Постанова № 57784997, 17.05.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.05.2016 справа №913/75/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 довіреність №689 від 27.04.16р. Не зявився розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Максімет, м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від14.03.2016р. (повний текст рішення підписано 15.03.2016р.) у справі№ 913/75/16 (суддя Ворожцов А.Г.) за позовом доПублічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Дніпропетровськ Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Максімет, м. Сєвєродонецьк Луганської області простягнення штрафу в розмірі 79 540 грн. 00 коп. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.03.2016р. у справі №913/75/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Максімет, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 79 540 грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній № 52638020 задоволені у повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю Максімет, м.Сєвєродонецьк Луганської області подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми діючого законодавства, а саме ч.2 ст. 233 ГПК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України та необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу. Також зазначає про те, що судом першої інстанції не досліджено факт відсутності відміток у розділі «Є» комерційного акту та позивачем не надано належних доказів на підтвердження вірності та законності розрахунку штрафу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, про що зазначив у судовому засіданні.

Скаржник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином. Одночасно, у апеляційній скарзі просив суд розглянути справу без його участі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №913/75/16; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника позивача; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Максімет, м. Сєвєродонецьк Луганської області та скасування рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2016р. у справі №913/75/16 з огляду на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 04.07.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Максімет (вантажовідправник) на адресу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 Кривий Ріг (вантажоодержувач) у вагоні №67862060 за залізничною накладною №52638020 зі станції Рубіжне Донецької залізниці на станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці здійснив відправлення лом чорних металів. За накладною вага нетто у вагоні 63600кг, брутто не зазначено, тари 23100кг.

При прибутті зазначеного вагону з вантажем на попутну станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні 67862060 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що складено акт загальної форми №1557/Весы від 11.07.2015р.

На підставі вищевказаного акту загальної форми, станцією Нижньодніпровськ-Вузол складено комерційний акт № РА №009053/422 від 11.07.2015р., відповідно до якого за результатами переважування вагону №67862060 на справних вагонних вагах (держ. повірка 15.10.2014р.) станції Нижньодніпроськ-Вузол Придніпровської залізниці виявилось, що вага брутто складає 80 950кг, тара по документу 23 100кг, нетто 57 850кг, що менше ваги зазначеної в документі на 5 750кг. У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження в вагонах рівномірне, на рівні бортів, вкрито листами заліза, марковано вапном. Поглиблень немає, маркування не порушено. Вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. У технічному відношенні вагон справний. При повторному перевантажуванні вагону вага підтвердилась. Комерційний акт підписаний уповноваженими особами.

Згідно технічного паспорту ваг №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 15.10.2014р.

Згідно з п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 комерційні акти складаються у випадках: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни, вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Пунктом 12 вказаних Правил передбачено, що якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому випадку не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу,

багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, на станції призначення Кривий Ріг на додаток до комерційного акта № РА №009053/422 від 11.07.2015р. станції Нижньодніпровськ-Вузол, складено новий комерційний акт № РА №003697/37 від 14.07.2015р., в якому зазначено: « На підставі комерційного акта № РА №009053/422 від 11.07.2015р. станції Нижньодніпровськ-Вузол проведена комісійна видача та перевірка маси вантажу в вагоні №67862060 по відправці, вказаній на звороті цього акта, на вагонних 150 тонних вагах ПАТ «АМКР», пройдених оглядперевірку 07.05.2015р., виявилось брутто: 82 200 кг, тара по документу 23 100кг, нетто 59 100кг, що на 4500кг менше проти нетто по документу. Навантаження вантажу на рівні бортів, вкритий листами прикриття, марковані вапном. Глухі торцеві стінки, кришки люків щільно закриті та вкручені. В технічному відношенні справний.»

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем відповідачу нарахований штраф у сумі 79 540,00грн. із розрахунку: 15 908,00грн. (тариф) х 5.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обовязки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обовязковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084 (далі Правила №863/5084 від 24.11.2000 р.), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 Правила приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644, визначається відправником.

Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність зазначених відомостей до накладної №52638020 підтвердив представник Відповідача ОСОБА_6.

Відповідно до п. 11 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 466, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто, відповідач мав можливість і зобовязаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.

Згідно з п. п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобовязаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 р. за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для накладення на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту.

У відповідності до ст. ст. 118, 122 Статуту штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає пятикратний розмір провізної плати.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин : а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобовязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до Розяснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після предявлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

За таких обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо правомірності вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

В свою чергу, посилання апелянта на ненадання оригіналу комерційного акту РА №003697/37 від 14.07.2015р., не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки господарським судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів щодо недійсності або невідповідності копії вказаного комерційного акту, яка наявна в матерілах справи, оригіналу, як і не наведено обставин та підстав для наявності сумнівів у його справжності.

Одночасно, при прийнятті рішення, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафу.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Максімет, м. Сєвєродонецьк Луганської області, підставою для скасування рішення господарського суду Луганської області апелянт зазначає порушення господарським судом норм процесуального права, оскільки господарський суд при розгляді клопотання про зменшення розміру штрафу не прийняв до уваги майновий стан відповідача та понесення останнім значних збитків у звязку з вимушеним перенесенням господарської діяльності з м.Луганська, що на думку останнього, призвело до прийняття судом необгрунтованого рішення про відмову у задоволенні його клопотання про зменшення розміру штрафу. З огляду на вищевказане, просив суд задовольнити зазначене клопотання, зменшивши штраф до розміру однієї провізної плати.

Розглянувши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13р. № 7-рп/2013.

Одночасно, згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Таким чином, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. Господарські суди, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішують питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у клопотанні б/н від 08.02.2016р. про зменшення штрафу до однієї провізної плати посилався на те, що позивач не зазнав жодних збитків внаслідок невірного визначення відомостей відповідачем в накладній, відсутність отримання позивачем негативних наслідків від порушення зобовязання, у звязку з проведенням антитерористичної операції відповідач несе значні фінансові витрати. Однак, жодних доказів на підтвердження викладених обставин, відповідачем не надано.

Дослідивши наведені відповідачем підстави, зокрема, тяжке фінансове становище, колегія суддів вважає, що останнє не є тією виключною обставиною, яка давала б підставу для зменшення розміру стягуваного штрафу до розміру однієї провізної плати.

Одночасно, важкий фінансовий стан, нестача оборотних коштів та здійснення підприємницької діяльності на території проведення антитерористичної операції, не позбавляють відповідальності відповідача за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Виходячи з того, що можливість застосування судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових підстав щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

В свою чергу, в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо невірно застосованих норм діючого законодавства судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2016р. у справі №913/75/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Максімет, м. Сєвєродонецьк Луганської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2016 р. у справі №913/75/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3