Рішення № 57784281, 18.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016Справа №910/6159/16

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 7 249,84 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Фомін О.Д. - представник за довіреністю № 155/1/03-60 від 06.01.16;від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 18.05.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7 249,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору № 1967 від 20.11.2012, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії та вартості технічного обслуговування системи центрального опалення, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в період з січня 2014 по січень 2016 у розмірі 7 249,84грн., з яких: 5 044,83 грн. - основний борг, 628,62 грн. - пеня, 159,57 грн. - 3 % річних та 1 415,82 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2016 порушено провадження у справі № 910/6159/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 20.04.2016.

У судове засідання, призначене на 20.04.2016, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав через канцелярію документи для долучення до матеріалів справи та заяву про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування поданої заяви, позивач повідомляє про часткову сплату основної суми боргу, просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 6149,84 грн., з яких: 3944,83 грн. - основний борг, 1415,82 грн. - інфляційні втрати, 159,57 грн. - 3% річних та 629,62 грн. - пеня.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись ст.. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 18.05.2016 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення підтримав.

В судове засідання 18.05.2016 відповідач повторно не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

Проте, за висновками суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду спору, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.

Частиною 1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02154, АДРЕСА_1.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 05.04.2016 про порушення провадження та ухвалу від 20.04.2016 про відкладення розгляду справи з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної ст.64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 20.04.2016 та 18.05.2016 не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

Статтями 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2012 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецекплуатація» (далі - позивач, підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, споживач) було укладено договір №1967 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно з п.2.2.1 договору позивач зобов'язується розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем.

Відповідно до п.2.3.6 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) позивачу вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування тепло системи.

В Додатку № 1 до договору № 1967 сторони погодили тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі.

В Додатку № 2 до договору № 1967 сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними документами споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Оскільки КП «Київжитлоспецексплуатація» є балансоутримувачем будинку за адресою м. Київ, АДРЕСА_3 і здійснює технічне обслуговування систем теплопостачання у згаданому будинку та розподіл теплової енергії, що надається теплопостачальною організацією, 01.10.2012 між позивачем та ТОВ «Євро-Реконструкція» (енергопостачальна організація) було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого позивач сплачує за постачання теплової енергії повністю за будинок, а сплачені кошти відшкодовує за рахунок орендарів та власників нежитлових приміщень, з якими ним укладено договори про надання послуг по теплопостачанню.

Суд приймає договір № 1967 від 20.11.2012 про надання на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів як належну підставу, у розумінні норм ст.11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Судом враховано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 жодних заперечень з приводу наявності між учасниками судового процесу договірних відносин з надання послуг на теплопостачання та експлуатаційного обслуговування нежитлового приміщення до матеріалів справи не надала.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.2.2 договору № 1967 від 20.11.2012 передбачено, що позивач зобов'язаний надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (Додаток № 1), проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

На підтвердження фактичного обсягу поданої відповідачу теплової енергії у період з січня 2014 по січень 2016 позивачем було надано щомісячні розрахунки нарахувань за спожиту теплову енергію в будинку АДРЕСА_3 (приміщення площею 46,9 кв.м.); акти виконаних робіт з доказами їх направлення на адресу відповідача.

Таким чином, всього по договору № 1967 від 20.11.2012 відповідачу було відпущено теплової енергії на суму 5248,47 грн. та надано послуги з технічного обслуговування системи ЦО на суму 2548,89 грн.

Відповідачем жодних заперечень з приводу належного виконання Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» своїх зобов'язань за вказаним правочином до матеріалів справи не надано.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором № 1967 від 20.11.2012 про надання на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою №1198 від 03.10.2007р. Кабінету Міністрів України, передбачено, зокрема, що споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

В Додатку № 2 до договору № 1967 сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними документами споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Відповідачем надані згідно договору № 1967 від 20.11.2012 послуги були оплачені лише частково: 18.02.2014 в сумі 900,00 грн., 19.05.2014 в сумі 1000,00 грн., 18.11.2014 в сумі 859,41 грн., 05.12.2014 в сумі 1000,00 грн, 30.11.2015 в сумі 290,00 грн., 29.03.2016 в сумі 1100,00 грн.

Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати отриманих комунальних послуг по тепловій енергії та послуг з технічного обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази надання останніх, господарський суд встановив, що строк оплати наданих позивачем послуг настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника позивача, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати наданих комунальних послуг у встановлений договором строк у повному обсязі не виконав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецекплуатація» в частині стягнення основної заборгованості в сумі 3944 грн. 83 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1415,82 грн. інфляційних втрат та 159,57 грн. - 3 % річних, а також 629,62 грн. пені, що нарахована за період прострочення з 24.03.15 по 24.02.16.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви, дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем в додатку до позовної заяви, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення втрат від інфляційних процесів підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до п. 2.3.7. договору за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочення, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 629,62 грн., що нарахована за період прострочення з 24.03.15 по 24.02.16 є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 3944,83 грн., 629,62 грн. пені, 1415,82 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 159,57 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02154, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецекплуатація» (01001 м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) основний борг в сумі 3944 (три тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 83 коп., інфляційні втрати в сумі 1 415 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять) грн. 82 коп., 3 % річних в сумі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) 57 коп., 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.