Постанова № 57785503, 16.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Справа № 902/1278/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Демидюк О.О. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників:

апелянта: ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 24 березня 2016 року);

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України": Бажуков А.К. (довіреність №010-01/3474 від 14.05.2013 року);

боржника: не з'явився;

арбітражного керуючого: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу кредитора - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 року у справі №902/1278/15 (про визнання грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України")

за заявою боржника: Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач"

про банкрутство

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області (суддя Міліціанов Р.В.) від 22 березня 2016 року у справі №902/1278/15 було задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ, вул. Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112) в особі філії у м.Вінниці (21050, м.Вінниця, вул.Козицького, 51, корп. 1, код ЄДРПОУ 24896705) про включення до складу кредиторів ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", код 01557199. Визнано Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ, вул. Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112) в особі філії у м.Вінниці (21050, м.Вінниця, вул. Козицького, 51, корп. 1, код ЄДРПОУ 24896705) кредитором Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" (23219, Вінницька область, с.Вінницькі Хутори, Немирівське шосе, буд. 103, код 01557199) у справі №902/1278/15 із загальною сумою грошових вимог у розмірі 67959878,38 грн. (з яких: 41836252,02 грн. - основний борг, 10148731,05 грн. - проценти, 293325,92 грн. - комісія, 15606083,01 грн. - пеня, 75486,38 грн. - збитки у вигляді понесених банком судових витрат), як такі, що забезпечені заставою майна Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач", код 01557199 та конкурсні вимоги у розмірі 2436,00 грн. за сплату судового збору - перша черга задоволення. Зобов'язано арбітражного керуючого (ліквідатора ПАТ "Вінницяплодоовочпостач") Гонту О.А. здійснити заходи, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" /т.4, а.с.21-24/.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що клопотання Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" щодо включення до реєстру вимоги в сумі 67959878,38 грн., як такі що повністю забезпечені заставою майна боржника є обґрунтованим, оскільки кредитором надано звіт про оціночну вартість об'єкта іпотеки від 30.10.2015 року, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "М КОНСАЛТИНГ". Судом першої інстанції прийнято наданий банком звіт про оціночну діяльність предмета застави та надано перевагу даному доказу порівняно з визначеною в іпотечному договорі вартістю нерухомого майна, оскільки в силу статті 33 ГПК України, кредитор не позбавлений можливості підтверджувати розмір заявлених вимог належними та допустимими засобами доказування.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, кредитор - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 22 березня 2016 року по справі №902/1278/15 в частині визнання вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" філія м.Вінниці у сумі 67959878 грн. 38 коп., як такі, що забезпечені заставою майна боржника та винести нову ухвалу, якою визнати вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" філія м.Вінниці у сумі 67260000,00 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника, а у визнанні решти вимог як таких, що забезпечені заставою майна боржника у сумі 699878 грн. 38 коп. відмовити /т.4, а.с.42-47/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи та неповне з'ясування всіх обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що особливої уваги заслуговує те, що у даному випадку підприємство-боржник ПАТ "Вінницяплодовочпостач" є майновим поручителем. Рішенням господарського суду Вінницької області від 11 грудня 2014 року по справі №902/1473/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2015 року, було стягнуто з ТОВ "Альпарі" на користь банку заборгованість в сумі 47673167,05 грн. та для її погашення, зокрема, звернуто стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору №7412Z4 від 23 серпня 2012 року та належить ПАТ "Вінницяплодовочпостач", в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №7413К10 від 25 грудня 2013 року в сумі 47673167,05 грн.. Відповідно до пункту 1.3.2 Іпотечного договору №7412Z4 від 23.08.2012 року за домовленістю сторін станом на дату укладення цього договору загальна вартість Предмета іпотеки складає 67260000,00 грн.. Вартість Предмету іпотеки, що визначена сторонами, може змінюватись з урахуванням положень п.п.2.1.10. п.2.1 ст.2 цього Договору. Як вбачається з матеріалів справи, жодних додаткових угод про внесення змін до іпотечного договору в частині зміни погодженої сторонами вартості предмету іпотеки не укладалось. Тобто, сторонами чітко погоджена вартість предмету іпотеки у сумі 67260000,00 грн.. З огляду на вказане, на думку апелянта, визнанню забезпеченими іпотекою підлягають вимоги кредитора виключно в межах вартості предмета іпотеки, яка погоджена сторонами у відповідному договорі іпотеки. Судом першої інстанції не застосовано відповідні приписи цивільного законодавства, якими врегульовано загальні положення про договір та обов'язковість його умов для сторін та якими врегульовано заставу (іпотек), а також не застосовано статтю 11 Закону України "Про іпотеку", які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року у справі №902/1278/15 було прийнято до провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та призначено дату судового засідання на 25 квітня 2016 року /т.4, а.с.41/.

Від арбітражного керуючого - Гонти Ольги Анатоліївни надійшов відзив №02-05/242 від 22 квітня 2016 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Вінницької області від 22 березня 2016 року по справі №902/1278/15 є законною, обґрунтованою, винесеною з дотриманням норм матеріального та процесуального права /т.4, а.с.94-96/. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що 16 березня 2016 року на адресу арбітражного керуючого надійшло доповнення №074-09/305 від 15 березня 2016 року до раніше поданої заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (в особі філії в м.Вінниці) №074-09/1359 від 27 листопада 2015 року та додаткових пояснень за №074-09/1458 від 25 грудня 2015 року, до якого додано копію Висновку про вартість нерухомого майна ПАТ "Вінницяплодовочпостач", виконаного 30 жовтня 2015 року СОД - ТОВ "М Консалтинг". З врахуванням вказаного доповнення АТ "Укрексімбанк", ліквідатором ПАТ "Вінницяплодовочпостач" вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" були визнані у загальній сумі 67959878,38 грн., як такі, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у справі №902/1278/15 про банкрутство ПАТ "Вінницяплодовочпостач", з яких: 2436 грн. судовий збір - перша черга; 67959878,38 грн. - вимоги, забезпечені заставою, що задовольняються позачергово.

22 квітня 2016 року від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшов відзив №074-09/519 від 22 квітня 2016 року на апеляційну скаргу ОСОБА_3, у якому банк зазначає, що узгоджена сторонами Іпотечного договору вартість заставного майна складає 67260000,00 грн.. Проте, ця вартість була визначена сторонами станом на момент укладення Іпотечного договору - 23.08.29012 року. Очевидним є те, що станом на момент вирішення судом питання щодо розміру забезпечених вимог банку (22.03.2016 року), враховуючи зміни, які відбулись на ринку комерційної нерухомості за 4 роки, пов'язані в тому числі із значною девальвацією та знеціненням національної валюти України, ринкова вартість предмета іпотеки в гривневому еквіваленті змінилась в бік збільшення. Цей факт був підтверджений належними доказами, наданими банком до суду, а саме Звітом про оцінку вартості нерухомого майна ПАТ "Вінницяплодовочпостач", що є предметом іпотеки. Згідно звіту про оцінку - ринкова та ліквідаційна вартість заставного майна складає 91026300,00 грн. та 85064000,00 грн. відповідно, що значно перевищує розмір заявлених банком вимог. Банк також просить врахувати, що ліквідатором Гонтою О.А. листом від 16.03.2016 року вих.№02-05/90 вимоги банку визнані у повному обсязі. Враховуючи вищенаведене, банк вважає, що як в силу приписів статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" (з якими кореспондуються положення пункту 2.1.7 укладеного між банком та боржником іпотечного договору), так і з огляду на обставини справи, доведені банком належним чином, є всі обґрунтовані підстави для визнання ПАТ " Державний експортно-імпортний банк України" забезпеченим кредитором з сумою вимог 67959878,38 грн., а отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону та має бути залишена в силі /т.4, а.с.98-101/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2016 року у справі №902/1278/15 на підставі частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 16 травня 2016 року та призначено дату судового засідання на 16 травня 2016 року.

Стосовно тривалості розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно пункту 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 року у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Відповідно до пункту 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд апеляційної скарги за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, апеляційний суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної апеляційної скарги є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, апеляційна скарга кредитора - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 22.03.16 року у справі №902/1278/15 (про визнання грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") розглядалася судом апеляційної інстанції в строк більший, ніж передбачено статтями 69, 102 ГПК України, однак з дотримання критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини.

