Рішення № 57784611, 11.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016Справа №910/3487/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні українські нафтогазові технології»

про стягнення 31 406, 90 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Жирний О.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні українські нафтогазові технології» про стягнення з відповідача суму нарахованої пені у розмірі 15 344, 23 та 7 % штрафу у розмірі 16 062, 67 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо строків надання послуг перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 р. порушено провадження у справі № 910/3487/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.04.2016р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про затвердження мирової угоди у даній справи та примірник мирової угоди, підписаний представниками Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні українські нафтогазові технології».

Розглянувши у даному судовому засідання заяву Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» про затвердження мирової угоди, дослідивши зміст мирової угоди, суд дійшов висновку про відмову у її затвердженні з огляну на наступне.

Відповідно до 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Про прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 3.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Згідно з п. 7 мирової угоди остання набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов'язання, передбаченого цією мировою угодою.

За умовами п.п. 8, 9, 10 мирової угоди у разі припинення мирової угоди відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу, вказану в мировій угоду за вирахуванням здійснених відповідачем платежів за цією мировою угодою протягом 15 днів з дня порушення строків погашення боргу; у разі несплати відповідачем суми бору, позивач має право звернутись до суду з позовом про стягнення в судовому порядку суми боргу за вирахуванням здійснених відповідачем платежів за цією мировою угодою; у разі неналежного виконання відповідачем умов мирової угоди, позивач має право звернутися до суду про стягнення пені від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Тож, проаналізувавши вищенаведені норми, а також зміст поданої сторонами мирової угоди у даній справі, суд дійшов висновку, що така угода може призвести до виникнення нового спору, суперечить вимогам господарського процесуального законодавства України та не може бути затверджена судом.

Також уданому судовому засіданні представник позивача заявив про підтримку заявлених позовних вимог.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.05.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні українські нафтогазові технології» укладено договір про закупівлю послуг № 1503000033, за умовами якого відповідач зобов'язався надати послуги з ремонту та технічного обслуговування електронного й оптичного устаткування, а позивач - прийняти та оптанти такі послуги.

Відповідно до п.п. 3.1., 5.1., 5.5 договору його сума становить 5 124 418, 00 грн., строк надання послуг - до 01.10.2015 р., зміст і строки надання послуг визначаються календарним планом, що є невід'ємною частиною договору.

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з дати укладення та діє до 30.03.2016 р.

Відповідно до календарного плану до договору № 1503000033 від 27.02.2015 р. послуги за договором мали бути виконані у період травень-вересень 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи за договором № 1503000033 від 27.02.2015 р., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень та листопад 2015 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення умов договору № 1503000033 від 27.02.2015 р. щодо строків виконання робіт, у зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні українські нафтогазові технології» пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 15 344, 23 грн. та 7 % штрафу у сумі 16 062, 67 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Проаналізувавши умови договору № 1503000033 від 27.02.2015 р., а також положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками вказаний правочин фактично є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

У відповідності до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з нормами ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4.1. статуту Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» його засновником є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Відповідно до положення про філію «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» управління не є юридичною особою та здійснює частину функцій товариства, що відповідає статутним цілям та завданням товариства відповідно до чинного законодавства України та цього положення.

Як вбачається з календарного плану до договору № 1503000033 від 27.02.2015 р. послуги за етапом 3 та 4 мали бути виконані в серпні 2015 року, за етапом 4 - у вересні 2015 року, в той час як фактично акти виконання вказаних робіт сторонами підписані 20.11.2015 р.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем обумовлені договором договору № 1503000033 від 27.02.2015 р. роботи виконані з порушенням встановленого договором строку, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язань.

Згідно з розрахунком позивача пеня за період з 01.09.2015 р. (дата прострочення виконання зобов'язання) до 20.11.2015 р. становить 15 344, 23 грн.; штраф від простроченої суми - 16 062, 67 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та штрафу, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми розраховані арифметично вірно та не перевищують розрахунку суду.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні українські нафтогазові технології» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 37814846), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, код ЄДРПОУ 25698645) 15 344, 23 (п'ятнадцять тисяч триста сорок чотири грн. 23 коп.) грн. - пені, штраф у розмірі 16 062, 67 (шістнадцять тисяч шістдесят дві грн. 67 коп.) грн. та 1 378, 00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.05.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.