Ухвала суду № 57785563, 16.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"16" травня 2016 р. Справа № 917/2193/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І. В., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, дов. №10/12-08 від 16.06.2015

відповідача не зявився

заявника апеляційної скарги не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Кременчук (вх. №1282 П/2-8)

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.03.2016 по справі №917/2193/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія", м. Кременчук

про стягнення 20 530 520,39 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року позивач ПАТ "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" 20530520,39 грн. заборгованості за генеральним кредитним договором № 0017/08/19-КІ від 05.09.2008р.

28.03.2016 на адресу господарського суду Полтавської області надійшла апеляційна скарга заінтересованої особи - ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.11.2015 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.03.2016 року по справі №917/2193/14 (суддя Д.М. Сірош) провадження у справі № 917/2193/14 зупинено до закінчення апеляційного провадження та повернення матеріалів справи до господарського суду Полтавської області. Зобов'язано сторони повідомити суд про результати розгляду апеляційної скарги. Матеріали справи №917/2193/14 направлено до Харківського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

ОСОБА_2, з ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.03.2016 по справі №917/2193/14 не погодився та, в порядку ч. 1 ст. 91 ГПК України, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.03.2016 року по справі №917/2193/14 скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2016 клопотання ОСОБА_2 про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено, відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, яку прийнято до првадження та призначено до розгляду на 16.05.2016 року.

Відповідач в судове засідання 16.05.2016 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення уповноваженій особі ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" №006919/1 від 13.05.2016 року.

16.05.2016 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання (вх. №4896, №4897 від 16.05.2016, вх. ел. пошти №780, факсограми №83) про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю прибуття в судове засідання та забезпечення явки свого представника, а також враховуючи необхідність надання додаткових пояснень та особистої участі у справі.

Оцінюючи подане заявником клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Зважаючи що доказів неможливості прибуття в судове засідання, а також направлення до суду свого представника ОСОБА_2 не надано, враховуючи процесуальні строки, встановлені ст. 102 ГПК України для розгляду апеляційні скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача та ОСОБА_2 не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Колегія суддів, розглянувши доводи апелянта, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Відповідно до норм ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Тобто, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду. При чому, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі (аналогічна правова позиція наведена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що підставою для зупинення провадження у справі є перелік, встановлений ст. 79 ГПК України, отже, оскарження в апеляційному порядку ОСОБА_4 ухвали господарського суду Полтавської області від 28.03.2016 про зупинення провадження у справі №917/2193/14 не може вплинути на подання та оцінку доказів по справі, а суд першої інстанції не позбавлений права самостійно встановити обставини щодо наявності чи відсутності заборгованості за спірним кредитним договором. Крім того, в обґрунтування доводів, стосовно наявності у ОСОБА_2 правових підстав для звернення з апеляційною скаргою, заявник зазначає, що він є заінтересованою особою по справі №917/2193/14, а тому у відповідності до приписів ст. 91 ГПК України, наділений процесуальним правом на оскарження ухвали господарського суду Полтавської області від 28.03.2016 року.

Враховуючи наведені в апеляційній скарзі доводи та встановлені по справі обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким предявлено позовну вимогу.

Сторони судового процесу характеризуються низкою спільних ознак, серед яких: наявність особистої заінтересованості в результатах розгляду справи, оскільки на них поширюється дія судового рішення, прийнятого за результатами розгляду; між ними є спір про право, або охоронюваний Законом інтерес; спір є неможливим за відсутності хоча б однієї зі сторін, тощо.

Як свідчать матеріали справи, предметом заявлених позовних вимог є вимога позивача про стягнення 20530520,39 грн. заборгованості, яка виникла у звязку із неналежним виконанням відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" умов укладеного сторонами кредитного договору № 0017/08/19-КІ від 05.09.2008 р. (з урахуванням додаткових угод).

Спірний кредитний договір № 0017/08/19-КІ від 05.09.2008 р. укладений між юридичними особами - Акціонерним комерційним банком «Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія".

Таким чином, згідно матеріалів справи, саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" як юридична особа, яка є зобовязаною за укладеним договором стороною (позичальником) та до якої заявлено позовні вимоги, набуло статусу відповідача у справі, тобто сторони судового процесу, яка має матеріально-правовий інтерес у відсутності будь-яких правових обовязків перед позивачем за результатами розгляду спору.

З боку відповідача - ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (позичальника) вказаний договір підписаний його генеральним директором - ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, Протоколу зборів засновників №5 від 16.01.2006, Наказу №35-К від 16.01.2006.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Нормами ст. 91 ГПК України також передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що право на оскарження судового рішення має особа, яка не брала участь у справі, якщо воно безпосередньо стосується її прав та обов'язків. Тобто, судом має бути розглянуто й вирішено питання про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення місцевим господарським судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки такої особи.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо існування правових підстав для звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_2, зазначає, що він є заінтересованою особою по справі №917/2193/14. Таким чином, свій процесуальний статус по справі заявник визначає як заінтересована особа, яка в силу вимог ст. 91 ГПК України наділена процесуальними правами на оскарження ухвали господарського суду Полтавської області, як особа, яку не було залучено до участі у справі, а суд прийняв рішення що безпосередньо стосується її прав та обов'язків.

Так, дослідженням наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, встановлено, що засновниками відповідача - ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" є: ПП «виробничо комерційна фірма «Укрпродукт- 2000», ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що ОСОБА_2 на момент укладення спірного договору був генеральним директором ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія", який підписуючи кредитний договір № 0017/08/19-КІ від 05.09.2008 р. (з урахуванням додаткових угод), діяв на підставі Статуту, Протоколу зборів засновників №5 від 16.01.2006, Наказу №35-К від 16.01.2006.

Поряд з цим, як вже зазначалось, в даному господарському спорі стороною у справі відповідачем, в розумінні приписів ст.. 21 ГПК України, є ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" і рішення щодо прав та обовязків буде прийматись саме стосовно юридичної особи - ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія".

Статтею 33 ГПК України передбачений обов`язок сторін (учасників процесу) довести належними доказами обставини, на які вони посилаються.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів, що свідчать про набуття ОСОБА_2 процесуального статусу сторони у справі, а також будь-яких доказів, які підтверджують, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання стосовно прав та обовязків ОСОБА_2 як засновника ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія". На момент підписання спірного договору ОСОБА_2 був засновником та директором відповідача, разом з тим, будь-які документи, які б підтверджували наявність у ОСОБА_2 статусу сторони у справі, відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази, якими б підтверджувалось , що оскаржувана ухвала порушує права чи інтереси саме ОСОБА_2, як засновника або генерального директора відповідача, що також спростовує доводи стосовно наявності правового звязку між скаржником і сторонами у справі.

При цьому, як мотивувальна, так і резолютивна частини оскаржуваної ухвали не містять жодних суджень щодо прав та обовязків ОСОБА_2 як особи, яка вважає, що судом вирішено питання про її права та обов'язки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не надано доказів порушення свого суб'єктивного матеріального права та наявності підстав для його правового захисту, що є порушенням ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки право подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, існує лише в тому випадку, коли буде доведено існування самого порушення суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно не порушене, апеляційна скарга не підлягає розгляду.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведені обставини та норми права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апелянт не має статусу учасника провадження у даній справі, а оскаржувана ухвала ніяким чином не зачіпає його права, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 не має права звертатись з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.03.2016 у даній справі, тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.03.2016 по справі №917/2193/14 підлягає припиненню.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 80, 86, 91, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

УХВАЛИЛА:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.03.2016 по справі №917/2193/14

Матеріали справи №917/2193/14 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Фоміна В. О.