Рішення № 57784300, 10.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2016р. Справа№ 914/4188/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд», м.Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів

про стягнення 3 384 637 грн. 87 коп.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Сухович Ю.О.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 15.02.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 29.01.2016 р.)

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не надходило.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд», м.Київ до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів про стягнення 3 729 891,05 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 10.12.2015 р. призначив розгляд справи на 11.01.2016 р. Ухвалою суду від 22.02.2016 р. призначено колегіальний розгляд вказаної справи. За результатами проведеного автоматичного визначення складу колегії суддів членами колегії визначено суддів Кидисюка Р.А. та Сухович Ю.О. Розгляд справи відкладався та строк вирішення спору продовжувався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що між сторонами було укладено договір на надання послуг з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільної дороги, на виконання умов якого позивачем було виконано роботи. Оскільки відповідач свої зобовязання щодо оплати робіт виконав лише частково, позивач просив стягнути з відповідача 1 449 999 грн. 95 коп. основного боргу, 2098634грн. 42коп. інфляційних втрат, 181 256 грн. 68 коп. 3% річних та судові витрати.

24.02.2016 р. через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 1449999грн. 95 коп. основного боргу, 1 868 610 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 166 027 грн. 80 коп. 3% річних та судові витрати. Вказану заяву було прийнято до розгляду ухвалою суду від 04.04.2016 р.

В судовому засіданні 10.05.2016 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№21242/16 від 10.05.2016р.), в якій, враховуючи факт здійснення відповідачем часткового погашення боргу на суму 100 000 грн., просив суд стягнути з відповідача 1 349 999 грн. 95 коп. основного боргу, 1868610грн. 12 коп. інфляційних втрат, 166 027 грн. 80коп. 3% річних та судові витрати.

Судом встановлено, що дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, викладених у заяві про зменшення позовних вимог від 10.05.2016 р.

В судових засіданнях представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі у звязку із необхідністю проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо встановлення відповідності обсягів та вартості фактично виконаних робіт за договором обсягам та вартості робіт, зазначеним у довідці про вартість виконаних будівельних робіт та актам приймання виконаних будівельних робіт, а також встановлення відповідності звітної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Згідно з п.1 ч.2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою в разі призначення господарським судом судової експертизи.

Згідно зі ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у п.2 Постанови пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за виконані роботи на підставі договору та актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року.

Вирішення питань, що виникають у звязку із можливими недоліками роботи підрядника за договором регулюється умовами договору, укладеного сторонами, Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до п.п.6.2.2. договору, генпідрядник має право контролювати виконання робіт у порядку та в строки, встановлені цим договором. Таке ж право генпідрядника перевіряти хід і якість роботи встановлене і ч.1 ст.320 ГК України і ч.1 ст.849 ЦК України.

На момент виконання і завершення таких робіт відповідач не мав будь-яких претензій до якості чи ходу виконання робіт, що також підтверджується відсутністю актів про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів), як це передбачено у п.2.6. договору.

З матеріалів справи не вбачається необхідності у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі, оскільки наявними в справі письмовими доказами, а саме належним чином оформленими первинними документами (довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2013 р. та актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року), підписаними відповідачем без зауважень стосовно їх форми та змісту, спростовується необхідність отримання висновку експерта як обовязкового засобу доказування.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі.

Також в судових засіданнях представник відповідача заперечив проти задоволення позову, заявив, що позивачем не виконано передбаченого договором обовязку щодо надання документів, а, відтак, у відповідача не виникло обовязку щодо оплати виконаних робіт. Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на те, що обовязок з оплати міг виникнути виключно після отримання коштів замовника робіт, яким є Служба автомобільних доріг у Львівській області, а також заперечив проти суми нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних та зазначив, що відповідно до умов договору нарахування будь-яких сум щодо відповідальності відповідача припиняється через один місяць від дня порушення зобовязання, а загальний розмір його відповідальності не може перевищувати 1% від загальної вартості порушеного зобовязання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

04.09.2013 р. між Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (генпідрядник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд» (субпідрядник, позивач у справі) укладено договір №1 МЛ на надання послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Львівської області Н-09 Мукачеве Рахів Богородчани Івано-Франківськ Рогатин Бібрка Львів км 390+696 428+496.

Пунктом 10.1. договору передбачено набрання договором чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін і його дію до 31.12.2013 р.

Відповідно до п.10.3., закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, а також від виконання договору в випадках, передбачених договором та /або законодавством.

Згідно п.1.1. договору, генпідрядник доручив, а субпідрядник зобовязався виконати роботи з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Львівської області Н-09 Мукачеве Рахів Богородчани Івано-Франківськ Рогатин Бібрка Львів км 390+696 428+496 (надалі роботи), а генпідрядник зобовязався прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до п.2.1. договору, субпідрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає умовам вимог нормативно-технічних документів, державних стандартів України.

Згідно з п.3.1. договору, ціна договору становить 20 004 769 грн., в тому числі ІІДВ 3 334 128 грн. і є динамічною, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості робіт. Вартість робіт за договором визначається договірною ціною (додаток до договору).

Як вбачається з договірної ціни на надання послуг (виконання робіт) з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Львівської області Н-09 Мукачеве Рахів Богородчани Івано-Франківськ Рогатин Бібрка Львів км 390+696 428+496, підписаної керівниками та скріпленої печатками сторін, така ціна склала 20 000 474 грн. 95 коп.

Фінансування робіт, згідно з п. 3.4. договору, здійснюється за рахунок коштів Служби автомобільних доріг у Львівській області (замовник).

У разі затримки фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється після отримання генпідрядником на свій рахунок коштів від замовника на відповідні цілі в повному обсязі (п.3.5. договору).

Як передбачено п.4.4. договору, здача-приймання закінчених робіт (обєкту) здійснюється відповідно до вимог нормативних актів. Здача-приймання виконаних робіт оформляється актом приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та підписується уповноваженою особою філії за якою згідно ДГ закріплена дана ділянка дороги.

Датою передачі робіт від субпідрядника генпідряднику вважається дата підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ №3).

Роботи вважаються здійсненими виключно після їх фактичного виконання, оформлення документів, зазначених цим пунктом та п.4.2. договору.

Факт виконання позивачем робіт за грудень 2013 року підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за грудень 2013 року на суму 3 290 307 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за грудень 2013 року на суму 2 636 029 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за грудень 2013 року на суму 822964грн., а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми №КБ-3 за грудень 2013 року на загальну суму 6749300грн. (оригінали актів та довідки оглянуто в судовому засіданні, засвідчені копії долучено до матеріалів справи).

Вказані акти та довідка підписані без зауважень представником ТзОВ «Центршляхбуд» та представником Філії «Львівська ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», скріплені печатками сторін, правом на мотивовану відмову від їх підписання відповідач не скористався.

Як передбачено п. 4.1. договору, розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок субпідрядника після одержання від субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), а також після одержання від субпідрядника документів, зазначених пунктом 4.2. договору та виключно після отримання повного розрахунку в межах фінансування від замовника.

Відповідно до п.4.2. договору, до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість робіт, первинні документи, передбачені для даного виду робіт чинним законодавством (в тому числі накладні на матеріали). В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів субпідрядник зобовязується відшкодувати спричинені генпідряднику таким ненаданням збитки (витрати).

На виконання умов договору 08.05.2014 р. позивачем було надано відповідачеві рахунки на оплату, а саме: рахунок на оплату №7 від 04.12.2013 р. на суму 2 636 029 грн., рахунок на оплату №8 від 30.12.2013 р. на суму 3290307грн. та рахунок на оплату №9 від 30.12.2013 р. на суму 822964 грн. Факт отримання відповідачем рахунків підтверджується відмітками ДП «Львівський облавтодор» з зазначенням вхідного номера та дати одержання.

З метою одержання оплати за виконані роботи позивач звернувся до відповідача з вимогою у семиденний строк розрахуватися за виконані роботи шляхом перерахування коштів у сумі 6 749 300 грн. До вимоги було долучено, в тому числі і рахунки на оплату, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису під акти приймання виконаних будівельних робіт та підсумкові відомості ресурсів під акти приймання виконаних будівельних робіт. Вказану вимогу разом з доданими документами було надіслано відповідачеві 16.05.2014р. цінним листом з описом вкладення та отримано відповідачем 21.05.2014 р., що підтверджується відповідною відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Пунктом 4.15. договору встановлено, що субпідрядник відраховує 1% від вартості субпідрядних робіт генпідряднику за послуги, які повязані з організацією і коригуванням, прийманням виконаних робіт на обєкті та інше.

Таким чином, за вирахуванням належного позивачеві відрахування в розмірі 1% від вартості робіт, до сплати за грудень 2013 року підлягало 6681807грн.

Як вбачається з виписок по рахунку позивача та не заперечується відповідачем, 26.12.2014 р. Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було здійснено оплату у розмірі 814734грн. 36 коп. та 3257403 грн. 94 коп., 03.02.2015 р. у розмірі 1000000грн., 08.04.2015 р. у розмірі 109 668 грн. 75 коп. та 16.04.2015 р. у розмірі 50 000 грн.

Також після порушення провадження у справі 29.04.2016 р. відповідачем було оплачено 100 000 грн.

Пунктом 6.1.1 договору встановлено обовязок генпідрядника своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані та прийняті згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт (форма№КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ №3) роботи, а також п.6.4. договору передбачено відповідне право субпідрядника на своєчасне та в повному обсязі отримання плати за виконані та прийняті генпідрядником роботи.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків щодо оплати, позивач відповідно до заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 1 349 999 грн. 95 коп.

Крім того, позивач у звязку з простроченням виконання грошового зобовязання, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути на його користь 1 868 610 грн. 12 коп. інфляційних втрат за період з червня 2014 р. по січень 2016 р. включно та 166 027 грн. 80 коп. 3% річних за період з 27.05.2014 р. по 04.02.2016 р. включно.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №1 МЛ на надання послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Львівської області Н-09 Мукачеве Рахів Богородчани Івано-Франківськ Рогатин Бібрка Львів км 390+696 428+496 є договором підряду, а саме його різновидом договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обовязків за договором підряду, а перед замовником за порушення субпідрядником свого обовязку.

У відповідності до ч. 1 ст.853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст. 875 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобовязаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч.4 ст. 882 ЦК України).

Як передбачено п.4.4. договору, здача-приймання закінчених робіт (обєкту) здійснюється відповідно до вимог нормативних актів. Здача-приймання виконаних робіт оформляється актом приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та підписується уповноваженою особою філії за якою згідно ДГ закріплена дана ділянка дороги.

Відповідно до п.4.6. договору, датою передачі робіт від субпідрядника генпідряднику вважається дата підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ №3).

Відповідач у поданому клопотанні про призначення експертизи стверджує, що усі акти та довідка підписані особою, яка не може вважатися повноважним представником ДП «Львівський облавтодор» та скріплені печаткою філії, а не відповідної юридичної особи, яка є стороною за договором.

Вказані заперечення не можуть братися судом до уваги з огляду на те, що підписання актів саме уповноваженою особою філії передбачено умовами п.4.4. договору.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 30.12.2013 р. (дата підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт) особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені Філії «Львівська ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» без довіреності був ОСОБА_3, тобто особа, яка і здійснила підписання вказаних актів та довідки. Таким чином, підписання актів приймання виконаних будівельних робіт і довідки про вартість виконаних будівельних робіт уповноваженою особою Філії «Львівська ДЕД» та скріплення актів і довідки печаткою філії повністю відповідає умовам договору та свідчить про передання робіт підрядником і прийняття їх замовником.

Крім того, як стверджує позивач та не заперечує відповідач, ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» здійснило часткову оплату робіт, виконаних за грудень 2013 року, що свідчить про схвалення відповідачем дій керівника Філії «Львівська ДЕД» щодо прийняття виконаних робіт та визнання відповідачем факту виконання таких робіт.

Відповідно до ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого обєкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок субпідрядника після одержання від субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), а також після одержання від субпідрядника документів, зазначених пунктом 4.2. договору та виключно після отримання повного розрахунку в межах фінансування від замовника.

Відповідно до п.4.2. договору, до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість робіт, первинні документи, передбачені для даного виду робіт чинним законодавством (в тому числі накладні на матеріали).

Відповідач стверджує, що оскільки позивачем в порушення умов договору не було надано документів, передбачених п.4.2. договору, обовязок з оплати за виконані роботи не настав.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами є підписання акта приймання-передачі, як це передбачено п.96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. №668.

Акти приймання виконаних будівельних робіт є документами, що підтверджують належну якість робіт, оскільки, відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України прийняття робіт свідчить про те, що відповідач оглянув роботи, виконані позивачем відповідно до договору підряду, та не виявив допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків.

Акти приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт також є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в силу того, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт надсилання позивачем відповідачеві не лише рахунків на оплату, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року та актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, але і розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису під акти приймання виконаних будівельних робіт та підсумкових відомостей ресурсів під акти приймання виконаних будівельних робіт.

Таким чином, суд вважає, що позивач виконав свій обовязок щодо надання документів, передбачених п.4.2. договору.

Відповідач як на підставу своїх заперечень проти позову посилається на те, що оскільки за умовами договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів замовника, то розрахунок за виконані роботи може бути проведено лише після отримання таких коштів від замовника.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, так як відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України особу, яка порушила зобовязання, не може бути звільнено від відповідальності у разі недодержання своїх обовязків контрагентом боржника або відсутності у боржника необхідних коштів. Також в силу положень ч.2 ст.838 ЦК України, саме генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обовязків за договором підряду.

Отже, суд прийшов до висновку, що наявність в договорі умови, згідно з якою обовязок по виконання грошового зобовязання зобовязаною стороною обумовлюється фактом наявності відповідного фінансування у такої зобовязаної сторони, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за таким договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Серед іншого, наявність дебіторської заборгованості ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» перед ТзОВ «Центршляхбуд» підтверджується і довідкою зустрічної звірки в ТзОВ «Центршляхбуд» щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за період з 01.01.2011 р. по 01.03.2014 р., складеною Державною фінансовою інспекцією у Львівській області 08.05.2014р. за №06-01-35/91 та довідкою зустрічної звірки ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з Службою автомобільних доріг у Львівській області за період з 01.01.2011 по 01.03.2014 року, складеною Державною фінансовою інспекцією у Львівській області 13.05.2014 р. за №06-01-35/.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п.7.3.13. договору, нарахування будь-яких сум щодо відповідальності генпідрядника за невиконання грошового зобовязання за цим договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобовязання.

Згідно з п.7.4. договору сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності генпідрядника за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених генпідрядником зобовязань.

Суд вважає згадані положення договору нікчемними та такими, що не підлягають застосуванню при стягненні з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних з огляду на те, що ч.1 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ч.3 цієї статті, правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобовязання, є нікчемним.

Положення договору щодо припинення нарахувань зі спливом одного місяця від дня порушення зобовязання та обмеження їх розміру 1% від загальної вартості порушених зобовязань суперечать основним засадам цивільного законодавства та є нікчемними в силу прямої вказівки закону.

Разом з тим, суд, погоджуючись з відповідачем, вважає датою початку прострочення виконання відповідачем обовязку з оплати виконаних робіт 29.05.2014 р., а не 27.05.2014 р. як визначено позивачем при здійсненні розрахунку з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як розяснено п.1.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», днем предявлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством звязку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем предявлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, оскільки відповідач одержав вимогу позивача 21.05.2014 р., то семиденний строк для виконання обовязку з оплати закінчився 28.05.2014 р., тобто першим днем прострочення стало 29.05.2014 р.

Також суд звертає увагу позивача на неприпустимість здійснення розрахунку суми інфляційних втрат шляхом визначення як бази нарахування за кожен наступний місяць проіндексованої суми боргу за попередній місяць, тобто нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу та інфляційних втрат за попередній місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції слід визначати виходячи лише з суми основного боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, слід взяти до уваги те, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат із врахуванням вищевказаних вимог ((6 681 807 грн. х 101% (червень 2014 р.) х 100,4% (липень 2014 р.) х 100,8% (серпень 2014 р.) х 102,9% (вересень 2014 р.) х 102,4% (жовтень 2014 р.) х 101,9% (листопад 2014 р.) х 103% (грудень 2014 р.) 6681807грн.) + (2 609 668,70 грн. х 103,1% (січень 2015 р.) 2609668,70грн.) + (1609668,70грн. х 105,3% (лютий 2015 р.) х 110,8% (березень 2015 р.) 1609668,70грн.) + (1 449 999, 95 грн. х 114% (квітень 2015 р.) х 102,2% (травень 2015 р.) х 100,4% (червень 2015 р.) х 99%% (липень 2015 р.) х 99,2% (серпень 2015 р.) х 102,3% (вересень 2015 р.) х 98,7% (жовтень 2015 р.) х 102% (листопад 2015 р.) х 100,7% (грудень 2015 р.) х 100,9% (січень 2016 р.) 1449999,95грн.) = 871 485,20 грн. + 80 899,73 грн. + 268370,40грн. + 243 082,41 грн. = 1463837,74грн.)), у звязку з чим встановлено, що їх розмір повинен становити 1463837грн. 74 коп.

Також судом здійснено розрахунок 3% річних з врахуванням дати початку прострочення відповідача та того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення ((6 681 807 грн. х 3% / 365 х 211 (з 29.05.2014 р. по 25.12.2014 р.)) + (2606668,70грн. х 3% / 365 х 39 (з 26.12.2014 р. по 02.02.2015 р.)) + (1609668,70грн. х 3% / 365 х 64 (з 03.02.2015 р. по 07.04.2015 р.)) + (1499999,95грн. х 3% / 365 х 8 (з 08.04.2015 р. по 15.04.2015 р.)) + (1449999,95 х 3% / 365 х 295 (з 16.04.2015 р. по 04.02.2016 р.)) = 115 879 грн. + 8365,24грн. + 8467,30 грн. + 986,30грн. + 35 157,53 грн. = 168 855,37грн.), внаслідок чого встановлено, що їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих сум, до задоволення підлягають 3% річних в сумі 166027грн. 80коп., тобто в межах заявлених ним позовних вимог (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.05.2016 р).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню, складає 1349999 грн. 95 коп. основного боргу, 1463837 грн. 74 коп. інфляційних втрат та 166027 грн. 80 коп. 3% річних. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги те, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, 5 178 грн. 80 коп. судового збору підлягатимуть поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 617, 625, 626, 837, 838, 853, 854, 875, 879, 882 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів, вул.Володимира Великого, 54 (ідентифікаційний код 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд», м.Київ, вул.Кіквідзе, 10-А (ідентифікаційний код 38291014) 1349999 грн. 95 коп. основного боргу, 1463837грн. 74 коп. інфляційних втрат, 166027 грн. 80 коп. 3% річних та 44697грн. 98 коп. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 10.05.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 16.05.2016 р.

Головуючий суддяМазовіта А.Б.

СуддяКидисюк Р.А.

СуддяСухович Ю.О.