Постанова № 57788642, 19.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016 року Справа № 912/11/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Науменка І.М.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 заступник директора, ОСОБА_2 представник ( дов. від 25.12.2015 р. № 28 )

від відповідача: представник в судове засідання не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Креатив"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2016 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Аграрна компанія "Авіас - 2000",

с. Степове, Широківський район, Дніпропетровська область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Креатив",

м. Кіровоград

про стягнення 2 752 578,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Авіас - 2000" звернулось до господарського суду з позовом до Відповідача, про стягнення 2 752 578,85 грн., в тому числі: 2 688 065,29 грн. основного боргу з урахування індексу інфляції, 49 702,28 грн. 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, 14 811,28 грн. 3 % річних від простроченої суми інфляційних, з покладенням на Відповідача витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2016 р. у справі № 912/11/16 ( суддя Глушков М. С. ) позов задоволено частково - стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Авіас - 2000" основну заборгованість в розмірі 2 070 928,58 грн., 3% річних в розмірі 48 851,22 грн., інфляційні втрати в розмірі 590 617,53 грн., а також 40 656,96 грн. судового збору. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий суд виходив з обставин доведеності неналежного виконання Відповідачем зобовязань по договору поставки № С14-00697 від 21.10.2014 р. щодо оплати поставленого ТОВ "Аграрна компанія "Авіас - 2000" товару.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.04.2016 р. № 912/11/16 та прийняти нове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги Відповідач посилається на той факт, що господарський суд Кіровоградської області однобічно, упереджено та неповно зясував обставини справи та ухвалив рішення, яке не ґрунтується на повному, обєктивному та всебічному дослідженні усіх обставин справи. Так, Позивач не надав належних доказів на підтвердження, повноважень представника, що підписував від імені ПрАТ«Креатив» документи, а судом не витребовувались до матеріалів судової справи довіреність №110-10 від 27.01.2015 р., яка підтверджує повноваження представника. Тобто, Позивач не має належних доказів на підтвердження правомірності підписання Акту переоцінки № 2 від 02.02.2015 р. та додаткової угоди № 5 від 02.02.2015 р. до Договору. Накладні від імені ПрАТ «Креатив» підписані невідомою особою, відповідно виникає сумнів щодо поставки товару Відповідачу взагалі. Всупереч вимогам чинного законодавства України ( ч. 1 ст. 181 ГК України, ч. ст. 207 ЦК України) Додаткова угода № С14-00697/5 від 02.02.2015 р, підписана ОСОБА_3, який нібито діяв на підставі довіреності № 110-10 від 27.01.2015 р. При цьому, Відповідач зазначає, що в 2015 році Приватним акціонерним товариством «Креатив», довіреності ОСОБА_3 на вчинення правочинів, в тому числі і на укладання (підписання) від імені ПрАТ «Креатив» будь - яких договорів (правочинів) з ТОВ «Аграрна Компанія Авіас-2000»» - не видавалась.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційний суд залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, оскільки вважає рішення суду цілком обгрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Науменка І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.05.2016 р.

17.05.2016 до початку розгляду справі до суду апеляційної інстанції від Відповідача - надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для зручності і раціонального використання ресурсів. Разом з тим, заявник зазначив, що представник ПрАТ «Креатив» не може бути присутнім в судовому засіданні 17.05.2016 р. в Дніпропетровському апеляційному господарському суді, оскільки братиме участь в іншому судовому засіданні по справі № 912/1512/16, направити іншого представника не має змоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського

процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, розглянувши зазначене вище клопотання Відповідача у справі про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представників Позивача стосовно вказаного клопотання та можливості розгляду справи за відсутності представника Відповідача, колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки в ньому не наведено жодних поважних причин, які б позбавляли Відповідача можливості забезпечити участь свого представника в судовому засіданні, учасникам судового процесу був наданий достатній час як для підготовки своїх пояснень і заперечень по суті справи так і, зокрема, для забезпечення участі повноважних представників в судовому засіданні, Відповідач виклав всі свої доводи в апеляційній скарзі, яка знаходиться в матеріалах справи, про необхідність надання нових доказів в клопотанні не зазначається. Крім того, як вбачається з самого клопотання, представник не зможе прийняти участь в судовому засіданні 17.05.2016 р., в той час як засідання по цій справі відбувається 19.05.2016 р. З доданої до клопотання копії ухвали господарського суду по справі № 912/1512/16 через участь в якій, представник ПрАТ «Креатив» не може бути присутнім в цьому судовому засіданні, вбачається що по справі № 912/1512/16, ПрАТ «Креатив» взагалі не приймає участь.

Враховуючи наведене, а також те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника Відповідача, який не скористався своїм правом зявитись в судове засідання.

У судовому засіданні 19.05.2016 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників Позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором поставки продавець ( постачальник ), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк ( строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи - 21.10.2014 р. між ПрАТ "Креатив" ( Покупець ) та ТОВ "Аграрна компанія "Авіас - 2000" ( Продавець ) укладено Договір поставки № С14-00697, за умовами п.1.1. якого, Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а

покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року, на умовах даного договору.

Кількість товару, що поставляється за даним договором - 600 тон ± 10 % ( за вибором Покупця ) ( п. 4.1. договору ).

Відповідно до п. 4.2. договору для оприбуткування Покупцем поставленого товару продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого Товару по ціні 2 500 грн., в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування Товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п.п. 4.3 - 4.3.1 договору.

Умовами вказаних пунктів договору передбачено, що ціна товару з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1. договору, встановлюється сторонами шляхом укладання додаткової угоди (надалі - додаткова угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної додаткової угоди, але не пізніше 01.02.2015 р., зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати ( відповідно до п. 5.1.договору ) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2.договору, так і бути меншою.

У відповідності до п. 4.7. договору для розрахунків на підставі додаткової угоди визначення ціни формується акт визначення кінцевої ціни та вартості товару з врахуванням вимог розділу 4 договору.

Згідно п. 4.9. договору попередня сума договору ( виходячи з первісної ціни ) 1 500 000 грн.

У пунктах 5.1.-5.2. договору сторонами погоджено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату товару на умовах передоплати у сумі, вказаній в п. 4.9. договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури.

Остаточний розрахунок ( доплати Покупцем або повернення коштів Продавцем ) здійснюється після фактичного отримання Товару згідно з умовами Договору та проведення досліджень поставленого Товару на відповідність його якості вимогам п. 2.1 Договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Додаткової угоди ( п. 4.3 ) та Акта визначення кінцевої ціни ( п. 4.7 ), виходячи з остаточної ціни на Товар відповідно до п. 4.6 Договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавцем виставлено покупцеві рахунок на здійснення попередньої оплати за товар від 21.10.2014 року № 10 на суму 1 500 000 грн., який покупцем оплачено в порядку п. 5.1 договору 22.10.2014 року, що підтверджується копією виписки по рахунку за 22.10.2014 року ( а. с. 37 ).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, протягом 25.10.2014 р. 06.11.2014 р., за видатковими накладними № 19 від 25.10.2014 р., № № 20, 21 від 26.10.2014 р., № 22 від 27.10.2014 р., № 23 від 28.10.2014 р., № 24 від 29.10.2014 р., № 25 від 01.11.2014 р., № 26 від 03.11.2014 р., № 27 від 06.11.2014 р., Продавцем поставлено Покупцеві 607,360 тон товару, на загальну суму 1 518 400 грн., у звязку з чим продавцем додатково виставлено покупцю рахунок на оплату товару від 10.11.2014 р. № 11.

На виконання вимог розділу 4 договору сторонами укладено Додаткову угоду № С14-00697/4 від 18.11.2014 р., відповідно до змісту якої поставлений протягом 27.10.2014 р.-28.10.2014 р., на користь Відповідача товар ( насіння соняшника врожаю 2014 року ) в розмірі 146,03 тони, оцінений за ціною 5 847,87 грн. за одну тону товару, з урахуванням ПДВ; акт переоцінки насіння соняшника № 1 від 18.11.2014 р., за яким збільшено вартість насіння соняшника на 437 576,47 грн., з ПДВ, на оплату якого Продавцем також виставлено рахунок № 12 від 20.11.2014 р.

Відповідач здійснив оплату за рахунками № № 11,12, на загальну суму 455 976,47 грн., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за 20.11.2014 р.

