Постанова № 57785365, 19.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2016 р. Справа № 918/1435/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 04.01.2016

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - ОСОБА_2, адвокат

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Навчально-курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 10.03.16 у справі № 918/1435/15 (суддя Марач В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ"

до відповідача 1 Рівненської міської ради

до відповідача 2 Навчально-курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

про внесення змін в договір оренди землі

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий центр "Шериф-СВ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради (надалі - відповідач 1) та Навчально-курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" (надалі - відповідач 2 або Навчально-курсовий комбінат) в якому просить внести зміни в договір оренди № 99 від 20 квітня 2010 року, укладений між Рівненською міською радою та Навчально-курсовим комбінатом Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд, а саме викласти преамбулу та реквізити сторін в новій редакції позивача.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.03.2016 у справі № 918/1435/15 (суддя Марач В.В.) позовні вимоги задоволено, внесено зміни в договір оренди № 99 від 20 квітня 2010 року, укладений між Рівненською міською радою та Навчально-курсовим комбінатом Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд, а саме викладено в наступній редакції:

А) преамбулу:

Рівненська міська рада (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Соборна, 12-А. код ЄДРПОУ 34847334) - далі у тексті Орендодавець, в особі міського голови ОСОБА_3, який діє на підставі ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, - з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ (місцезнаходження: м.Рівне. вyл.Бахарєва, 23, код ЄДРПОУ 36171167), в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, - далі у тексті Орендар, - з другої сторони, уклали цей договір про нижченаведене:

Б) реквізити сторін

Орендодавець: Рівненська міська рада, м.Рівне, вул.Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334.

Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ, м.Рівне. вyл.Бахарєва, 23, код ЄДРПОУ 36171167.

Стягнуто з Навчально-курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд"та Рівненської міської ради судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначає, що суд фактично прийняв рішення, що стосується прав та обовязків РВ ФДМУ по Рівненській області, яке всупереч ч. 3 ст. 104 ГПК України не було залучене до участі у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. № 11495/16 від 25.04.2016).

19.05.2016 року через канцелярію суду надійшли додаткові обгрунтування апеляційної скарги (вх. № 13525/16).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 розгляд справи призначено до розгляду у складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 25.04.2016 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Крейбух О.Г. у період з 18 квітня 2016 р. по 06 травня 2016 р. включно призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суддів.

Ухвалою суду від 25.04.2016 апеляційну скаргу відповідача 2 прийнято до провадження у новому складі колегії: ОСОБА_5, суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю.

Ухвалою суду від 25.04.2016 до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 залучено Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, в порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 18.05.2016 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Саврія В.А. у період з 18 травня 2016 р. по 20 травня 2016р. включно призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суддів.

Ухвалою суду від 18.05.2016 апеляційну скаргу відповідача 2 прийнято до провадження у новому складі колегії: ОСОБА_5, суддя Юрчук М.І., суддя Павлюк І.Ю.

В судове засідання прибули представники скаржника та позивача, які надали суду усні пояснення по суті доводів та заперечень, викладених відповідно в апеляційній скарзі, додаткових обгрунтуваннях та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 20.04.2010 між Рівненською міською радою, як орендодавцем та Навчально-курсовим комбінатом Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд, як орендарем укладено договір оренди № 99 (по тексту- договір).

Згідно п.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будинку, яка знаходиться в м.Рівне на вул.Шкільній, 11 в м.Рівне.

Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 487 (чотириста вісімдесят сім) квадратних метри, за рахунок земель житлової та громадської забудови.

При цьому у відповідності до п.8 договору строк дії договору становить 50 (пятдесят) років.

Рішенням Рівненського міського суду від 12.03.2010 року у справі №2-424/10 право власності на приміщення по вул. Шкільній, 11 в м.Рівне визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та витребувано зазначене приміщення з чужого незаконного володіння Навчально-курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд та ОСОБА_2.

03.09.2014 року між РВ ФДМУ по Рівненській області, як продавцем та ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ, як покупцем укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу приміщення першого поверху будівлі А-2, загальною площею 189,4 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Шкільна, 11.

28.04.2015 року між РВ ФДМУ по Рівненській області, як продавцем та ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ, як покупцем укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу приміщення другого поверху будівлі А-2, загальною площею 204,8 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Шкільна, 11.

Таким чином, власником будинку № 11 по вул.Шкільній в м.Рівне на сьогоднішній день являється ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ. Вказане підтверджується договорами купівлі-продажу від 03.09.2014 року та 28.04.2015 року, посвідченими нотаріально, а також витягами про реєстрацію права власності позивача на вказане приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 16,17).

Будинок №11 по вул.Шкільній в м.Рівне розташований на земельній ділянці, що знаходиться в оренді відповідача 2 на підставі договору оренди № 99 від 20.04.2010 року.

Місцевий господарський суд визнавши вимоги позивача документально підтвердженими та нормативно обґрунтованими позов задовольнив.

Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Статтями 120 Земельного та ст. 377, 415 Цивільного кодексів, передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Частиною 3 статті 7 Закону України Про оренду землі встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташована на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

В зазначених нормах мова йде не про припинення договору оренди взагалі, а про перехід цього права. Перехід права може відбуватися виключно за наявності такого права: право виникає після реєстрації договору оренди і припиняється із припиненням договору. Тому не може йти мова про припинення договору в розумінні припинення права оренди і надання земельної ділянки новому орендарю (виникнення нового права оренди). В даному випадку мова йде про перехід існуючого права оренди від попереднього орендаря до наступного орендаря при збереженні чинним договору оренди. За обставин, визначених ст.120 Земельним кодексом України, відбувається перехід права оренди із заміною сторони в чинному договорі оренди.

Зазначеними нормами, законодавець говорить про припинення договору оренди тільки відносно попереднього орендаря а не припинення самого договору оренди. Сама термінологія ст. 7 Закону є аналогічною нормам Цивільного кодексу, які врегульовують заміну боржника, кредитора в зобовязанні. Сам термін попередній орендар передбачає наявність нового орендаря в чинному договорі оренди. При відчуженні нерухомого майна попередній орендар вибуває із зобовязань, оскільки для нього є договір припиненим а новий орендар (покупець нерухомості) займає його місце в договірних зобовязаннях.

Якщо до нового власника переходить право оренди на тих же умовах, в тому ж обсязі, то необхідність проходити процедуру припинення договору, набуття ділянки в оренду відсутня. Для орендодавця розірвання договору і надання її в оренду новому орендарю означає втрату орендної плати за земельну ділянку в період оформлення договору, а для орендаря неможливість належним чином приступати до використання як ділянки так і обєкту нерухомості, що перебуває у його власності.

Відповідно до абз. 2 п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6 до відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Враховуючи те, що Позивач набув право власності на будинок №11 по вул. Шкільній в м.Рівне, розташований на земельній ділянці, що знаходиться в оренді Відповідача 2 на підставі договору оренди № 99 від 20 квітня 2010 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, ст.7 Закону України "Про оренду землі".

У відповідності до п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року №6 відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, норми земельного законодавства України передбачають перехід прав на земельну ділянку до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташовані на відповідній земельній ділянці, водночас, набувач прав на нерухомість має оформити права на землю, що до нього перейшли у встановленому законодавством порядку.

Як свідчать наявні у матеріалах справи документи, земельна ділянка є об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Рівне.

Відповідно до вимог ст.ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки державної або комунальної форми власності виникає на підставі рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в користування.

В п. 34 ч.1. ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що загальна процедура набуття в оренду земельної ділянки комунальної власності фізичною або юридичною особою передбачає наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яке є необхідною умовою укладення договору оренди такої земельної ділянки.

Однак, норми ст. 120 Земельного кодексу України є спеціальними по відношенню до норм ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України у контексті набуття прав на земельні ділянки державної або комунальної власності, оскільки норми ст. 120 Земельного кодексу України регулюють вужче коло суспільних відносин - відносин щодо набуття прав на земельну ділянку лише у випадку набуття права власності на нерухомість, яка знаходиться на такій ділянці.

Водночас, зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію.

Тобто, в даному випадку можна стверджувати про існування певної колізії між загальною і спеціальною правовою нормою і, враховуючи принцип вирішення колізій, застосуванню підлягає саме спеціальна норма права (аналогічна позиція щодо практики застосування норм права у випадку колізій наведена в листі Міністерства юстиції України №758-0-2-08-19 від 26.12.2008р. "Щодо практики застосування норм права у випадку колізій").

В ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Імперативний характер ст. 377 Цивільного кодексу України підтверджується судовою практикою. У постанові від 11.02.2014р. у справі № 922/2564/13 Вищий господарський суд України зазначає, що: "стаття 377 Цивільного кодексу України має імперативний характер, оскільки в ній зазначається, що до особи яка придбала житловий будинок, будівлю чи споруду, переходить право власності на земельну ділянку чи право користування частиною земельної ділянки".

Як уже зазначалося вище, норми ст. 120 Земельного кодексу України передбачають можливість переходу права власності на земельну ділянку у разі придбання у власність будівлі чи споруди. Тобто, згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2014р. у справі №904/1630/13-г, а також в постановах Верховного Суду України від 06.06.2011р. у справі №3-53гс11 та від 19.06.2012р. у справі №3-30гс12. При цьому, відповідно до ч.1 ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Тобто, вищевказані судові рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи вищенаведене, можна дійти наступного висновку. Вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що з 01.01.2010р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України і ст. 120 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 05.11.2009р. № 1702-VI (аналогічна правова позиція наведена в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

За результатами перегляду справи, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що у зв'язку з набуттям позивачем права власності на будівлю по вул. Шкільна, 11 в м. Рівне, розташовану на земельній ділянці, до Позивача, в силу ч.ч. 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі", перейшло право на оренду зазначеної земельної ділянки в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Під час розгляду справи судом було зясовано, що відповідач 1 не розглядав питання передачі земельної ділянки в оренду позивачу, посилаючись на відсутність спільної заяви з цього приводу позивача та відповідача 2.

Натомість звернення позивача з позовом, який розглядається у даній справі, зокрема, зумовлено ухиленням відповідача-2 від спільного звернення з приводу оформлення права оренди позивача до відповідача-1. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежні дії відповідача 2 ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Оформлення права оренди позивача на земельну ділянку може відбуватися без прийняття рішення відповідача 1 про надання земельної ділянки позивачу в оренду, оскільки земельна ділянка вже була надана у користування відповідачу 2, а у зв'язку з набуттям позивачем права власності на будівлю по вул. Шкільна, 11 в м. Рівне, в силу закону відбувається перехід вже існуючого права оренди від відповідача 2 до позивача.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги твердження апелянта, що припинення договору оренди землі для однієї сторони є підставою припинення договору в цілому, а відтак в нього не можливо внесення будь-яких змін, з підстав зазначених місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 10.03.2016 року у справі № 918/1435/15 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 10.03.2016 року у справі №918/1435/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Навчально-курсового комбінату Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву "Рівнеагробуд" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/1435/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Павлюк І. Ю.