Рішення № 57786045, 19.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/4557/15-ц Номер провадження 22-ц/775/973/2016

Головуючий у 1 інстанції: Давидовська Т.В. Єдиний унікальний номер 219/4557/15-ц

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/973/2016

Категорія: 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Агєєва О.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності.

Посилався на те, що у серпні 2006р. він познайомився з відповідачкою і став з нею зустрічатись. З 1 жовтня 2006р. вони зняли житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, у якому разом стали проживати однією сім'єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. У вересні 2007р. за спільні кошти вони придбали у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2. Договір купівлі - продажу був оформлений на відповідачку. Придбаний будинок був непридатний для проживання, тому вони за спільні кошти разом відремонтували його. У березні 2008р. вони частково завершили ремонт будинку, зареєструвались у ньому та переїхали до нього на проживання, де також вели спільне господарство, мали спільний бюджет, вибудували нові господарські споруди, сплачували комунальні послуги. В останній час після завершення ремонту у більшій частині будинку та будівництва господарських споруд відносини між ними погіршились, вони стали сваритись, 25.05.2015р. відповідачка вигнала його з будинку. Просив встановити факт спільного проживання його та відповідачки однією сім'єю в період з 1 жовтня 2006р. по 25 травня 2015р., визнати їх спільною сумісною власністю будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2, визнати за ним право власності на 1/2 вказаного будинку з господарськими спорудами.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 квітня 2016 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 2008р. по травень 2015р., у задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнено з відповідачки на користь позивача судові витрати в сумі 121, 80 грн..

У апеляційний скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 просить скасувати рішення в частині задоволення вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у іншій частині рішення залишити без зміни. Посилається на те, що не прийняв до уваги на не дав оцінки запереченням відповідачки, яка зазначала, що спільного господарства з позивачем не вела, спільного бюджету та витрат у них не було, майно в інтересах сім'ї ними не придбавалось, спільного побуту, а також взаємних прав та обов'язків вони не мали. Позивач несистематично, періодично (час від часу) приходив до відповідачки додому, перебуваючи разом із тим до 08.07.2008р. у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Спірний будинок вона придбала за особисті кошти. Проте суд не навів мотивів неприйняття заперечень ОСОБА_1. В основу рішення суд поклав показання свідків, але при цьому порушив порядок їх дослідження, оскільки не є доказами показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, також суд мав оцінити докази у їх сукупності. Жоден із свідків не дав пояснень стосовно спільного господарства, бюджету, витрат сторін, виконання ним взаємних обов'язків, що притаманні сім'ї. Факт реєстрації позивача з березня 2008р. за однією адресою з відповідачкою не свідчить про їх перебування у сімейних відносинах. Пославшись на покази свідків суд не звернув уваги на недостатність цих доказів для встановлення факту проживання однією сімєю. Крім того, факт перебування позивача у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою в період, щодо якого стверджується про існування сім'ї з відповідачкою не відповідає загальновизнаним моральним засадам суспільства та вимогам закону. Таким чином, ухвалюючи рішення суд вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені достатніми доказами, що є підставою для скасування рішення.

В засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_2 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, позивач ОСОБА_3 проти скарги заперечував та просив рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині задоволення позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з наступних підстав.

З позовної заяви вбачається, що позивач просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю з відповідачкою в період з 1 жовтня 2006р.по 25 травня 2015р., визнати спільним майном житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаного будинку.

Задовольняючи частково позовні вимоги та встановлюючи факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з березня 2008р. по травень 2015р. суд виходив із того, що цей факт підтверджений реєстрацією позивача за адресою: АДРЕСА_2 з 29 березня 2008р. та показаннями свідків з обох сторін, які узгоджуються між собою щодо початку сумісного проживання сторін і ведення ними спільного господарства саме з березня 2008р..

Відмовляючи у задоволенні вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2006р. по березень 2008р. суд зазначив, що позивачем та його представником не надано належних доказів на підтвердження цього факту, показання свідків містять суперечності та ґрунтуються на припущеннях, а факт перебування позивача у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 5 квітня 1985р. по 8 липня 2008р. виключає застосування до спірного майна правового режиму спільної сумісної власності подружжя, оскільки спірний будинок був придбаний відповідачкою у власність 14 вересня 2007р., в період, коди позивач перебував у іншому зареєстрованому шлюбі.

В частині відмови у задоволенні позову рішення не оскаржене.

З висновком суду про часткове задоволення позовних вимог та встановлення факту проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з березня 2008р. по травень 2015р. погодитись неможливо, оскільки він суперечить встановленим у справі фактичним обставинам та вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Саме ця правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Позивач у даній справі просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю з відповідачкою в період з 1 жовтня 2006р. по 25 травня 2015р. для визнання спільно нажитим майном будинку, придбаного на ім'я відповідачки 14.09.2007р..

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Встановивши, що станом на час придбання будинку позивач перебував у шлюбі з іншою жінкою - з ОСОБА_5 в період з 5 квітня 1985р. по 8 липня 2008р., що виключає встановлення факту спільного проживання з відповідачкою, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання сторін в період з 2006р. по березень 2008р..

Однак, суд частково задовольнив позов та встановив факт проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу у період з березня 2008р. по травень 2015р., не зазначивши, для якої мети встановлює цей факт, адже позивач метою встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу зазначав лише поділ будинку, придбаного 14.09.2007р., про визнання спільною сумісною власністю та розділ будь - якого іншого майна не заявляв.

Тому встановлення факту проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу в інший період, ніж просив позивач, не породжує юридичних наслідків, виходячи зі змісту позову.

Крім того, шлюб з ОСОБА_5 припинено 8 липня 2008р., а суд встановив факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з березня 2008р. по травень 2015р., що суперечить ст. 74 СК України, яка поширюється на випадки, коли чолові і жінка не перебувають у будь - якому іншому шлюбі.

Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позову в частині, у якій суд задовольнив позов. Так, сам по собі факт реєстрації позивача в спірному будинку не свідчить саме про проживання сторін однією сім'єю. Аналізовані судом у рішенні показання свідків також не свідчать про ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, що підлягає доведенню у даній справі.

Довідці від 2 червня 2015р. за підписом голови суспільного квартального комітету №4 м. Артемівська суд дав критичну оцінку, оскільки вона складена зазначеною особою одноособово, без свідків, і відомості, викладені в ній, не підтверджені іншими належними та допустимими доказами у справі.

За вказаних обставин, рішення суду в частині встановлення факту проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу у період з березня 2008р. по травень 2015р. підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові.

Згідно з п. п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 квітня 2016 року скасувати в частині встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в період з березня 2008р. по травень 2015р..

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту його спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 в період з березня 2008р. по травень 2015р. відмовити.

У іншій частині рішення залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 267 грн. 96 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: