Рішення № 57788603, 19.05.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2016 р.Справа № 925/362/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача представник не зявився,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Карпати-М,

м. Мукачеве, Закарпатської області

до приватного підприємства Континент-Транс-Черкаси, м. Черкаси про стягнення 259 106 грн. 09 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Транс-Карпати-М до приватного підприємства Континент-Транс-Черкаси про стягнення боргу у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів на перевезення вантажу автомобільним транспортом в розмірі 259 106 грн. 09 коп., а саме: 238 781 грн. 22 коп. борг за автотранспортні перевезення, 2 095 грн. 14 коп. 3% річних, 2 865 грн. 37 коп. інфляційні втрати та 15 364 грн. 36 коп. відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 квітня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 28 квітня 2016 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Сторони в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати до суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, між сторонами було оформлено 12 договорів - заявок на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, а саме:

№20/02/15 від 20 лютого 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 55 000 грн. 00 коп., оплата 10 днів після отримання оригіналів документів;

№16/03/15 від 16 березня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 950 євро по курсу НБУ на день вивантаження., оплата 10 днів після отримання оригіналів документів;

№09/04/15 від 09 квітня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 1 750 євро по курсу НБУ на день вивантаження., оплата 10 днів після отримання оригіналів документів;

№09/04/15 від 09 квітня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 1 900 євро по курсу НБУ на день вивантаження., оплата 30 днів після відвантаження а/м;

№16/04/15 від 16 квітня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 1 750 євро по курсу НБУ на день вивантаження., оплата 30 днів після відвантаження;

№20/04/15 від 20 квітня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 1 850 євро по курсу НБУ на день вивантаження., оплата 30 днів після відвантаження;

№29/04/15 від 29 квітня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 950 євро по курсу НБУ на день вивантаження., оплата 10 днів після отримання оригіналів документів;

№27/04/15 від 27 квітня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 1 650 євро по курсу НБУ на день вивантаження., оплата 30 днів після відвантаження;

№6/05/15 від 06 травня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 1 800 євро по курсу НБУ на день вивантаження., оплата 30 днів після відвантаження;

№14/05/15 від 14 травня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 1 750 євро по курсу НБУ на день вивантаження., оплата 30 днів після відвантаження;

№15/05/15 від 15 травня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 1 750 євро по курсу НБУ на день вивантаження., оплата 30 днів після відвантаження;

№14/08/15 від 14 серпня 2015 року, вартість послуг, узгоджена у заявці склала 1 000 євро по курсу НБУ на день вивантаження, оплата в день вивантаження.

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані послуги з перевезення вантажу за вказаними у договорах - заявках маршрутами, що підтверджується копіями міжнародних товарно транспортних накладних.

Загальна вартість послуг з перевезення вантажу складає 464 621 грн. 22 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами та засвідченим печатками копіями актів надання послуг.

Водночас відповідач обовязок щодо сплати наданих позивачем послуг виконав частково, сплативши 225 840 грн. 00 коп.

Таким чином борг зі сплати послуг з перевезення вантажу складає 238 781 грн. 22 коп., в звязку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, умовами договорів - заявок передбачено сплату наданих послуг протягом 10 днів після отримання оригіналів документів та протягом 30 днів після відвантаження вантажу.

Матеріали справи містять докази вручення відповідачу оригіналів документів (повідомлення про вручення поштових відправлень) та відвантаження товару (копії міжнародних товарно транспортних накладних).

Під час розгляду спору відповідач не спростував доводів позивача щодо належного виконання своїх зобовязань з надання послуг.

Таким чином слід дійти висновку, що строк оплати наданих позивачем послуг на час прийняття рішення настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено належними доказами факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за надані послуги в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином кошти в розмірі 238 781 грн. 22 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

В звязку з тим, що відповідач порушив своє грошове зобовязання, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону позивачем заявлено до стягнення 2 095 грн. 14 коп. 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 2 865 грн. 37 коп. нарахованих на суму боргу в розмірі 238 781 грн. 22 коп. за період з 15 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.2.1. судом встановлено, що інфляційні та річні нараховані в меншому розмірі.

Оскільки позивач самостійно визначив суму інфляційних втрат та 3% річних, то заявлені до стягнення інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується нарахування та стягнення з відповідача 15 364 грн. 36 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами слід зазначити наступне:

В обґрунтування заявлених до стягнення відсотків позивач посилався, зокрема, на приписи ч. 6 ст. 231 ГК України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки сторонами в договорах не було визначено розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, то вимога про стягнення 15 364 грн. 36 коп. є безпідставною, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат.

Господарські витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 12 677 грн. 80 коп.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом ОСОБА_1 було отримано від позивача гонорар в розмірі 12 677 грн. 60 коп., що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 31 березня 2016 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Правила адвокатської етики, затверджені Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури від 17 листопада 2012 року, визначають уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі щодо винагороди адвоката за виконані ним дії по наданню правової допомоги.

Відповідно до ст. ст. 27, 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги;

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено договором або визначений законом;

В договорі про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і таке інше) та може бути визначений їх обсяг;

Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з'ясувалася після укладення договору, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення необумовлених раніше видатків.

Крім того в абз. 3 п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, враховуючи не значну складність даного спору, а також те, що представник позивача жодного разу не брав участі в судовому засіданні, суд вважає, що обсяг роботи адвоката з представництва інтересів позивача в суді є неспіврозмірним зі складністю справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з позивача 6 300 грн. 00 коп. понесених відповідачем витрат за надані послуги адвоката, що складає 2,58 % від задоволених судом позовних вимог.

Водночас слід зазначити, що звертаючись до суду з відповідною позовною заявою позивач просив суд застосувати заходи до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 квітня 2016 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Карпати-М про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення.

В пункті 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України визначено, що на виняток з наведених правил у разі коли ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Оскільки при зверненні до суду позивачем не було сплачено судовий збір за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в Доход державного бюджету України судовий збір в розмірі 689 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства Континент-Транс-Черкаси, вул. Смілянська, 44/1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37787082 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Карпати-М, вул. Ужгородська, 167/А, м. Мукачеве, Закарпатської області, ідентифікаційний код 25434716, р/р 26002024100061 в АТ Комінвестбанк, МФО 312248 238 781 грн. 22 коп. боргу, 2 865 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 2 095 грн. 14 коп. 3% річних, 3 656 грн. 14 коп. витрат на сплату судового збору та 6 300 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.В решті вимог в позові відмовити.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Карпати-М, вул. Ужгородська, 167/А, м. Мукачеве, Закарпатської області, ідентифікаційний код 25434716 - 689 грн. 00 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через Мукачівську обєднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС (вул. Горького, 21а, м. Мукачеве, 89600) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач УДКСУ у м. Черкаси Черкаської області, код 38031150, банк ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації 22030101 за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову в господарському суді Черкаської області.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович