Постанова № 57785529, 18.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа № 903/1219/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Грязнов В.В.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність в справі; ОСОБА_2. довіреність в справі.

відповідача не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс"

на рішення господарського суду Волинської області від 08.02.2016 у справі № 903/1219/15 (суддя Костюк С.В. )

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта"

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс"

про стягнення 66 625,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 08 лютого 2016 року у справі № 903/1219/15 (суддя Костюк С.В.) позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс" про стягнення 66 625,00 грн. задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" 66 625,00 грн. заборгованості, а також 1218,00 грн. витрат по судовому збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивачем виконано свій обов'язок, закріплений в законі про оплату грошових коштів, однак, відповідачем товар не поставлено. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що так як сторони не узгодили строки поставки казеїну і матеріали справи не містять доказів звернення позивача з вимогою до відповідача про його поставку у певний строк, а тому на підставі п. 2 ст. 693 ЦК України у відповідача виник обовязок по поверненню позивачеві, сплачених ним коштів в сумі 66 625,00 грн. Також місцевий господарський суд вважає безпідставними вимоги щодо зарахування послуг по договору суборенди на суму 51 635,93 грн. за заявою відповідача, виходячи з того, що факт виконання договору суборенди не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 08.02.2016 у справі № 903/1219/15 та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Скаржник зазначає, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Аванта згідно платіжного доручення №60 від 30.01.2014 перерахувало ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ЗІМС 146 625,00 грн. за технічний казеїн. Оскільки, платіж був безпідставним, відповідач частково повернув кошти позивачу в сумі 80 000,00 грн. Сума неповернутих грошових коштів позивачу становить 66 625,00 грн.

Однак, згідно договору суборенди №6-СО від 01.12.2014, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Аванта має заборгованість перед ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ЗІМС за оренду нерухомого майна за період з 01.12.2014 по 16.11.2015 в сумі 51 635,93 грн., в тому числі компенсація за комунальні витрати.

Скаржник акцентує увагу суду, що на підставі ст. 601 ЦК України, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ЗІМС заявило ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Аванта про припинення зустрічних однорідних зобовязань шляхом їх зарахування, а саме: припинення зобовязання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ЗІМС по поверненню грошових коштів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Аванта в розмірі 51 635,93 грн. отриманих згідно платіжного доручення №60 від 30.01.2014 та зобовязання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Аванта в частині сплати ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ЗІМС 51 635,93 грн. заборгованості за договором суборенди №6-СО від 01.12.2014. Тобто, залишок заборгованості відповідача перед ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Аванта складає 14 989,07 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на ст. 601 Цивільного кодексу України, абз. б п. 187.1 ст. 187, абз. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 2, п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р., колегією суддів у складі: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Грязнов В.В., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.04.2016.

06.04.2016 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу № 217 від 05.04.2016, в якому позивач просить рішення суду Волинської області залишити без змін та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 розгляд скарги відкладено на 27.04.2016.

25.04.2016 на адресу суду від Луцької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області надійшов лист № 5520/10103-18-10-07 від 20.04.2016, в якому інспекція повідомляє, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" з 01.01.2016 знаходиться на обліку СПДІ З ОВП у м. Львові МГУ ДФС, Луцька обєднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Волинській області не має можливості виконати вимоги ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2016.

26.04.2016 на адресу суду від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" надійшло клопотання про проведення експертизи, в якому позивач просить витребувати у Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Голосіївському районі м. Києва оригінал Договору судоренди №6-СО від 01.12.2014, призначити технічну та почеркозначу експертизи, проведення судової експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судової експертизи. Запропоновано питання на вирішення експертизи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 продовжено строк розгляду спору по справі № 903/1219/15 до 24 травня 2016 р. включно, розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.05.2016, в т.ч. для витребовування у Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Голосіївському районі м.Києва письмових відомостей щодо наявності у протоколі детального огляду речей та документів від 26.06.2015 р. інформації щодо вилучення у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Зімс» оригіналу договору суборенди №6-СО від 01.12.2014 року укладеного між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Зімс» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» та первинних документів, складених на підставі договору суборенди (акти приймання передачі наданих послуг, рахунки на оплату послуг) та належним чином засвідчених копій вказаного договору суборенди та первинних документів, складених на підставі договору суборенди (акти приймання передачі наданих послуг, рахунки на оплату послуг).

16.05.2016 на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2016 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС надано письмові пояснення та копії податкових декларацій по ПДВ, в т. ч. додаток № 5 за період січень-грудень 2015 року, поданих ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта", в т. ч. щодо контрагента ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Зімс».

16.05.2016 на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2016 Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Волинській області надано копії податкових декларацій по ПДВ, в т. ч. розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5) за період січень-грудень 2015 року, подані ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Зімс», в т. ч. щодо контрагента ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта».

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2016 не зявився.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2016 на адресу відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс" 43000, Луцьк, вул. Єршова, 3, каб. 314 направлена ухвала суду від 27.04.2016 про відкладення розгляду апеляційної скарги до провадження, проте документи були повернуті у зв`язку з закінченням терміну зберігання, про що свідчать поштове відправлення (а.с. 114-117, т. 2).

Таким чином, скаржник (відповідач) належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом.

Представники позивача в судовому засіданні 18.05.2016 заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Окрім того, представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про проведення експертизи, в якому позивач просить призначити технічну та почеркозначу експертизи, яке колегією суддів апеляційної істанції задоволено.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши представників позивача в судових засіданнях 06.04.2016 та 18.05.2016, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанцїі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 3 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується статтею 218 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" платіжним дорученням № 60 від 30.01.2014 перераховано ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс" 146 625,00 грн. за казеїн технічний відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000005 від 29.01.2014 (а.с.7-8).

Відповідач платіжними дорученнями № 675 від 20.05.2014 на суму 10 000,00 грн., №682 від 26.05.2014 на суму 10 000,00 грн., №690 від 04.06.2014 на суму 10 000,00 грн., №69 від 10.06.2014 на суму 10 000,00 грн., №712 від 24.06.2014 на суму 10 000,00 грн., №724 від 10.07.2014 на суму 10 000,00 грн., №755 від 29.08.2014 на суму 20 000,00 грн., повернув позивачу кошти, всього на суму 80 000,00 грн. (а.с.9-15).

02.11.2015 на адресу відповідача була направлена претензія за №772 про повернення залишку перерахованих коштів в сумі 66 625,00 грн., яка вручена відповідачу 10.11.2015 (а.с.16-18), яка відповідачем не виконана.

Правовідносини, які склалися між позивачем і відповідачем, регулюються главою 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж".

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (п. 2 ст. 693 ЦК України).

Позивач виконав зобов'язання належним чином, оплативши грошові кошти в сумі 146 625,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 30.01.2014 на суму 146 625,00 грн. та рахунком-фактурою №СФ-0000005 від 29.01.2014 (а.с.7-8, т. 1).

Однак, матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару - казеїну технічного, відповідач лише повернув залишок перерахованих коштів в сумі 80 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 9-15, т. 1).

Так як, в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем коштів у повному обсязі та відсутнє звернення позивача з вимогою до відповідача про поставку товару у певний строк, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що відповідач зобовязаний повернути позивачу суму попередньої оплати в сумі 66 625,00 грн. на підставі п. 2 ст. 693 ЦК України.

Щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги в сумі 51 635,93 грн. за заявою відповідача № 49 від 19.11.2015 (а.с. 38, т. 1), яка виникла з договору суборенди №6-СО від 01.12.2014, відповідно до якого відповідачем позивачу по акту приймання-передачі від 01.12.2014 було передано складське приміщення площею 200 кв.м. та офісне приміщення площею 9,3 кв.м. за адресою м. Луцьк, вул. Єршова, 3 (а.с.32-37), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї з сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань в одному із яких одна сторона є кредитором, боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Крім того, вимоги які можуть підлягати зарахуванню мають відповідати таким умовам: повинні існувати на день проведення заліку, бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі речей, зокрема грошей).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на підтвердження виконання договору суборенди №6-СО від 01.12.2014 долучені до матеріалів справи: копія вказаного договору суборенди №6-СО від 01.12.2014 (а.с. 30-31), копії актів надання послуг за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року підписані лише виконавцем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс", рахунки на оплату за зазначений період, податкові накладні та податкові декларації (а.с.74-214).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в судових засідання 06.04.2016 та 18.05.2016 заперечує факт виконання договору суборенди №6-СО від 01.12.2014, вказуючи, що зобовязання за даним договором не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а копії договору суборенди та акту приймання-передачі приміщень не є доказом виконання даного договору.

Як вбачається з умов договору суборенди, зокрема, п. 2.1.3 орендар (ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс") зобовязаний щомісячно підтверджувати надання суборендних послуг суборендарю (ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Аванта) рахунком на оплату даних коштів. Пунктом 4.4 договору суборенди передбачено, що вартість електроенергії, водопостачання, каналізації, інших послуг, що відносяться до обєкту суборенди, а також відшкодування земельного податку сплачується Суборендарем на підставі виставлених рахунків та актів наданих послуг на орендну плату протягом 5 календарних днів з дати отримання вище згаданих документів від орендаря.

Доказів виконання умов договору суборенди №6-СО від 01.12.2014, а саме п. 2.1.3 та п. 4.4 щодо щомісячного направлення ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс" рахунків ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Аванта суду не надано.

Судова колегія зазначає, що бухгалтерський документ письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.

Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. Документація є важливим елементом методу бухгалтерського обліку, оскільки служить для первинного спостереження за господарськими операціями, і обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. Первинні документи мають бути складені під час господарської операції.

Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання документів регламентуються статтею 9 ("Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку") Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

Дані податкових накладних, які на думку відповідача є доказом виконання зобовязань за договором суборенди, відповідно до положень Податкового кодексу України також формуються на підставі первинних бухгалтерських документів.

В Постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 року вказано, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичне виконання договору суборенди №6-СО від 01.12.2014.

Окрім того, на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2016 Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС надала пояснення, зокрема, щодо підстав та наслідків коригування податкових декларації по ПДВ ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» за період січень-грудень 2015 року, в т.ч. додаток № 5 щодо взаємовідносин з суб'єктом господарювання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Зімс» (код ЄДРПОУ 250924403175) в розділі II «Податковий кредит» по операціях з придбання з ПДВ та копії податкових декларацій по ПДВ, в т.ч. додаток №5 за період січень-грудень 2015 року, поданих ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (код ЄДРПОУ - 35495114) (а.с. 176-227, т.2).

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що протягом січня-грудня 2015 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Зімс» зареєстровано 12 податкових накладних, що виписані для ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» на загальну суму ПДВ 9 260,87 грн., зокрема:

- дата виписки 31.12.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 3975,04 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 4770,06 грн., сума ПДВ: 795,02 грн.;

- дата виписки 30.11.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 2525,88 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 3031,08 грн., сума ПДВ: 505,2 грн.;

- дата виписки 16.112015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 1398,11 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 1677,74 грн., сума ПДВ: 279,63 грн.;

- дата виписки 09.11.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 6135,15 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 7362,19 грн., сума ПДВ: 1227,04 грн.;

- дата виписки 31.10.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 3226,67 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 3872,00 грн., сума ПДВ: 645,33 грн.;

- дата виписки 30.09.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 3226,67 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 3872,00 грн., сума ПДВ: 645,33 грн.;

- дата виписки 31.08.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 1615,00 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 1938,00 грн., сума ПДВ: 323,00 грн.;

- дата виписки 14.08.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 11 295,00 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті:13554,00 грн., сума ПДВ: 2259,00 грн.;

- дата виписки 30.04.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 3226,67 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 3872,00 грн., сума ПДВ: 645,33 грн.;

- дата виписки 31.03.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 3226,67 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 3872,00 грн., сума ПДВ: 645,33 грн.;

- дата виписки 28.02.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 3226,67 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 3872,00 грн., сума ПДВ: 645,33 грн.;

- дата виписки 30.01.2015, обсяг операцій за ставкою 20 % - 3226,67 грн., загальна сума коштів, що підлягає сплаті: 3872,00 грн., сума ПДВ: 645,33 грн.

Всього: 9260,87 грн.

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» згідно поданих податкових декларацій з ПДВ та додатку №5 за період січень-грудень 2015 віднесено до податкового кредиту наступні суми ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Зімс»:

- дата та № податкової декларації 20.02.2015 №9019951837, період декларування ПДВ січень, сума податкового кредиту 645,33;

- дата та № податкової декларації 20.03.2015 №9045457134, період декларування ПДВ лютий, сума податкового кредиту 645,33;

- дата та № податкової декларації 20.04.2015 №9074095658, період декларування ПДВ березень, сума податкового кредиту 645,33;

- дата та № податкової декларації 20.05.2015 №9101485365, період декларування ПДВ квітень, сума податкового кредиту 645,33;

- дата та № податкової декларації 21.09.2015 №9194833464, період декларування ПДВ серпень, сума податкового кредиту 2582,00;

- дата та № податкової декларації 20.10.2015 №9215255075, період декларування ПДВ вересень, сума податкового кредиту 645,33;

- дата та № податкової декларації 20.11.2015 №9237990504, період декларування ПДВ жовтень, сума податкового кредиту 645,33;

- дата та № податкової декларації 21.12.2015 №9257581922, період декларування ПДВ листопад, сума податкового кредиту 2011,87;

- дата та № податкової декларації 20.01.2016 №9273776041, період декларування ПДВ грудень, сума податкового кредиту 795,02;

Всього: 9260,87 грн.

В лютому 2016 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» подано наступні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та додатки №5 до них за січень-квітень 2015 року та серпень-грудень 2015 року, якими зменшено податковий кредит по взаємовідносинах з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Зімс»:

- дата та № уточнюючого рахунку 01.02.2016 №9007967566, період декларування ПДВ січень 2015, сума податкового кредиту: - 645,33;

- дата та № уточнюючого рахунку 01.02.2016 №9007967627, період декларування ПДВ лютий 2015, сума податкового кредиту: - 645,33;

- дата та № уточнюючого рахунку 01.02.2016 № НОМЕР_1, період декларування ПДВ березень 2015, сума податкового кредиту: - 645,33;

- дата та № уточнюючого рахунку 01.02.2016 № НОМЕР_2, період декларування ПДВ квітень 2015, сума податкового кредиту: - 645,33;

- дата та № уточнюючого рахунку 02.02.2016 № НОМЕР_3, період декларування ПДВ серпень 2015, сума податкового кредиту: - 2582,00;

- дата та № уточнюючого рахунку 01.02.2016 № НОМЕР_4, період декларування ПДВ вересень 2015, сума податкового кредиту: - 645,33;

- дата та № уточнюючого рахунку 01.02.2016 № НОМЕР_5, період декларування ПДВ жовтень 2015, сума податкового кредиту: - 645,33;

- дата та № уточнюючого рахунку 01.02.2016 № НОМЕР_6, період декларування ПДВ листопад 2015, сума податкового кредиту: - 2011,87;

- дата та № уточнюючого рахунку 01.02.2016 № НОМЕР_7, період декларування ПДВ грудень 2015, сума податкового кредиту: - 795,00;

Всього: - 9261,05 грн.

Керуючись вимогами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» за результатами поданих у лютому 2016 року уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та додатків № 5 до них за січень-квітень 2015 року, серпень-грудень 2015 року зменшено податковий кредит по взаємовідносинах з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Зімс», самостійно донараховано податок на додану вартість в сумі - 7971 грн. та штраф у розмірі трьох відсотків від суми донарахованого податку у зв'язку з виправленням помилки в сумі 240 грн.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У зв'язку з тим, що зменшення податкового кредиту звітних періодів призвело до недоплати сум податку на додану вартість до бюджету, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» самостійно донараховано та сплачено податок до бюджету, а також штрафну санкцію у розмірі визначеному законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Надані податкові декларації по ПДВ, в т.ч. додаток №5 за період січень-грудень 2015 року поданих ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (код ЄДРПОУ-35495114), уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та додатки №5 до них за січень-квітень 2015 року та серпень-грудень 2015 року, разом з іншими письмовими доказами не підтверджують фактичного здійснення господарських операції між сторонами за договором суборенди №6-СО від 01.12.2014.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що ухвалами суду від 06.04.2016 та 27.04.2016 у Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Голосіївському районі м. Києва витребовувалися письмові відомості щодо наявності у протоколі детального огляду речей та документів від 26.06.2015 р. інформації щодо вилучення у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Зімс» оригіналу договору суборенди №6-СО від 01.12.2014 року укладеного між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Зімс» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (оригінали якого за твердженням відповідача вилучено згідно ухвали Луцького міськрайонного суду від 22.06.2015 року в рамках кримінального провадження №32014100100000284 від 03.11.2014 року) та первинних документів, складених на підставі договору суборенди (акти приймання передачі наданих послуг, рахунки на оплату послуг). Однак, вимоги ухвал суду від 06.04.2016 та 27.04.2016 не виконані.

Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем існує спір відносно змісту зобов'язання та розміру виконання зобов'язань за зустрічними однорідними вимогами, тобто, відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, судова колегія дійшла до висновку про те, що доводи апеляційної скарги щодо припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з того, що зустрічна однорідна вимога в сумі 51 635,93 грн. за заявою відповідача № 49 від 19.11.2015 (а.с. 38, т. 1) не підтверджена належними доказами, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне задоволити позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Тоговий дім "Аванта" про стягнення з відповідача 66 625 грн. заборгованості по попередній оплаті.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та нормами законодавства, що регулюють вищевказані правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Волинської області від 08.02.2016 у справі № 903/1219/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Зімс" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 903/1219/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Грязнов В.В.