Рішення № 57784246, 13.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2016р. Справа№ 914/812/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про розірвання договору оренди, виселення з об"єкта оренди та стягнення заборгованості 76 515,74 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Литовченко Л.Л.- представник (довіреність № 2302-вих-8 від 05.01.2016 року)

Від відповідача: не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про розірвання договору оренди, виселення з об"єкта оренди та стягнення заборгованості по орендній платі 76 515,74 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 05.04.2016р. Ухвалою від 05.04.2016р. суд відклав розгляд справи на 26.04.2016р. Ухвалою від 26.04.2016 року розгляд справи відкладено до 13.05.2016 року

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Заявлені вимоги мотивує тим, що 11.12.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ш-9270-14, на виконання якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове, платне користування нежитлові приміщення загальною площею 135,7 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 За умовами договору відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць в розмірі 3427,25 грн. Оскільки, взяті за договором зобов'язання (в частині своєчасного та повного внесення орендної плати) відповідач не виконав і як наслідок допустив заборгованість в розмірі 76 515,74 грн., позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір оренди, стягнути з відповідача борг по орендній платі та виселити ФОП ОСОБА_1 з займаних приміщень.

05.04.2016 р. за вх. № 14699/16 в канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 25.03.2016року, про відкладення розгляду справи від 05.04.2016 року, від 26.04.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, повернуте на адресу суду 31.03.2016 року №14077/16, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 13.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2014р. між позивачем (за Договором - Орендодавець) та відповідачем (за Договором - Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ш-9270-14 (надалі - Договір) (а.с.15-16), згідно п.1 якого орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 27.11.2014р. № 336-О/І передає, а орендар приймає в строкове, платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "Замарстинів-400". Об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 135,7 кв.м.

Цільове використання об'єкту оренди - використання для підприємницької діяльності (п. 2.1. Договору).

За приписами п. 3.1., 3.3. Договору приймання-передачу об'єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач і оформлюється актом приймання-передачі. При передачі об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписує орендар та балансоутримувач.

Відповідно до п. 4.1. Договору його термін визначений на 2 роки 364 дні з 11.12.2014р. до 10.12.2017р. Перебіг терміну дії Договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі (п. 4.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2014р. об'єкт оренди був переданий відповідачу балансоутримувачем, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від вказаної дати (а.с. 17).

За змістом пунктів 5.1. - 5.4. Договору розмір орендної плати за об'єкт оренди становить 3 427,25 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

В п. 5.6. Договору сторони погодили, що орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Разом з тим, в п. 5.8. Договори сторони передбачили, що несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Згідно довідки (а.с.18) позивача про заборгованість ФОП ОСОБА_1 від 12.03.2016р. № 4-2302-235, за період з 01.12.2014р. по 31.01.2016р. у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 76 515,74 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи, коштів від відповідача не надходило, розмір боргу не змінився. Суд також зазначає, що докази сплати відповідачем заборгованості за оренду приміщень позивачу в матеріалах справи відсутні.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, 11.12.2014р. між позивачем (за Договором - Орендодавець) та відповідачем (за Договором - Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ш-9270-14 (надалі - Договір) (а.с.15-16), згідно п.1 якого орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 27.11.2014р. № 336-О/І передає, а орендар приймає в строкове, платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "Замарстинів-400". Об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 135,7 кв.м.

Цільове використання об'єкту оренди - використання для підприємницької діяльності (п. 2.1. Договору).

Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Аналогічний обов'язок покладений на відповідача пп. 7.1.2. п. 7.2. Договору.

В позовній заяві позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла за період з 01.12.2014 року по 31.01.2016 року.

Здійснивши перерахунок заборгованості за Договором, суд прийшов до висновку, що фактично така стягується позивачем за період з 11.12.2014р. (з моменту підписання Акту приймання-передачі приміщення) по 31.01.2016., що є цілком вірно, зважаючи на умови п. 3.5. Договору та положенням ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача в судовому порядку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як зазначив Верховний суд України в постанові №3-26гс12 від 08.05.2012р. можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору у позасудовому порядку, передбачена ст. 782 ЦК є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, встановлене ч. 1 ст. 782 ЦК, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до пунктів 9.1 - 9.4 Договору, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї з подій, вказаних в п. 9.1. цього договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписують орендар та балансоутримувач та у п'ятиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю.

З огляду на викладені положення законодавства, враховуючи те, що протягом періоду з 01.12.2014р. по 31.01.2016р. відповідачем не здійснено жодних проплат, що в свою чергу є істотним порушенням умов договору, а тому вимоги позивача про розірвання Договору та виселення відповідача з приміщень є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу в повному розмірі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, виселення з об"єкта оренди та стягнення заборгованості по орендній платі 76 515,74 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Беручи до уваги наведене та керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33-35, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця (АДРЕСА_3; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) 76 515,74 грн. (сімдесят шість тисяч п»ятсот п»ятнадцять грн. 74 коп.) боргу з орендної плати.

3. Розірвати Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ш-9270-14 від 11.12.2014р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

4. Виселити Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з приміщення, загальною площею 135,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

5. Стягнути з Фізичної особи підприємця (АДРЕСА_3; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) 4 134,00 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири грн. 00 коп.) судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2016 р.

Суддя Горецька З. В.