Постанова № 57785080, 17.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа№ 910/23812/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі судового засіданні Богатчук К.І.

від представників сторін:

від позивача - Дмитрасевич Р.В.

від відповідача - Войцеховський О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 (Головуючий суддя - Комарова О.С., судді: Лиськов М.О.,Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест"

про стягнення кредитної заборгованості в сумі 319 353 249,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/23812/15 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" грошові кошти: заборгованість за кредитом - 150000000,00 грн., заборгованість за процентами - 44849315,11 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту - 43668493,15 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 9767 826,40 грн., заборгованість по 3% річних - 3567907,32 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 54656336,34 грн. та інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 12843370,87 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 призначено на 05.04.2016.

05 квітня 2016 року представником позивача, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, подано відзив на апеляційну скаргу.

05 квітня 2016 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19.04.2016.

05 квітня 2016 року, судом направлено запит до Національної поліції України Головного слідчого управління щодо надання інформації та належним чином завірених копій кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест", з усіма додатковими угодами до нього та платіжними документами (меморіальні ордери, виписки з банку тощо).

13 квітня 2016 року представником позивача, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, подано клопотання про долучення копії кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014 до справи, який долучено судом до матеріалів справи.

19 квітня 2016 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17.05.2016 року.

19 квітня 2016 року, судом повторно направлено запит до Національної поліції України Головного слідчого управління щодо надання інформації та належним чином завірених копій кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест", з усіма додатковими угодами до нього та платіжними документами (меморіальні ордери, виписки з банку тощо).

В судове засідання 17.05.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

17 травня 2016 року представником позивача, в судовому засіданні подано додаткові пояснення по справі, які долучено судом до матеріалів справи.

Представником відповідача, в судовому засіданні 17.05.2016 подано клопотання про проведення судово-економічної експертизи, яке долучено судом до матеріалів справи.

Колегія суддів розглянувши клопотання представника відповідача про проведення судово-економічної експертизи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В даному випадку питання, які визначені відповідачем в клопотанні про призначення експертизи не потребують застосування спеціальних знань експертом, оскільки чітко визначені договірними зобов'язаннями, а залучення експерта є недоцільним, оскільки спірні питання досліджені та оцінені судом безпосередньо на підставі представлених документів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано власного контр розрахунку заборгованості та доказів щодо розміру отриманого кредиту, в зв'язку з чим подане ним клопотання є необґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивачем заявлено позов щодо стягнення заборгованості за кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014.

В той же час, матеріали справи не містять оригіналу кредитним договором № 3-2014 від 08.01.2014, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест", з усіма додатковими угодами до нього та платіжними документами (меморіальні ордери, виписки з банку тощо).

Так, з пояснень позивача вбачається неможливість надання оригіналу кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014 року, оскільки оригінали кредитних договорів в ході досудового розслідування визнані речовими доказами та зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12014000000000496.

Київським апеляційним господарським судом, в ході апеляційного провадження надсилались запити до Національної поліції України від 05.04.2016 та від 19.04.2016 з метою встановлення наявності кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014 з усіма додатковими угодами до нього та платіжними документами (меморіальні ордери, виписки з банку тощо) в матеріалах кримінального провадження № 12014000000000496 та надання копій останніх.

Проте, відповіді на вищезазначені запити до суду не надходило.

Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до п. 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 43 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано суду копії кредитного договору з додатками, які засвідчені представником позивача за довіреністю написом "згідно з оригіналом". Також, в матеріалах справи наявні виписки по особових рахунках відповідача за кредитним договором, які також підписані представником позивача за довіреністю.

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості розгляду спору за наявними в матеріалах справи засвідченими копіями кредитного договору з додатками та копіями платіжних документів (меморіальні ордери, виписки з банку), які є первинними бухгалтерськими документами, що необхідні для встановлення факту надання позивачем кредитних коштів позичальнику.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач, в цілому не заперечуючи факт отримання від банку кредитних коштів, заперечував проти сум, які заявлені позивачем до стягнення. Зокрема, про наявність спору щодо заявленої позивачем суми свідчить клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи.

08 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 3-2014 (далі - договір).

Відповідно до умов Договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 150 000 000,00 грн. (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 06 січня 2015 року.

Згідно з п.1.2. Договору процента ставка за користування кредитом становить 23 % річних.

Пунктом 2.3. Договору сторони визначили, що проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується).

Згідно з п. 2.4. Договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше 15 (п'ятнадцятого) календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Відповідно до п. 14.4. Договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до договору зобов'язань (п. 15.4. договору).

Договорами про внесення змін від 17.02.2014 року, 17.03.2014 року, 15.04.2014 року, 15.05.2014 року, 16.06.2014 року, 15.07.2014 року, 14.08.2014 року, 15.08.2014 року, 15.09.2014 року, 15.10.2014 року, 31.10.2014 року до кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014 року сторонами було перенесено строки сплати процентів за кредитним договором № 3-2014 від 08.01.2014 року, змінено дату повернення кредиту - 06.01.2015 року, змінено процентну ставку за користування кредитними коштами - 13,5%.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 150000000,00 грн. Відповідач в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 319353249,19 грн., з яких: 150000000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 44849315,11 грн. - заборгованість за процентами; 43668493,15 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 9767826,40 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 3567907,32 грн. - заборгованість по 3% річних; 54656336,34 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту; 12843370,87 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст.1048 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, та якщо у договорі встановлений строк виконання зобов'язання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 150 000 000,00 грн. та процентів за користування кредитом в сумі 44849315,11 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 14.4. договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/23812/15 без змін.

Матеріали справи №910/23812/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець