Ухвала суду № 57785962, 12.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року м. Київ К/800/49419/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Леонтович К.Г.,

Сорока М.О.,

розглянувши порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Першотравенського міського житлово-комунального підприємства на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 804/12267/13-а за позовом Першотравенського міського житлово-комунального підприємства до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання незаконною вимоги, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року Першотравенське міське житлово - комунальне підприємство звернулося в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просило: визнати незаконними вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції за результатами планової ревізії, викладені в листі від 27.08.2013 року № 830 -16/2002 за актом № 830-21/04 від 19.07.2013 року в частині зобов'язання стягнути в повному обсязі з працівників підприємства плату за послуги перевезення в розмірі 18356 грн. 76 коп.; зобов'язання стягнути в повному обсязі з працівників підприємства зайво виплачені кошти в загальній сумі 20409 грн. 71 коп.; зобов'язання відшкодувати в повному обсязі зайво сплачені кошти у сумі 7563 грн. 84 коп., шляхом коригування сум нарахованого єдиного соціального внеску; зобов'язання відшкодувати суму простроченої дебіторської заборгованості в сумі 278351 грн. 84 коп.; зобов'язання відшкодувати суму завищення різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання за минулі роки в сумі 405882 грн. 40 коп.; зобов'язання провести коригування розрахунків шляхом зменшення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2012 рік на суму 574169 грн. 82 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимоги відповідача, викладені у листі від 27.08.2013 року № 830 -16/2002, є незаконними, та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують права та інтереси позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року провадження в частині позовних вимог про визнання незаконної вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції за результатами планової ревізії, викладені в листі № 830-16/2002 від 27.08.2013 року за актом № 830-21/04 від 19.07.2013 року в частині зобов'язання стягнути в повному обсязі з працівників підприємства плату за послуги перевезення в розмірі 18356 грн. 76 коп. - закрито.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 р. адміністративний позов задоволено. Визнано незаконними вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції за результатами планової ревізії, викладені в листі № 830/16/2002 від 27.08.2013 року за актом № 83-21/04 від 19.07.2013 року в частині:

- зобов'язання стягнути в повному обсязі з працівників підприємства зайво виплачені кошти в загальній сумі 20409 грн. 71 коп.

- зобов'язання відшкодувати в повному обсязі зайво сплачені кошти у сумі 7563 грн. 84 коп., шляхом коригування сум нарахованого єдиного соціального внеску;

- зобов'язання відшкодувати суму простроченої дебіторської заборгованості в сумі 278351 грн. 84 коп.;

- зобов'язання відшкодувати суму завищення різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання за минулі роки в сумі 405882 грн. 40 коп.;

- зобов'язання провести коригування розрахунків шляхом зменшення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2012 рік на суму 574169 грн. 82 коп.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Першотравенське міське житлово - комунальне підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 4.5.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області на ІІ квартал 2013 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 13.05.2013 року № 114, виданого в.о. начальника Дніпродзержинської ОДФІ Мицею Л.В., головним державним фінансовим інспектором Швець Н.А. проведено планову ревізіє фінансово - господарської діяльності Першотравенського міського житлово-комунального підприємства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності №830-21/04 від 19.07.2013 року.

Не погоджуючись з деякими висновками акту позивачем були надані заперечення, які відповідно до «Висновку на заперечення до акта ревізії фінансово-господарської діяльності Першотравенського міського житлово-комунального підприємства за період з 01.04.2011 по 31.03.2013 від 19.07.2013 №830-21/04», затвердженого заступником начальника Дніпродзержинської ОДФІ 23.08.2013 року були не прийняті.

На підставі порушень, зафіксованих актом ревізії від 19.07.2013 року №830-21/04, відповідно до п. 7 ст. 10, ст15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Дніпродзержинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було сформовано та викладено у листі від 27.08.2013р. №830-16/2002 обов'язкові для виконання позивачем вимоги, серед яких:

- стягнути з працівників підприємства зайво виплачені кошти в загальній сумі 20409 грн. 71 коп.;

- відшкодувати зайво сплачені кошти у сумі 7563 грн. 84 коп., шляхом коригування сум нарахованого Єдиного соціального внеску;

- відшкодувати суму простроченої дебіторської заборгованості в сумі 278351 грн. 84 коп.;

- відшкодувати суму завищення різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання за минулі роки в сумі 405882 грн. 40 коп.;

- провести коригування розрахунків шляхом зменшення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2012 рік на суму 574169 грн. 82 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки, викладені в акті перевірки не підтвердились та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлені вимоги не порушують прав та інтересів позивача, оскільки збитки, зазначені у даних вимогах не можуть бути примусово стягнуті за допомогою вимоги, а тому не підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про Основні засади здійснення державного фінансового контролю в України" головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Вирішуючи спір про визнання незаконною та скасування вимоги органів державної фінансової інспекції, колегія судді Вищого адміністративного суду України звертає увагу на позицію Верховного суду України, висловленого у Постанові №21-120а-15 від 21.04.2015, відповідно до якої органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та зазначити про їх наявність у вимозі, а також звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, орган державної фінансової інспекції пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

Зважаючи на вищесказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку, що вимоги органів державної фінансової інспекції України в частині відшкодування збитків не породжують прав та обов'язків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Першотравенського міського житлово-комунального підприємства відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: