Постанова № 57785239, 17.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа№ 910/28476/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Ропій Л.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача Прохоренко О.С.

від відповідача Солодовнік О.С.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2016 року

у справі № 910/28476/15 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО ТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП"

про стягнення 212 167,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо Трейд" 212167,90 грн. основного боргу та 3182,52 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 21.01.2016 року у справі № 910/28476/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/835/16 від 12.04.2016 р. справу № 910/28476/15, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Іоннікової І.А. на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/28476/15, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП", передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" до розгляду та порушено апеляційне провадження

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 12 листопада 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІО ТРЕЙД" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" (орендар за договором, відповідач у справі укладено Договір оренди № 12/11 (далі - Договір), за умовами п.п.1.1, 1.2 орендодавець у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, передає, а орендар приймає в строкове платне користування наступні нежитлові приміщення:

- вбудоване приміщення №50 загальною площею 194,00 м2 (сто дев'яносто чотири квадратних метрів), яке знаходиться на першому поверсі житлового будинку літера А-4, розташованого за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вулиця Артема, будинок номер 163 (сто шістдесят три) (далі - Приміщення 1), та

- підвальне приміщення №50 загальною площею 135,8 м2 (сто тридцять п'ять цілих вісім десятих квадратних метрів), яке знаходиться у підвальному поверсі житлового будинку літера А-4, розташованого за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вулиця Артема, будинок номер 163 (сто шістдесят три) (далі - Приміщення 2), далі за текстом Договору разом названі - приміщення.

Вказані приміщення передаються орендарю для провадження господарської діяльності шляхом розміщення магазину продовольчих товарів з продажем алкогольних напоїв, кафе, бару.

При цьому орендодавець засвідчував, що є єдиним власником приміщень 1 та 2, які належать йому на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мангушем А.М. 12.03.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №1328 та Витягу про державну реєстрацію прав №33811297, виданого Комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька 12.04.2012 р., а також Договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мангушем А.М. 12.03.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №1329 та Витягу про державну реєстрацію прав №33811031, виданого Комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька 12.04.2012 року (1.3 Договору).

Відновна вартість приміщення 1 на момент укладення цього Договору складає 6 661 290 гривень 33 коп., відновна вартість приміщення 2 на момент укладення цього Договору складає 4938709 гривень 67 копійок. (пункт 1.5 Договору).

Розділами 2-7 Договору сторони погодили умови передачі і повернення орендованого майна, оренду плату, порядок розрахунків, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, строк дії, умови зміни або розірвання договору, форс - мажорні обставини тощо.

Згідно п. 6.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 2015 р., а у випадку залишення у сторін невиконаних зобов'язань за цим Договором - до їх повного виконання сторонами.

Вказаний Договір підписаний представниками орендаря та орендодавця та скріплений печатками сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Договір оренди відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За змістом частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1.6. Договору строк оренди приміщень складає - 2 роки 11 місяців, починаючи з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2 Договору приміщення повинні бути передані орендодавцем орендарю протягом 5 днів з моменту підписання даного Договору, передача приміщень в оренду здійснюється за Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, що свідчить про фактичну передачу приміщень орендарю. У Акті приймання-передачі відображається технічний стан приміщень на момент передачі, наявність та справність внутрішнього обладнані необхідність ремонту тощо. У момент підписання Акту приймання-передачі орендодавець передає орендарю ключі від приміщення 1 та приміщення 2.

Як встановлено матеріалами справи та сторонами не заперечувалосяся той факт, що у відповідності до умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування нерухоме майно - нежитлові приміщення 1 та 2, які є частиною будівлі, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вулиця Артема, будинок номер 163. При цьому відповідним чином оформленого акту приймання-передачі майна в оренду, підписаним обома сторонами, сторонами суду не надано.

За таких обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріо Трейд" було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп"" на підставі Договору орендованих нежитлових приміщень 1 та 2.

Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках,

Відповідно до п. 3.1 Договору загальний розмір орендної плати за користування приміщенням 1 та приміщення 2 розраховується щомісячно наступним чином:

3.1.1. за період з моменту прийняття орендарем приміщень за Актом приймання-передачі до 01.12.2012 року грошова сума у національній валюті - гривні, що дорівнює гривневому еквіваленту 10 (десяти) доларів США за місяць відповідно до курсу НБУ на день платежу в т. ч. ПДВ 20%;

3.1.2 за період з 02.12.2012 р. по 01.06.2013 р. грошова сума у національній валюті - гривні, що дорівнює гривневому еквіваленту 10000 (десяти тисяч) доларів США за місяць відповідно до курсу НБУ на день платежу, в т. ч. ПДВ 20%;

За умовами п. 3.1.3 Договору за період з 02.06.2013 року до закінчення строку оренди приміщень грошова сума у національній валюті - гривні, що дорівнює гривневому еквіваленту 12000 (дванадцяти тисяч) доларів США за місяць відповідно до курсу НБУ на день платежу, в т. ч. ПДВ 20%. Терміни вказані у підпунктах 3.1.1., 3.1.2, 3.1.3 та 3.1.4, можуть бути змінені за письмовою згодою Сторін цього Договору.

В подальшому у відповідності до п. 3.2 Договору, згідно якого розмір орендної плати може бути змінений за згодою сторін, а також і інших випадках, передбачених законодавством України та цим Договором, сторонами Додатковою угодою №1 від 31.01.2014 року до Договору останній було доповнено п. 3.1.4., згідно якого, зокрема, орендна плата за період з 01.02.2014 року по 30.06.2014 року визначається як грошова сума у національній валюті гривні, що дорівнює гривневому еквіваленту 6 300 (шість тисяч триста) доларів США за місяць відповідно до курсу НБУ на день платежу.

У відповідності до п. 3.3 Договору першим днем строку, за який орендар повинен сплачувати орендну плату, є день підписання сторонами Акту приймання-передачі, а останнім - день підписання Акту приймання-передачі приміщень з оренди.

Орендна плата сплачується Орендарем у безготівковій формі не пізніше 28-го числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця визначений цим Договором (п.3.4 Договору).

При цьому, як зазначено позивачем в позовній заяві, вищевказані приміщення були повернуті позивачеві лише 15 червня 2015 р., про що був складений відповідний акт здачі - приймання приміщення та направлений на адресу відповідача. Проте, за твердженнями позивача вказаний акт підписаний представниками відповідача та повернутий орендодавцеві не був.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з внесення орендної плати за нежитлові приміщення позивач - ТОВ "ТРІО ТРЕЙД" 27 квітня 2015 року звернувся до відповідача з претензію № 11 від 10.04.2015 р. щодо сплати орендної плати за період з 01.05.2014 р. по 15.06.2014 р. включно в сумі 9450,00 дол. США та штрафних санкцій, передбачених Договором, в сумі 332196,35 грн..

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за визначений позивачем період розмір орендної плати дорівнює гривневому еквіваленту (відповідно до курсу НБУ станом на 27.04.2015р.) 6300 доларів США за травень місяць 2014 року та 3150 доларів США за 15 календарних днів червня 2014 року, всього 212167,90 грн..

Оскільки, як стверджував позивач, в порушення умов Договору відповідач свої договірні зобов'язання щодо перерахування коштів за оренду нежитлових приміщень в обумовлені Договором строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору належним чином не здійснив, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору оренди № 12/11 від 12.11.2012 р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору оренди № 12/11 від 12.11.2012 р. на час його підписання з боку ТОВ "Тріо Трейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" відсутні.

При цьому як свідчать матеріали справи, зокрема, наданий відповідачем відзив, як на підставу заперечень проти позову відповідач посилався на дострокове припинення спірного Договору з 01 травня 2014 р..

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ч. 4 ст. 284 ГК України термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 1.6. Договору строк оренди приміщень складає - 2 роки 11 місяців, починаючи з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

Чинним законодавством передбачений порядок розірвання та внесення змін до діючого договору у випадках та в порядку, що встановлені ст. 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як визначено сторонами в п.6.4 Договору крім випадків, передбачених цим Договором Договір може бути припинений достроково у наступних випадках:

6.4.1. у разі загибелі приміщень;

6.4.2. за взаємною згодою сторін Договору;

6.4.3. банкрутства орендаря з дати порушення справи про банкрутство;

6.4.4. ліквідації Орендаря з дати отримання офіційних даних про таку ліквідацію.

При цьому право орендаря на дострокове розірвання Договору передбачене умовами п.п.4.2.8 п.4.2 Договору, згідно якого орендар має право достроково розірвати договір, письмово попередивши орендодавця за 60 календарних днів до додати розірвання.

Як встановлено матеріалами справи, 17 квітня 2014 року ТОВ "ВІТ1С ГРУП" було надіслано на адресу ТОВ "ТРІО ТРЕЙД" лист № 065 від 17.04.2014 р. про дострокове розірвання Договору з 01 травня 2014 року та зобов'язання звільнити спірні приміщення 30.04.2014 р., до якого було додано акт приймання-передачі (повернення) об'єкту для підписання (копії в додатках). Копія даного листа міститься в матеріалах справи.

Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 8693 від 1.04.2014 р., рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305606033929, та відповідного поштового конверту з довідкою поштового відділення Форми-20 від 22.06.14 р. щодо підстав повернення поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому критично оцінюються твердженням відповідача про те, що фактично ТОВ "ВІТІС ГРУП" припинило комерційне використання приміщення 30 квітня 2014 р. та було готове передати приміщення орендодавцю з оренди з 01 травня 2015 року.

Як зазначено в п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, враховуючи умови п.1.6 Договору щодо визначення сторонами строку дії останнього та визначений підпунктом 4.2.8 п.4.2 Договору порядок та строк дострокового розірвання Договору з ініціативи орендаря, з огляду на фактичні обставини справи, а саме зважаючи на дату повідомлення відділення поштового зв'язку щодо підстав повернення листа відповідача, твердження останнього щодо дати припинення дії спірного Договору з 01.05.14 р. судом першої інстанції вірно розцінені як такі, що суперечать умовам договору та не дають підстав вважати спірний Договір розірваним саме із зазначеної відповідачем дати.

