Постанова № 57784940, 17.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016 року Справа № 904/11157/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 предст., дов.№14-167 від 11.06.2014 р.;

відповідача: ОСОБА_2- предст., дов. №22 від 01.02.2016 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2016р. у справі № 904/11157/15

за позовом: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)

до: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (м. Дніпропетровськ)

про: стягнення 902 238,58 грн. 3% річних, 6 529 422,46 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року (підписано 14.03.2016р.) у справі №904/11157/15 (суддя Бондарєв Е.М.) частково задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) до

публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (м. Дніпропетровськ) про стягнення 902 238,58 грн. 3% річних, 6 529 422,46 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу №13-400-ПР від 31.01.2013р. Рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні втрати у сумі 5 967 295,22 грн., 3 % річних у сумі 890 392,51 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 102 865,32 грн. У решті позову відмовлено.

Відповідач публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2016р. у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у позовних вимогах у повному обсязі. Скаржник вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального і процесуального права. Відповідач вказав, що встановити, хто був постачальником природного газу конкретному споживачу можливо лише на підставі актів приймання-передачі природного газу, які складаються в кінці місяця. Оскільки у 2013р. між ПАТ «Дніпропетровськгаз» було підписано договори на купівлю-продаж природного газу із ТОВ «РГК Трейдінг», яких надходив теж із загального потоку газу, то до підписання актів приймання-передачі природного газу неможливо встановити чий саме газ отримав відповідач. Сторона зазначає, що підставою для звернення з позовом про стягнення штрафних санкцій є не лише факт наявності заборгованості на 20-те число місяця наступного за місяцем реалізації газу, а і наявність у боржника підписаного сторонами акту приймання-передачі. В порушення ст. 43 ГПК України судом не витребувано у позивача доказів підписання та направлення на адресу відповідача актів приймання-передачі природного газу, отже не було встановлено всіх обставин справи та не досліджені всі докази. Крім того, відповідач вважає, що виходячи з приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України вимога щодо сплати інфляційних нарахувань і річних може бути лише як невідємна частина вимоги про сплату боргу. Позовних вимог про стягнення суми боргу заявлено не було, отже відсутні підстави для стягнення 3% річних і інфляційних.

Позивач публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у відзиві на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Позиція позивача ґрунтується на правових нормах ст. 655, ч. 1 ст.664, ч. 1 ст. 692 ЦК України та п.31, п.3.3. укладеного договору. Обовязок передати товар покупцеві було виконано в момент переходу газу через газорозподільні станції ПАТ «Укртрансгаз». Жодних претензій щодо неотримання природного газу або його кількості покупцем заявлено не було. Факт приймання-передачі природного газу був документально оформлений відповідними актами. Обовязок відповідача оплатити поставлений газ виникає з факту приймання-передачі природного газу, а не з факту повернення підписаного акту. Твердження відповідача, про відсутність у нього примірників актів приймання-передачі-природного газу не підтверджено доказами, що суперечить ст. 33 ГПК України.

04.04.2016р. відповідачем подані додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких представник зазначив, що з огляду на п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013р. підставою для оплати слід вважати повернутий покупцеві примірник акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою. З урахуванням ст. 33 ГПК України позивач повинен надати докази, які б підтверджували момент виникнення у відповідача зобовязання оплати.

У звязку з хворобою судді Кощеєва І.М. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.04.2016р. була проведена заміна судді Кощеєва І.М. на суддю Науменко І.М.

На виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду 19.04.2016р. відповідачем надані додаткові письмові пояснення. Відповідач звертає увагу на те, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено проставляння дати підписання акту приймання-передачі газу після отримання покупцем газу від продавця. У звязку із цим, на актах зазначено дату останнього дня місяця, в якому здійснювалось отримання природного газу. Крім того, представник вказав, що за ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з порушенням провадження у справі про банкрутство одночасно вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005р. у справі №Б24/235/05 порушено справу про банкрутство ПАТ «Дніпропетровськгаз» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, тоді як грошові санкції застосовані за 2013-2014 роки, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство.

У судовому засіданні 19.04.2016р. була оголошена перерва до 17.05.2016р. на 15:50.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (Продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (Покупець) 31.01.2013р. був укладений договір №13-400-ПР на купівлі-продажу природного газу. За договором Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. 5.1., п. 5.2. договору ціна (граничний рівень) ціни) на природний газ установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. газу становила 3509,00 грн., крім того ПДВ 20% -701,80 грн., усього з ПДВ -4210,80 грн. Загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

В подальшому ціна за 1000 куб.м газу додатковими угодами сторін неодноразово змінювалась: 4150,80 грн. з ПДВ (додаткова угода від 10.07.2013р.); 3735,60 грн. з ПДВ (додаткова угода №2 від 31.12.2013р.); 4824,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №3 від 28.04.2014р.); 5668,80 грн. з ПДВ (додаткова угода №4 від 15.05.2014р.), 5848,80 грн. з ПДВ (додаткова угода №5 від 05.09.2014р.); 6120,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №6 від 10.11.2014р.); 7080,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №7 від 03.12.2014р.); 6840,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №9 від 05.02.2015р.); 10680,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №10 від 10.03.2015р.); 8640,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №12 від 03.04.2015р.); 8172,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №13 від 12.05.2015р.); 7920,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №14 від 03.06.2015р.).

Пунктами 3.3. та 3.4. договору передбачено, що приймання-предача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажем газу, Покупець зобовязався надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязався повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Сторонами в п.6.1. договору узгоджено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Пункт 6.1. викладений у додатковій угоді №2 від 31.12.2013р. у новій редакції: «Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу».

Додатковою угодою №3 від 28.04.2014р. п. 6.1. викладений у такій редакції: «Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць».

Відповідно до п. 6.6. договору звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дня винесення вимоги однією із сторін.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ обсягом 45938,967 тис. куб.м на загальну суму 183005964,3 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р.,30.06.2013р., 31.07.2013р., 31.08.2013р., 28.02.2014р. та 31.03.2014р.

Посилаючись на прострочення строків оплати відповідачем природного газу, позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення 902 238,58 грн. 3% річних та 6 529 422,46 грн. інфляційних втрат за укладеним договором.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Обовязковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України зобовязує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 №10/25, від 04.07.2011 №13/210/10, від 12.09.2011 №6/433-42/183, від 14.11.2011 №12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

В той же час, в процесі перегляду справи встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005р. порушено провадження у справі NБ24/235/05 про банкрутство ПАТ «Дніпропетровськгаз» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. (ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону).

Тобто, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно ч. 3 ст. 19 наведеного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але індекс інфляції за час прострочення суми боргу і три проценти річних від простроченої суми не нараховуються.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції неповністю зясував обставини, що мають значення для справи та не застосував норми матеріального права, які повинні були бути застосовані.

Аналогічної позиції в подібних правовідносинах дотримався ВГСУ в постанові від 17 лютого 2016 року по справі №910/15481/15 за позовом ТОВ «Ремонтно-будівельна компанія «Капітал» до ТОВ «Експлуатаційна компанія» про стягнення грошових коштів.

За таких обставин апеляційна скарга публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» підлягає задоволенню, а у позовних вимогах повинно бути відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року у справі №904/11157/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позовних вимогах відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 03340920) 122622,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобовязати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

(постанова виготовлена у повному обсязі 19.05.2016 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: І.М.Науменко

ОСОБА_3