В подальшому на виконання вимог розділу 4 договору сторонами укладено додаткову угоду № С14-00697/5 від 02.02.2015 р., відповідно до змісту якої поставлений протягом 25.10.2014 р. - 06.11.2014 р. на користь Відповідача товар ( насіння соняшника врожаю 2014 року) в розмірі 461,33 тони, оцінений за ціною 7 294,42 грн. за одну тону товару, з урахуванням ПДВ; акт переоцінки насіння соняшника № 2 від 02.02.2015 р., за яким збільшено вартість насіння соняшника на 2 070 928,58 грн., з ПДВ, на оплату якого Продавцем також виставлено рахунок № 2 від 03.02.2015 р.

Проте, сума вартості отриманого товару у розмірі 2 070 928,58 грн. Відповідачем на час розгляду спору в суді першої інстанції сплачена не була ( доказів не надано ).

Надіслані на адресу Відповідача листи Позивача, за змістом яких останній просив перерахувати на ТОВ "Аграрна компанія "Авіас - 2000" суму заборгованості в розмірі 2 070 928,58 грн., залишені без відповіді.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевий господарський суд врахував, що Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що накладні на поставку товару підписано невідомою Відповідачу особою. При розгляді даної справи в суді першої інстанції, Відповідач не заперечував сам факт поставки товару Продавцем за договором, як і період, у який у поставлявся товар, та його кількість.

Посилання на те, що підписи особи, яка отримала товар у накладних вчинені невідомою Відповідачу особою, спростовується доданими Позивачем до позовної заяви довіреностями на отримання цінностей № 6302 від 01.11.2014 р. та № 5567 від 23.10.2014 р. ( а. с. 21, 22 ), які видані ОСОБА_5, підпис якого у відповідних довіреностях відповідає підписам, які містяться у видаткових накладних.

Факт передачі Відповідачеві товару у загальній кількості 607,360 тон підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями податкових та товарно-транспортних накладних.

Відповідач заперечив також і факт підписання ним Додаткової угоди № С14-00697/5 від 02.02.2015 року.

У відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься довіреність № 922-10 від 08.09.2014 р., яка підтверджує наявність повноважень ОСОБА_3 на підписання додаткової угоди № С14-00697/5 від 02.02.2015 р. до договору поставки ( а. с. 144 ). Також, представником Позивача надано довіреність № 110-10 від 27.01.2015 р., яка також підтверджує наявність повноважень ОСОБА_3 на підписання договорів в межах суми 25 000 000 грн., і яка була виявлена в архіві підприємства вже після винесення судом рішення по цій справі.

Доказів на підтвердження анулювання Відповідачем такої довіреності на час укладення додаткової угоди до господарського суду ПрАТ "Креатив" надано не було.

З огляду на викладене, враховуючи також й Акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 2 070 928,58 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 49 702,28 грн. 3 % річних, 617 136,71 грн. інфляційних втрат на суму основного боргу, а також 14 811,28 грн. 3 % річних на суму інфляційних втрат.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, відповідно до ст. 625 ЦК України зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Здійснивши перевірку розрахунку Позивача заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на суму основного боргу, господарський суд вірно встановив його невідповідність положенням договору, зокрема, п 5.2. договору, оскільки правильним початком періоду нарахування 3 % річних є 17.02.2015 р., а належною до стягнення сумою 3 % річних за період з 17.02.2015 р. по 30.11.2015 р. є сума 48 851,22 грн.

За період з березня 2013 року по жовтень 2015 року сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача складає 590 617,53 грн. Вирішуючи спір в частині стягнення з Відповідача 14 811,28 грн. - 3 % річних нарахованих на суму інфляційних втрат, господарський суд врахував позицію Вищого господарського суду України, викладень в постанові пленуму від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зокрема, в п. 3.3. якої визначено, що на суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.

Враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов"язань за Договором поставки щодо оплати вартості отриманого товару, приписи ЦК України та умови договору, колегія суддів погоджується з висновком попередньої інстанції про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 2 070 928,58 грн., 3% річних в розмірі 48 851,22 грн. та інфляційних втрат в розмірі 590 617,53 грн. В іншій частині в задоволені позову слід відмовити.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міське ринкове господарство" Нікопольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2016 р. у справі № 912/11/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 20.05.2016 року

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.С. Євстигнеєв

СуддяІ.М. Науменко