Рішення № 57787553, 19.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.16р. Справа № 904/2563/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа", м. Марганець

про стягнення 7 869 776,51 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 14-138 від 13.06.14р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 275 від 06.04.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" (далі-відповідач) про стягнення 7869776,51 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 746/14-ТЕ-3 від 16.12.13р., в частині розрахунків за поставлений природний газ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.16р. порушено провадження у справі № 904/2563/16, прийнято позовну заяву та призначено судове засідання на 19.05.16р.

19.05.16р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи. Крім того, повноважний представник відповідача просив суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України зменшити розмір пені, належної до стягнення.

У судовому засіданні 19.05.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.13р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 746/14-ТЕ-3 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого, позивач зобовязується передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ ( надалі-газ), на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населення, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що позивач передає відповідачеві з 01.01.14р. по 31.12.14р. газ обсягом до 8696,564 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Згідно з п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачеві та газорозподільному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За приписами п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування встановлюється НКРЕ.

У п. 5.2 Договору зазначено про те, що ціна за 1 000 куб. м газу становить 1 118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 118,974 грн., крім того ПДВ 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Положеннями п. 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором (п. 7.1 Договору).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього Договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.14р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

24.01.14р. та 30.04.14р. між сторонами були укладені Додаткові угоди № 1 та № 2 до вищезазначеного Договору, якими були внесені зміни до ціни природного газу та предмету договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору, позивач передав у власність відповідача передбачений Договором газ на загальну суму 7 986 301,96 грн., що підтверджують відповідні ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач за поставлений природний газ у встановлені строки у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 1 597 497,68 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, в частині своєчасного та повного розрахунку за отриманий природний газ, позивачем на підставі п. 7.2 Договору була нарахована пеня у розмірі 1 196 303,48 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 4 736 662,06 грн. та 3% річних у розмірі 339 313,29 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 1 597 497,68 грн., пеню у розмірі 1 196 303,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 736 662,06 грн., 3% річних у розмірі 339 313,29 грн., а всього 7 869 776,51 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково, виходячи з наступного.

У зв'язку з скрутним фінансово-економічним становищем підприємства, спричиненого несвоєчасною оплатою споживачів міста послуг з отриманої теплової енергії та тим, що діючі тарифи на послуги з теплопостачання не відшкодовують фактичні витрати на виробництво цих послуг, відповідач не мав можливості своєчасно розрахуватись з позивачем.

Відповідач звертає увагу суду, що станом на дату подання позову позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 597 497,68 грн. сплачені в повному обсязі, що підтверджують платіжне доручення № 349 від 16.03.16р. на суму 4 086,24 грн. та платіжне доручення № 3 від 18.03.16р. на суму 1 593 411,44 грн.

Відповідач визнає у повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляційних процесів у розмірі 4 736 662,06 грн. та в частині нарахувань 3% річних у розмірі 339 313,29 грн.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення пені, відповідач вказує про те, що відповідач є єдиним надавачем послуг з з централізованого теплопостачання населенню, організаціям та підприємствам міста Марганця. На даний час відповідач знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі, спричиненого несвоєчасною оплатою споживачів міста послуг з отриманої теплової енергії та тим, що діючі тарифи на послуги з теплопостачання не відшкодовують фактичні витрати на виробництво цих послуг.

Станом на18.05.16р. борг населення за спожиту теплову енергію складає 15 млн. 652,6 тис. грн.

За 2015 рік підприємство отримало збиток від виробничої діяльності у сумі 5 млн. 897 тисяч гривень; збиток за 1 квартал 2016 рік склав 2 млн. 547 тис. грн., значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі, що унеможливлює оформлення банківського кредиту.

Відповідач знаходиться у скрутному становищі, є збитковим. Основною причиною збитковості є невідповідність тарифів фактичній собівартості. Так, за 2015 рік окупність тарифів складає 74,4%, із них населення 69,36%, бюджет - 79,37%, інші споживачі - 79,37%.

Станом на 01.05.15р. заборгованість за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню складає 1 млн. 512.53 тис. гривень. Різниця на тарифах за групами споживачів «бюджет» та «інші» не відшкодовується та становить на 01.05.16р. відповідно 18 027, 32 тисяч грн. та 2 713, 64 тисяч грн.

У зв'язку з вищезазначеним, зважаючи на майновий стан підприємства відповідача, враховуючи соціальну значимість підприємства для функціонування інфраструктури міста, з огляду на те, що відповідач є єдиним надавачем послуг з централізованого опалення в м. Марганець, а Законом України "Про теплопостачання" теплопостачання віднесено до необхідного елементу безпеки людини, з урахуванням того, що все майно підприємства є власністю територіальної громади міста і відповідач не є власником цього майна, відповідач просить суд, керуючись ст. 551 Цивільного Кодексу України, п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір пені, належної до стягнення.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмір 1 597 497,68 грн. задоволенню не підлягають, оскільки вказана заборгованість була оплачена відповідачем у повному обсязі до подачі позовної заяви до суду, що підтверджують платіжне доручення № 349 від 16.03.16р. на суму 4 086,24 грн. та платіжне доручення № 3 від 18.03.16р. на суму 1 593 411,44 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 4 736 662,06 грн. та 3% річних у розмірі 339 313,29 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі п. 7.2 Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 196 303,48 грн., розрахунок якої судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пеня нараховується лише за 182 дня).

Після перерахунку проведеного господарським судом відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня складає 1 192 944,65 грн.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь - яких обставин.

Господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 50% від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені - 596 472,33 грн. При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, суд виходив з того, що:

По-перше, відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям) теплової енергії.

По-друге, невідповідністю затверджених тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання.

По-третє, діяльність відповідача є збитковою, взявши до уваги несвоєчасну оплату населенням, бюджетними установами та юридичними особами заборгованості за теплопостачання.

По-четверте, відповідач намагається здійснити збільшення грошових надходжень шляхом проведення претензійної роботи, як з населенням так і з юридичними особами.

По-п'яте, відповідно до п. 1.2 в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

По-шосте, відповідач розрахувався з позивачем за поставлений газ до звернення з позовом до суду.

По-сьоме, розмір заявленої до стягнення суми пені (з урахуванням проведеного судом перерахунку) значно перевищує розмір збитків позивача з огляду на недоведеність останніх, що в розумінні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України є достатньою (винятковою) підставою для зменшення розміру належної до сплати неустойки.

По-восьме, крім пені позивач також нарахував інфляційні втрати та 3% річних, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 02.09.15р. у справі № 911/1171/15.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" (53400, Дніпропетровська обл., м.Марганець, вул. Л.Українки, буд. 4а, код ЄДРПОУ 02128112) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 596 472,33 грн. (п'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста сімдесят два грн. 33 коп.), інфляційні втрати у розмірі 4 736 662,06 грн. (чотири мільйона сімсот тридцять шість тисяч шістсот шістдесят два грн. 06 коп.), 3% річних у розмірі 339 313,29 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч триста тринадцять грн. 29 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 94 033,80 грн. (дев'яносто чотири тисячі тридцять три грн. 80 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.05.16р.

Суддя ОСОБА_3