Ухвала суду № 57784890, 16.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.05.2016 р. Справа№ 914/3676/15

За скаргою: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції

у справі № 914/3676/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

про стягнення 73 037, 55 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від заявника (позивача): ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не з'явився

від Залізничного відділу ДВС ЛМУЮ: не з'явився

Розглядається скарга Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі № 914/3676/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про стягнення 73 037, 55 грн.

Ухвалою суду від 18.03.2016 року розгляд скарги призначено на 11.04.2016 року.

Представник заявника (стягувача) в судові засідання зявився, вимоги скарги підтримав, просив її задоволити з підстав викладених у скарзі та усних поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання не зявився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманим відповідачем 22.03.2016 р., вимоги зазначені в ухвалі суду від 18.03.2016 р. не виконав.

Представник Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в судові засідання не з'явився, однак 06.04.2016 р. на адресу суду скерував заперечення на скаргу заявника та просив суд розглядати вказану скаргу без участі уповноваженого представника.

Розглянувши скаргу, суд встановив наступне.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 26.02.2016 р. ВП № 50311157 про відмову у відкритті виконавчого провадження Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (скаржник) звернулося до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якій просить суд визнати незаконними дії виконавчої служби та вказану постанову. Крім того, скаржник просить суд зобовязати виконавчу службу відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 р. у справі № 914/3676/15.

В обґрунтування своєї скарги, скаржник зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 р. у справі № 914/3676/15, позов задоволено частково та стягнено з Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України суму в розмірі 32 774, 64 грн., з них: 10 133, 97 грн. пені; 876, 48 грн. 3% річних; 20 546, 19 грн. інфляційних втрат та 1 218, 00 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 41 468, 14 грн. - припинено.

26.01.2016 року на виконання рішення господарського суду від 11.01.2016 року видано відповідний наказ, який скеровано стягувачу Публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України.

Вказаний наказ був пред»явлений стягувачем до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

09.03.2016 р. на адресу стягувача надійшла постанова головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 26.02.2016 р. ВП № 50311157 про відмову у відкритті виконавчого провадження. Підставою відмови у відкритті виконавчого провадження стало те, що 05.11.2015 р. відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито зведене виконавче провадження з виконання виконавчих документів про стягнення з боржника на користь стягувачів заборгованості.

У запереченнях на скаргу представник виконавчої служби в задоволенні вимог скарги просив відмовити з підстав, що 05.11.2015 р. відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито зведене виконавче провадження з виконання виконавчих документів про стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості, відтак наказ про примусове виконання рішення від 11.01.2016 р. у справі № 914/3676/15 підлягає передачі у ВПВР УВДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області для подальшого виконання.

Заслухавши пояснення представника скаржника, оцінивши матеріали скарги, суд вважає, що скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження).

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 09.03.2016 р. на адресу стягувача надійшла постанова головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 26.02.2016 р. ВП № 50311157 про відмову у відкритті виконавчого провадження, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення, тобто державним виконавцем було відмовлено стягувачу у відкритті виконавчого провадження. У вказаній постанові державним виконавцем зазначено, що 05.11.2015 р. відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито зведене виконавче провадження з виконання виконавчих документів про стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості, відтак наказ про примусове виконання рішення від 11.01.2016 р. у справі № 914/3676/15 підлягає передачі у ВПВР УВДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області для подальшого виконання.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частинами 2 та 3 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Таким чином, на відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області покладається, зокрема, виконання рішень суми зобов»язань яких від трьох мільйонів гривень, а суми зобов»язань яких менші трьох мільйонів гривень покладаються на підрозділи районних та міських відділів ДВС.

Сума стягнення згідно наказу про примусове виконання рішення від 11.01.2016 р. у справі № 914/3676/15, що був предявленнний до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції складає 32 774, 64 грн.

Крім того, приписами ч. 3 ст. 21 України Про виконавче провадження передбачено, що інші виконавчі провадження, тобто ті, примусове виконання яких покладено на міські, районні, міськрайонні, районні в містах органи державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Таким чином, до відділів примусового виконання рішень можуть передаватися виконавчі провадження, а не виконавчі документи, тобто виконавче провадження повинно бути попередньо відкрито в міському, районному, міськрайонному, районному в містах органі державної виконавчої служби. Відтак, зі змісту ст. 21 вказаного Закону випливає, що виконавчі провадження можуть бути відкриті виключно за підвідомчістю, а вже потім, за наявності відповідних обставин, передані до відділів примусового виконання рішень.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3, 6.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавче провадження може бути передано від одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого у випадках, визначених Законом та цією Інструкцією. Передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися: до відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС, територіальних органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника регіонального органу ДВС щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС; до відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС - за рішенням начальника цього відділу щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС. Передача виконавчого провадження до іншого органу ДВС або у зв'язку з утворенням виконавчої групи при іншому органі ДВС здійснюється за вмотивованою постановою особи, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження, яка надсилається сторонам виконавчого провадження та до відповідного органу ДВС.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у державного виконавця відсутні правові підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження у випадку існування зведеного виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні в іншому органі ДВС, відтак наказ Господарського суду Львівської області від 26.01.2016 р. у справі №914/3676/15 був правомірно направлений саме до Залізничного ВДВС ЛМУЮ.

Щодо вимоги у скарзі про зобовязання Залізничного ВДВС ЛМУЮ відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду від 11.01.2016 р., то відмовляючи в її задоволені суд виходить з того, що на підставі постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.02.2016р. ВП № 50311157, виконавчий документ було повернуто стягувачу, відтак у державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції за відсутності оригіналу виконавчого документа немає підстав для відкриття виконавчого провадження, яке може бути відкрите лише за наявності в органу ДВС оригіналу виконавчого документа, що надається стягувачем.

Керуючись ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі № 914/3676/15 задоволити частково.

2. Визнати незаконними дії головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.02.2016р. ВП № 50311157.

3. Визнати незаконною постанову головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.02.2016р. ВП № 50311157.

4. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

5. Ухвала набирає чинності в день її проголошення.

Суддя Манюк П.Т.