16 травня 2016 року від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли пояснення №074-09/597 від 13 травня 2016 року по справі про банкрутство ПАТ "Вінницяплодовочпостач", у яких банк додатково зазначає, що звіт про оцінку предмета іпотеки, виконаний ТОВ "М Консалтинг" 30.10.2015 року є належним доказом, який обґрунтовано та на законних підставах був прийнятий судом першої інстанції при визначенні розміру забезпечених вимог АТ "Укрексімбанк". Положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачають обмеження для забезпечення кредиторів щодо включення до складу їх забезпечених вимог штрафних санкцій та збитків, понесених у зв'язку з невиконанням забезпеченого зобов'язання.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 16 травня 2016 року у справі №902/1278/15, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Саврія В.А., було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Демидюк О.О.

Безпосередньо в судовому засіданні 16 травня 2016 року представники апелянта та банку повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представники інших учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників апелянта та банку, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню частково.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1278/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач", 23219, Вінницька область, с. Вінницькі Хутори, Немирівське шосе, буд.103, код ЄДРПОУ 01557199 про банкрутство.

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури. Зокрема, постановою від 02.11.2015 року визнано Публічне акціонерне товариство "Вінницяплодоовочпостач", 23219, Вінницька область, с. Вінницькі Хутори, Немирівське шосе, буд.103, код ЄДРПОУ 01557199 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", код ЄДРПОУ 01557199 Гонту Ольгу Анатоліївну.

03.11.2015 року господарським судом Вінницької області на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника Публічне акціонерне товариство "Вінницяплодоовочпостач" - банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

30.11.2015 року до місцевого господарського суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ, вул. Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112 в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Вінниці 21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 51, корп. 1, код ЄДРПОУ 24896705) (вх. №06-54/333/15 від 30.11.2015 року) про визнання грошових вимог до боржника та включення кредиторських вимог в загальному розмірі 67959878,38 грн. до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/1278/15.

28.12.2015 року до канцелярії господарського суду Вінницької області від ліквідатора надійшло повідомлення щодо розгляду заявлених грошових вимог кредиторів, в яких ліквідатор повідомляє, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" визнані ліквідатором в загальному розмірі 67260000,00 грн., як такі що забезпечені заставою та 2436,00 грн судового збору.

16.03.2016 року від ліквідатора надійшло повідомлення щодо розгляду заявлених грошових вимог кредиторів, в яких ліквідатор повідомляє, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" визнані ліквідатором в загальному розмірі 67260000,00 грн., як такі що забезпечені заставою та 2436,00 грн. судового збору.

Господарський суд Вінницької області в ухвалі від 22 березня 2016 року у справі №902/1278/15, розглядаючи кредиторські вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", встановив, що 27 серпня 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (в договорі "Банк") та Товариство з обмеженою відповідальністю „Альпарі" (в договорі "Позичальник 1"), Товариство з обмеженою відповідальністю „Версія" (в договорі "Позичальник 2"), Товариство з обмеженою відповідальністю „Альпарі-Кельце-Інвест" (в договорі "Позичальник 3"), Товариство з обмеженою відповідальністю „Атекс-Поділля" (в договорі "Позичальник 4"), Товариство з обмеженою відповідальністю „Веал-Поділля" (в договорі "Позичальник 5"), Товариство з обмеженою відповідальністю - фірмою „Будинок торгівлі" (в договорі "Позичальник 6"), Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство по виробництву, заготівлі, зберіганню та реалізації сільськогосподарської продукції „Вінницяплодоовочпостач" (в договорі "Позичальник 7") уклали Генеральну угоду № 7407N4 (далі "Генеральна угода"), в рамках якої Банк прийняв на себе зобов'язання в межах загального ліміту заборгованості в сумі 40000000,00 грн. до 22.08.2014 року здійснювати операції по кредитуванню Позичальників на умовах, визначених в окремих Кредитних договорах, які укладатимуться в рамках Генеральної угоди.

Відповідно до статті 2 Генеральної угоди - вона включає будь-які додатки до неї, графіки, списки або інші доповнення до неї, які є її невід'ємною частиною. В рамках Генеральної угоди Сторонами укладаються Кредитні договори, які є її додатками та невід'ємною частиною.