Отже, станом на час спірного періоду, а саме з 01.05.2014 р. по 15.06.2014 р. Договір був чинним та діяв відповідно до узгоджених сторонами його умов.

Також обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги заперечення відповідача проти позову з підстав припинення фактичного користування нежитловими приміщеннями з 30.04.2014 р., на підтвердження чого відповідачем надані копії складених ТОВ "Вітіс Груп" одноособово акту приймання - передачі внутрішнього переміщення основних засобів та накладних на переміщення товарно - матеріальних цінностей, належних відповідачеві.

У ст. 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У відповідності до п. 2.3. Договору після закінчення строку оренди або у разі дострокового припинення дії (розірвання) Договору орендар зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів повернути приміщення орендодавцю за Актом приймання-передачі приміщень з оренди. Перед підписанням Акту приймання-передачі приміщень з оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю всі ключі, картки та коди від електронних замків (якщо такі були встановлені у приміщеннях протягом строку оренди).

За умовами п.2.4 Договору приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання обома сторонами Акту приймання - передачі приміщень з оренди.

Окрім того, згідно п. 2.5 Договору обов'язки по складанню відповідного Акту приймання-передачі та першочергового його підписання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні Договору.

Наразі, матеріали справи жодних доказів підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна (нежитлових приміщень) з оренди в порядку пунктів 2.3-2.5 Договору, а також будь - яких інших доказів фактичної відсутності ТОВ "Вітіс Груп" в спірних приміщеннях сторонами не надано.

Також відповідач в заперечення заявлених позовних вимог посилався на наявність надзвичайних та невідворотних обставин, які унеможливлюють користування відповідачем спірним майном, а саме Указ Президента України від 14.04.2014р. №405/2014, яким було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014р., а також визначення районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р. наказом від 07.10.2014 р. № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014 р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України.

За приписами ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, сторони мають право самостійно визначити у договорі, що саме вони відносять до форс-мажору. Зокрема, визначити, які обставини є форс-мажором і суб'єктів, що мають його підтверджувати.

Згідно п. 7.1 Договору під форс - мажорними обставинами сторони розуміють обставини, які виникли після підписання Договору в результаті непередбачених подій надзвичайного характеру, які неможливо було передбачити та уникнути їх дії, включаючи: землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії, які роблять неможливим виконання а даного Договору.

За умовами п. 7.2 Договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин Сторони повинні повідомити про такі обставини одна одну у письмовій формі протягом трьох робочих днів із дня їх настання, із зазначенням у повідомленні суті обставин форс-мажору, дати їх виникнення та приблизною періоду їх дії. Доказом настання обставин форс-мажору є довідка Торгово-промислової палати України або іншого компетентного державного органу. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Стороною про настання обставин форс- мажору позбавляє її права посилатись на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання умов цього Договору.

Виходячи з аналізу статті 263 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України та умов Договору звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.

При цьому відповідачем не надано доказів можливості впливу зазначених у відзиві обставин на невиконання (невчасне виконання) відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати за Договором.

Слід зазначити, що єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору, є висновок Торгово-промислової палати України.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідних довідок чи висновків ТПП України про настання форс - мажорних обставин відповідачем станом на час судового розгляду не надано.

Таким чином, надані відповідачем докази за умови відсутності жодних інших належних та допустимих доказів звільнення орендарем спірних приміщень, а також доказів настання форс - мажорних обставин не можуть бути розцінені сумом в якості підстав для звільнення відповідача як орендаря від обов'язку зі сплати орендної плати за фактичне користування спірними приміщеннями в період з 01.05.2014 р. по 15.06.2014 р.

В свою чергу відповідачем доказів повідомлення орендодавця - ТОВ "Тріо Трейд" про настання обставин форс - мажору як підстав неможливості виконання своїх зобов'язань за Договором та звільнення від відповідальності за невиконання умов спірного Договору не надано.

Окрім цього, згідно п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" (далі - Постанова № 12) з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Поряд з виникненням у відповідача обов'язку з поверненням майна внаслідок припинення дії Договору, основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення у розумінні умов договору оренди та ст. 795 ЦК України пов'язано з моментом підписання сторонами відповідного документу (акту) про повернення відповідачем предмета договору оренди, а не з закінченням строку дії договору.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки протягом, зокрема, періоду з 01.05.2014 р. по 15.06.2014 р. відповідач у відповідності до умов Договору користувався орендованим майном (нежитловими приміщеннями), зобов'язання щодо сплати орендної плати в сумі 9450,00 дол. США (що становить 212 167,90 грн. за курсом НБУ) у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору останнім виконані не були, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач не представив, як і доказів звільнення спірних приміщень або доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 212167,90 грн. оренди за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню..

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 року у справі №910/28476/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/28476/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.М. Ропій

С.А. Пашкіна