Рішення № 57783967, 19.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.16. Справа № 904/2390/16

За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЦЕМБУДСЕРВІС", м.Київ

до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МІСТОБУДІВНИК-ДНІПРО", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 307 830,41 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 16/03-1 від 16.03.16;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЦЕМБУДСЕРВІС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МІСТОБУДІВНИК-ДНІПРО" про стягнення заборгованості у розмірі 307 830,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням строків оплати за договором поставки № 150001 від 22.01.15.

Ухвалою суду від 13.04.16 розгляд справи відкладений до 13.04.16.

Представник позивача у судове засідання з'явився, просив позов задовольнити, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача проти позову заперечує, свої заперечення виклав у відзиві на позов.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 12.05.16 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між постачальником (позивач) та покупцем (відповідач) укладений договір поставки № 150001 від 22.01.15 (Договір). Згідно предмету договору, постачальник зобовязується передавати у власність покупця продукцію, а покупець приймати та своєчасно здійснювати її оплату. Предметом продажу є будівельні матеріали в асортименті. Згідно п.1.3 договору, ціна, кількість, асортимент продукції вказується в рахунках-фактурах, що виписуються постачальником до відвантаження продукції. Відповідно до п. 1.4 договору, загальна сума договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформлюються сторонами під час дії цього договору. Згідно п. 7.1 договору, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.15, а в частині виконання зобовязань - до повного виконання сторонами своїх зобовязань за ним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, і здійснив поставку продукції відповідачу на суму 258 379,99 грн., що підтверджується видатковими накладними за №№991 від 06.11.15, 992 від 06.11.15, 993 від 06.11.15, 982 від 06.11.15, 998 від 07.11.15, 999 від 07.11.15, 1000 від 07.11.15,1004 від 08.11.15, 1006 від 09.11.15.

Згідно умов п.3.1 договору, оплата продукції здійснюється покупцем на підставі цього договору та/або рахунку - фактури, виданого постачальником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Заперечення позивача, що спірні накладні не є первинними документами у розумінні не можуть бути судом взяті до уваги з наступного.

Додані до матеріалів справі накладні мають всі необхідні реквізити первинного документа, що містять відомості про господарську операцію та підтверджує факт її здійснення, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме:

- Назву документа (форми);

- Дата і місце складання;

- Назву підприємства, від імені якого складено документ;

- Зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- Особистий підпис, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, документи, надані позивачем покупцеві (тобто Відповідачу-1), повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України« Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, на підставі яких господарські операції можуть бути відображені в обліку підприємства.

Водночас, суд зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить певну інформацію (зокрема - платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти), і у разі ненадання цього документу та інших документів, не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. А отже, неотримання рахунку-фактури та інших документів не звільняє відповідача від обов'язку виконати грошове зобов'язання у визначений договором або законодавством строк.

Такої самої правової позиції дотримується ВГСУ та Верховний Суд України під час розгляду аналогічних спорів (див. Постанову від 03 листопада 2015 року у справі № 908/3165/15 та Постанову ВСУ від 29.09.2009 № 37/405)

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, є достатньою правовою підставою для визначення строку оплати товару згідно умов Договору.

В договорі сторонами не визначено строку оплати товару.

Згідно п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Отже, відповідач зобов'язаний сплатити товар в день його отримання (тобто в день оформлення видаткових накладних).

Однак, відповідач порушив умови договору і не оплатив вартість отриманого товару.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 258 379,99 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задовленню.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно п. 4.1,4.1 договору, за прострочення оплати поставленої продукції в рамках даного договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченої продукції.

На підставі цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 21 122,10 грн. за період з 18.01.16 по 25.03.16 та штрафу в розмірі 25 837,99 грн.

Розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 21 12210 грн. та штрафу в сумі 25 837,99 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цього, Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1440,15 грн., за період прострочення з 18.01.16 по 25.03.16.

Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 1440,15 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку із порушенням умов договору, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1050,18 грн. за період прострочення з 18.01.16 по 25.03.16

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 1050,18 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 193, 525, 526, 629, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЦЕМБУДСЕРВІС" (02121, м. Київ, вул. Вербицького,б.16, офіс3, код 37857277) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МІСТОБУДІВНИК-ДНІПРО"(52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Байкальська, б.4В, код 33249065) основну суму боргу в розмірі 258 379,99 грн., пеню в розмірі 21 122,10 грн., штраф в розмірі 25 837,99 грн., 3% річних в розмірі 1440,15 грн., суму втрат від інфляції - 1050,18 грн., та судовий збір в розмірі 4 617,47 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 17.05.16.

Суддя М.О.Ніколенко