Рішення № 57784560, 04.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2016Справа №910/5462/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Дочірнього підприємства "ЛК-Металургія" Акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня"

про стягнення 35 980,05 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Іващенко О.В. - за довіреністю № 91/2015/11/11-4 від 11.11.2015 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства "ЛК-Металургія" Акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" про стягнення 35 980,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості спожитої електричної енергії згідно умов Договору №2083123 на постачання електричної енергії від 28.07.2003 року (в редакції додатку 1 до Додаткової угоди від 07.04.2010 року).

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 22 341,95 грн. - основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 451,00 грн. - основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 12 086,42 грн. - інфляційних втрат, 1 100,68 грн. - 3% річних, 1 378,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19.04.2016 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2016 року, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача в судове засідання, відкладено розгляд справи на 04.05.2016 року.

В судове засідання 04.05.2016 року представник відповідача повторно не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 01.04.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 04.05.2016 року уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 04.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго»; далі по тексту - позивач, енергопостачальна організація) та Дочірнім підприємства "ЛК-Металургія" Акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено Договір №2083123 на постачання електричної енергії (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього Договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії.

07.04.2010 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору від 28.07.2003 №2083123 (далі по тексту - Додаткова угода).

Відповідно до п. 1 даної Додаткової угоди, сторони погодили викласти Договір від 28.07.2003 року №2083123 в новій редакції згідно з Додатком 1 до цієї угоди.

Відповідно до п. 1. Договору (в редакції додатку 1 до Додаткової угоди від 07.04.2010 року), Позивач (постачальник) продає електричну енергію Відповідачу (споживач), а Відповідач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та Додатками до Договору.

Пункт 2.1. Додатку 2 «Порядок розрахунків» до Договору (далі по тексту - Додаток 2 до Договору) передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на поточний розрахунковий період за нижче зазначеною системою платежів розрахунків:

- до 30 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю 30%;

- до 10 числа розрахункового місяця - 40%;

- до 20 числа місяця - 30%;

вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до Договору «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам».

Згідно з п. 2.2. Додатку 2 до Договору, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Згідно п. 4.3. Додатку 2 до Договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період підтверджуються Актом про використану електричну енергію, який Відповідач надає Позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5 Додатку 2 до Договору, за даними акту про використану електричну енергію та з урахуванні розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті про приймання-передавання товарної продукції», «Акті надання послуг з компенсації електроенергії», два примірники яких Позивач надає Відповідачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електричної енергії відповідно до умов Договору (в редакції додатку 1 до Додаткової угоди від 07.04.2010 року) у відповідача за період з 01.12.2013 року по 01.07.2014 року (спірний період) перед позивачем виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 22 341,95 грн., а за період з 01.06.2014 року по 01.07.2014 року виникла заборгованість за спожиту (використану) реактивну електричну енергію у розмірі 451,00 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду звіти про використану активну електроенергію за спірний період.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, продав відповідачу електричну енергію згідно умов Договору (в редакції додатку 1 до Додаткової угоди від 07.04.2010 року), а відповідач в порушення умовам Договору (в редакції додатку 1 до Додаткової угоди від 07.04.2010 року) не сплатив вартість (22 341,95 грн.) спожитої активної електричної енергії (за період з 01.12.2013 року по 01.07.2014 року), та не сплатив вартість (451,00 грн.) спожитої реактивної електричної енергії (за період з 01.06.2014 року по 01.07.2014 року), в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх сплати.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 22 341,95 грн. (основного боргу за спожиту активну електричну енергію) та 451,00 грн. (основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 2 086,42 грн. - інфляційних втрат, 1 100,68 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 086,42 грн. - інфляційних втрат, 1 100,68 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «ЛК-Металургія» Акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» (04176, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 26; код ЄДРПОУ 24371818) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 22 341 (двадцять дві тисячі триста сорок одну) грн. 95 коп. - основного боргу за спожиту активну електричну енергію (зазначені кошти зарахувати на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго» зі спеціальним режимом використання №26038301201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 код ЄДРПОУ 00131305), 451 (чотириста п'ятдесят одну) грн. 00 коп. - основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію (зазначені кошти зарахувати на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго» №260029395 у ПАТ «ПУМБ» РЦ в м. Київ, МФО 334851, Одержувач: ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», КОД ЄДРПОУ 00131305), 12 086 (дванадцять тисяч вісімдесят шість) грн. 42 коп. - інфляційних втрат (зазначені кошти зарахувати на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго» №26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 код ЄДРПОУ 00131305), 1 100 (одну тисячу сто) грн. 68 коп. - 3% річних (зазначені кошти зарахувати на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго» №26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 код ЄДРПОУ 00131305), 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору (зазначені кошти зарахувати на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго» №26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 код ЄДРПОУ 00131305).

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 18.05.2016 року.