Для забезпечення зобов'язань за Генеральною угодою, окрім іншого, з ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" був укладений Іпотечний договір №7412Z4 від 23.08.2012 року (далі по тексту "Іпотечний договір"), посвідчений приватним нотаріусом ВРНО Дробахою В.О. за р.н.1083, згідно з яким ПАТ „Вінницяплодоовочпостач" передало в іпотеку Банку належне йому нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, земельну ділянку, що розташоване за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Вінницькі Хутори, Немирівське шосе, б.103.

Також, для забезпечення основного зобов'язання з ТОВ "Альпарі" та ТОВ "Альпарі- Кельце-Інвест" були укладені: Договір застави №7408Z29 від 25.04.2008 року та Іпотечний договір №7412Z1 від 28.02.2012 року відповідно, згідно з якими в заставу та іпотеку банку було надано рухоме майно (товари в обороті) та нерухоме майно (незавершене будівництво майнового комплексу "Кельце" з прибудовами та земельну ділянку, кадастровий номер 0510136600:02:066:0022, розташовані за адресою: м. Вінниця, просп. Космонавтів, 49).

В подальшому, у зв'язку з внесенням змін до умов кредитування, між Сторонами Генеральної угоди був укладений цілий ряд (а саме: 17) додаткових правочинів до неї: №7407N4-1 від 12.02.2008 року, №7407N4-2 від 25.04.2008 року, №7407N4-3 від 12.05.2009 року, №7407N4-4 від 20.05.2009 року, №7407N4-5 від 25.06.2009 року, №7407N4-6 від 30.10.2009 року, №7407N4-7 від 02.04.2010 року, №7407N4-8 від 06.04.2010 року, №7407N4-9 від 14.12.2010 року, №7407N4-10 від 06.05.2011 року, №7407N4-11 від 20.09.2011 року, №7407N4-12 від 31.05.2012 року, №7407N4-13 від 17.01.2013 року, №7407N4-14 від 02.07.2013 року, №7407N4-15 від 16.12.2013 року, №7407N4-16 від 25.12.2013 року, №7407N4-17 від 25.12.2013 року, в результаті яких зміст кредитного зобов'язання зазнав окремих змін, зокрема: ліміт заборгованості за Генеральною угодою був збільшений до 50 млн.грн. (дод.правочин №7407N4-2 від 25.04.2008 року); термін користування кредитними коштами був встановлений до 22.08.2017 року (дод.правочин №7407N4-15 від 16.12.2013 року); зі складу Позичальників за Генеральною угодою були виведені: ТОВ „Версія", ТОВ „Атекс-Поділля", ТОВ „Веал-Поділля" та ТОВ фірма „Будинок торгівлі" (дод.правочин №7407N4-17 від 25.12.2013 року).

25.12.2013 року в рамках Генеральної угоди між Банком та ТОВ "Альпарі" був укладений Кредитний договір №7413К10 (далі по тексту "Кредитний договір"), згідно з яким ТОВ "Альпарі" було відкрито кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 41842000,00 грн. терміном користування кредитними коштами до 24.12.2014 року.

Згідно умов Кредитного договору (підпункт 9.2.2.) - Позичальник прийняв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі погашати Банку Кредит, сплачувати проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.

Відповідно до підпункту 3.1.2 Кредитного договору - за користування кредитними коштами встановлено ставку в розмірі 19,5% річних, з яких - проценти за ставкою 10% річних нараховуються щомісячно та сплачуються Позичальником протягом періоду з 1 по 7 число кожного місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні - по 15 число) (підпункт 6.6.1 Кредитного договору), та проценти за ставкою 9,5% річних нараховуються щомісячно та сплачуються в кінці строку дії Кредитного договору.

Згідно статті 1 Кредитного договору - банківський рік в розумінні цього договору це період часу тривалістю 360 днів. Цей період застосовується для розрахунку/нарахування Процентів за Кредитом, пені за даним Договором.

Відповідно до підпункту 3.2.2.1 Кредитного договору - Позичальник сплачує комісію за управління кредитною лінією. Розмір ставки комісії за управління складає 0,036% від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості.

Згідно підпункту 3.2.2.3 Кредитного договору - комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим Договором відповідно до підпункту 14.1.1 цього Договору і закінчуючи датою повного виконання зобов'язань з погашення Кредиту (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього Договору.

Відповідно до підпункту 4.2.1.1 Кредитного договору - у разі невиконання Позичальником зобов'язань, визначених підпунктом 9.2.23 цього Договору, розмір ставки комісії за управління, визначений у підпункті 3.2.2.1 цього Договору, збільшується на 0,04 процентних пункти за кожне таке порушення, на період, починаючи з першого дня другого місяця - кварталу, наступного за кварталом, у якому Позичальником порушені зобов'язання, визначені підпунктом 9.2.23 цього Договору, та закінчуючи останнім днем першого місяця (включно) кварталу, наступного за кварталом, в якому Позичальником виконано зазначені зобов'язання. Ненадання Позичальником до Банку довідки про заборгованість Позичальника за Кредитними операціями, довідки про обсяги грошових надходжень у строки, зазначені у підпункті 9.2.27 цього Договору, вважається невиконанням зобов'язань, визначених підпунктом 9.2.23 цього Договору. При цьому, у разі якщо на підставі довідки про обсяги грошових надходжень, яку надано після закінчення строку, зазначеного у підпункті 9.2.27 цього Договору, підтверджено виконання вимог підпункту 9.2.23 цього Договору, період, за який застосовується збільшений розмір ставки комісії за управління відповідно до попереднього абзацу цього підпункту Договору, закінчується останнім днем місяця (включно), у якому Позичальником надано відповідну довідку до Банку.

Згідно підпункту 4.2.1.3 Кредитного договору - у разі порушення Позичальником умов Договору, визначених підпунктом 9.2.30 цього Договору, щодо підтримання Оборотності Кредиту на певному рівні, розмір комісії за управління, визначений у підпункті 3.2.2.1 цього Договору, збільшується на 0,04 процентних пункти починаючи з першого дня місяця, наступного за періодом, у якому Позичальником порушені відповідні зобов'язання, та закінчуючи останнім днем місяця (включно), в якому Позичальником виконано зазначені зобов'язання.

Окрім того, внаслідок невиконання Позичальником окремих умов Кредитного договору, розмір ставки комісії за управління було збільшено. Зокрема, у зв'язку з ненаданням Позичальником довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки в інших банках (підпункт 9.2.27.7 Кредитного договору) - з 01.05.2014 року на 0,04% - до 0,076% та у зв'язку з невиконанням Позичальником підпункту 9.2.30 Кредитного договору щодо забезпечення кредитового обороту по позичковому рахунку кожні 180 днів в сумі не менше 11800000,00 грн - з 01.07.2014 року на 0,04% - до 0,116%.

Відповідно до пункту 6.8 Кредитного договору - сплата комісії за управління (крім комісії за управління за останній період сплати такої комісії) має здійснюватись Позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачується комісія за управління за попередній місяць.

18.08.2014 року, у зв'язку з невиконанням Позичальником умов договору, Банком на адресу Позичальника через Відділ Головного управління Державної Фельд'єгерської служби України м.Вінниці була направлена вимога про дострокове погашення боргу в сумі 44907586,99 грн (з яких: 41836252,02 грн. - основний борг; 2979340,31 грн. - проценти (з яких: 613296,04 грн. - прострочені проценти за період нарахування: 01.06.2014 року - 31.07.2014 року); 80336,64 грн. - комісія; 11658,02 грн. - пеня за порушення умов договору щодо сплати процентів та комісії) протягом 10 банківських днів з моменту направлення вимоги.

Місцевим судом було встановлено, що підставою для висунення банком вимоги про дострокове погашення боргу стали наступні обставини. 08.04.2014 року господарським судом Вінницької області було порушено справу №902/435/14 за позовом ТОВ "Альпарі" до АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсною Генеральної угоди (підпункти 9.2.7, 9.2.7.3, 5.10.15 Кредитного договору); ТОВ „Альпарі-Кельце-Інвест" не виконано зобов'язання щодо страхування нерухомого майна (м.Вінниця, просп.Космонавтів, 49), іпотека якого є забезпеченням виконання зобов'язань за Генеральною угодою (підпункти 2.4.8, 3.3 Іпотечного договору №741221 від 28.02.2012 року; підпункти 9.2.7, 9.2.7.3, 5.10.7 Кредитного договору); Позичальником допущене невиконання зобов'язань за Кредитним договором, внаслідок чого була утворена прострочена заборгованість в сумі 693632,67 грн. (проценти та комісія) (підпункти 9.2.7.3, 5.10.2 Кредитного договору).

Згідно Опису №208 кореспонденції, яка направлена з фельд'єгерем по міському маршруту №1 від 18.08.2014 року - ТОВ "Альпарі" отримало вимогу банку про дострокове погашення боргу 18.08.2014 року о 10-50 год..

Проте, в строк до 02.09.2014 року (10 банківських днів) заборгованість Позичальником в повному обсязі погашена не була.

Враховуючи зазначене, з метою застосування заходів, спрямованих в тому рахунку на задоволення вимог банку за рахунок предмета забезпечення, 03.09.2014 року на адресу ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" та ПАТ "Вінницяплодовочпостач", як власників нерухомого майна, іпотека якого виступала забезпеченням виконання кредитних зобов'язань за Генеральною угодою та, відповідно, Кредитним договором, рекомендованими листами була направлена письмова вимога про погашення простроченої заборгованості в сумі 45656304, 27 грн. (з яких: 41836252,02 грн. - основний борг, 3671850,71 грн. - проценти, нараховані за період 25.12.2013 року - 31.08.2014 року, 128873,36 грн. - комісія за управління, нарахована за період 01.06.2014 року - 31.08.2014 року, 19328,18 грн. - пеня за прострочення сплати процентів та комісії) протягом 30 календарних днів з моменту її отримання. Крім того, 10.09.2014 року ОСОБА_8, який є директором ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" особисто отримав вимогу Банку 10.09.2014 року, про що свідчить його підпис на примірнику Банку. По тексту вимоги банком було зазначено, що у випадку її невиконання банк буде вимушений застосувати передбачені законом та Іпотечними договорами заходи для звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Проте, вимога Банку залишилась незадоволеною.

Враховуючи вищенаведене, 16.10.2014 року банком був поданий позов до ТОВ "Альпарі", ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" та ПАТ "Вінницяплодовочпостач" про стягнення заборгованості за Генеральною угодою №7407N4 від 27.08.2007 року та Кредитним договором №7413К10 від 25.12.2013 року, та звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" та ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" та перебуває в іпотеці банку відповідно до Іпотечних договорів №7412Z4 від 23.08.2012 року та №7412Z1 від 28.02.2012 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.12.2014 року у справі №902/1473/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року, провадження у справі в частині стягнення 2875,00 грн. відсотків за користування кредитом припинено, позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Вінниці 41836252,02 грн. заборгованості за кредитом, 4325414,81 грн. відсотків за користування кредитом, 177410,08 грн. комісії за користування кредитом, 1203508,62 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 124782,15 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 5799,37 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії; звернуто стягнення на нерухоме майно Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" згідно Іпотечного договору №7412Z4 від 23.08.2012 року, та на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Кельце-Інвест" згідно іпотечного договору № 7412Z1 від 28.02.2012 року; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; початкову ціну заставного майна на прилюдних торгах вирішено визначити за результатами оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". У позові в частині стягнення 16715,40 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1912,90 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 80,55 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії відмовлено.

Таким чином, як вбачається із вищезазначеного рішення господарського суду Вінницької області від 11.12.2014 року, на користь банку було стягнуто заборгованість в сумі 47673167,05 грн, з яких: 41836252,02 грн. - кредит, 4325414,81 грн. - проценти, нараховані за період 25.12.2013 - 30.09.2014 р.р.; 177410,08 грн. - комісія за управління кредитною лінією, нарахована за період: 25.12.2013 - 30.09.2014 р.р.; 1203508,62 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, нарахована за період: 03.09.2014 - 14.10.2014 р.р.; 124782,15 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період: 08.07.2014 - 14.10.2014 р.: 5799,37 грн. - пеня за несвоєчану сплату комісії, нарахована за період: 08.07.2014 - 14.10.2014 р..

Окрім того банком, внаслідок невиконання взятих на себе боржником зобов'язань нараховано проценти згідно умов Кредитного договору, комісія та пеня.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ТОВ "Альпарі", майновим поручителем якого виступає ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", перед АТ "Укрексімбанк" складає 67884392,00 грн, з яких: 41836252,02 грн. - основний борг; 10148731,05 грн. - проценти, нараховані за період: 25.12.13 - 15.06.15 р. за ставкою 19,5% річних; 293325,92 грн - комісія за управління, нарахована за період з 01.06.14 - 01.12.14 р.; 15606083,01 грн. - пеня, нарахована за порушення Позичальником умов Кредитного договору щодо належної сплати основного боргу, процентів та комісії за управління на підставі п.8.1 Генеральної угоди, п.10.2 Кредитного договору (13241890,15 грн. - пеня по сплаті основного боргу (період нарахування: 03.09.2014 р. -15.06.2015 р.р.); 2277573,35 грн. - пеня по сплаті процентів (загальний період нарахування: 08.07.2014 р. - 15.06.2015 р.р.); 86619,51 грн. - пеня по сплаті комісії за управління (загальний період нарахування: 08.07.2014 р. - 15.06.2015 р.р.).

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що банком були понесені витрати по оплаті судового збору по справі №902/1473/14 в сумі 75486,38 грн, які є збитками банку в розумінні положень статті 225 Господарського кодексу України та на підставі рішення Господарського суду Вінницької області від 11.12.2014 року підлягають стягненню з боржника.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м.Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код: 00032112) в особі філії в м.Вінниці (21050, м.Вінниця, вул.Козицького, 51, корп.1, ідентифікаційний код 24896705) є кредитором Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач", 23219, Вінницька область, с.Вінницькі Хутори, Немирівське шосе, буд. 103, код 01557199 по справі № 902/1278/15 з сумою вимог 67959878,38 грн. (з яких: 41836252,02 грн. - основний борг, 10148731,05 грн. - проценти, 293325,92 грн. - комісія, 15606083,01 грн. - пеня; 75486,38 грн. - збитки у вигляді понесених банком судових витрат), як такі, що забезпечені заставою майна Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач".

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно частини 1 статті 2 Закону про банкрутство, провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Виходячи з вимог статей 23, 24, 25 Закону про банкрутство, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

23 серпня 2012 року між АТ "Укрексімбанк" та ПАТ "Вінницяплодовочпостач" було укладено Іпотечний договір №7412Z4, за яким ПАТ "Вінницяплодовочпостач" передало в іпотеку банку належне йому нерухоме майно, а саме будівлі та споруди, земельну ділянку, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село вінницькі Хутори, Немирівське шосе, б.103. Даний Іпотечний договір №7412Z4 від 23 серпня 2012 року був укладений з метою забезпечення зобов'язань за Генеральною угодою №7407N4 від 27 серпня 2007 року. 25 грудня 2013 року в рамках Генеральної угоди №7407N4 від 27 серпня 2007 року між банком та ТОВ "Альпарі" був укладений Кредитний договір №7413К10.

Правовідносини між ПАТ "Вінницяплодовочпостач" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", реалізуються в провадженні у справі про банкрутство, врегульовані нормами цивільного законодавства, а саме Цивільного кодексу України, Законами України "Про заставу", Про іпотеку".

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (частини 1, 2 статті 552 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (частини 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частини 1 статті 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виходячи із вимог статті 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до частини 1 статті 583 Цивільного кодексу України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку": іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 Цивільного кодексу України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, слід розмежовувати юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі статей 546, 553 Цивільного кодексу України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку".

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону (висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України викладено в постанові від 16.10.2012 року у справі № 5023/6981/11).

Колегією суддів встановлено, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось із кредиторськими вимогами до боржника - ПАТ "Вінницяплодовочпостач", як до майнового поручителя.

ПАТ "Вінницяплодовочпостач", в даному випадку, не є позичальником за основними кредитними договорами, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти.

Проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Однак, згідно вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки).

Колегією суддів встановлено, що відповідно до пункту 1.3.2 Іпотечного договору №7412Z4 від 23 серпня 2012 року за домовленістю сторін станом на дату укладення цього договору загальна вартість предмета іпотеки складає 67260000 грн.. Вартість предмету іпотеки, що визначена сторонами, може змінюватись з урахуванням положень підпункту 2.1.10 пункту 2.1 статті 2 цього договору.

В свою чергу, підпункт 2.1.10 пункту 2.1 статті 2 іпотечного договору передбачає, що іпотекодержатель щоквартально (а також при кожній пролонгації генеральної угоди) проводить перегляд вартості предмету застави, визначеної цим договором. Визначена таким чином вартість оформляється сторонами договором про внесення змін до цього договору і є заставною вартістю предмета іпотеки з моменту укладення такого договору про внесення змін.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних додаткових угод про внесення змін до іпотечного договору в частині зміни погодженої сторонами вартості предмету іпотеки не укладалось. Тобто, сторонами була погоджена вартість предмету іпотеки у сумі 67260000,00 грн..

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Відтак, ПАТ "Вінницяплодовочпостач", як майновий поручитель, несе відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання боржником за основним зобов'язанням (ТОВ "Альпарі") зобов'язань перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" лише в межах узгодженої в забезпечувальному договорі вартості предмета іпотеки, а саме в сумі 67260000,00 грн.. При цьому, суд не бере до уваги наданий банком Звіт про оцінку предмета іпотеки, виконаний ТОВ "М Консалтинг" 30.10.2015 року, окільки вказаний звіт зроблений в односторонньому порядку та визначена у висновку заставна вартість майна не погоджена з боржником у порядку передбаченому підпунктом 2.1.10 пункту 2.1 статті 2 Іпотечного договору №7412Z4 від 23 серпня 2012 року.

Згідно вимог статті 111-28 ГПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 12.02.2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд"), рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до частини 3 статті 82 ГПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 12.02.2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд"), обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 111-16 цього Кодексу.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає про те, що розбіжності в судовій практиці з розгляду справ про банкрутство, які існували на предмет правової природи вимог кредитора-заставодержателя до майнового поручителя (боржника), було усунено після прийняття Верховним Судом України Постанови №14/030 від 03.06.2014 року у справі №25/5005/6641/2012, Постанови від 26.08.2014 року справі № 5024/948/2012. Згідно зазначених постанов, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справу про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу. (Дані висновки підлягають врахуванню щодо черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема з посиланням на частину 9 статті 45 Закону про банкрутство (в новій редакції), відповідно до якої погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку).

Вказані вище Постанови Верховного Суду України не містять висновку про те, що майновий поручитель повинен нести відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання у розмірі більшому, ніж вартість предмета іпотеки.

Так, в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 5005/6641/2012 зазначено, що частиною 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно, з особливістю того, що відповідальність майнового поручителя обмежується вартістю предмета застави.

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави з відповідним відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.

При іншому тлумаченні (відповідальність майнового поручителя, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, перед іпотекодавцем у розмірі понад вартості предмета іпотеки) не досягається мета Закону про банкрутство - відновлення платоспроможності боржника, оскільки штучно збільшується розмір його кредиторської заборгованості.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду при врахуванні правової позиції Верховного суду України зважає на те, що дана справа розглядається згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011 року №4212-VI, якою статус забезпечених кредиторів змінено.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" місцевим господарським судом було порушено норми матеріального права, відтак апеляційна скарги підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала у справі - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити. Пункт 2 Ухвали господарського суду Вінницької області від 22 березня 2016 року скасувати.

2. Пункт 2 Ухвали господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 року викласти в наступній редакції: "Визнати Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (м.Київ, вул.Горького, 127, код 00032112) в особі філії у м. Вінниці (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 51, корп. 1, код 24896705) кредитором Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач", 23219, Вінницька область, с. Вінницькі Хутори, Немирівське шосе, буд. 103, код 01557199, у справі №902/1278/15 із загальною сумою грошових вимог у розмірі 67260000,00 грн., як такі, що забезпечені заставою майна Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" та конкурсні вимоги у розмірі 2436,00 грн. за сплату судового збору - перша черга задоволення. Відхилили вимоги в розмірі 699878 грн. 38 коп., оскільки збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливо.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/1278/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.