Рішення № 57783851, 17.05.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 р. Справа № 909/194/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Захід", вул. Побутова, 6, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Благодійної організації "Благодійний фонд "Акцент милосердя", вул. Тичини, 8/А, оф.168, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 134345,75 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - директор, (паспорт серія СС №926233 від 10.03.2000р.),

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Захід" звернулось в суд із позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд "Акцент милосердя" про стягнення 134345,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про фізичну охорону об"єкта №2/15 від 17.08.15 в частині оплати наданих позивачем послуг.

16.05.16 позивачем подано клопотання (вх.№6660/16 від 16.05.16) про виправлення помилки у прохальній частині позовної заяви. Судом розглянуто та задоволено дане клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується формуляром (протоколом судового засідання від 12.05.16 . В судовому засіданні 12.05.16 представник відповідача позовні вимоги визнала та зазначила про відсутність коштів для погашення даної заборгованості.

Станом на 17.05.16 клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

17.05.15 між сторонами даного спору укладено договір №2/15 про фізичну охорону об"єкта - Дитячий лікувально-оздоровчий комплекс "Мрія", який розташований в с.Липівка, Тисменицького району Івано-Франківської області.

Згідно п.2.1 даного договору виконавець (позивач) зобов"язується здійснювати у порядку та на умовах визначених цим договором охорону об"єктів охорони, що перераховані у Дислокації, а також матеріальних цінностей, що в них знаходяться, шляхом виставлення відповідно до умов цього договору поста фізичної охорони з відповідним спорядженням (надалі-послуги), а замовник (відповідач) зобов"язується своєчасно здійснювати оплату послуг охорони на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

Відповідно до п.4.1 договору №2/15 від 17.08.15, ціна послуг виконавця по здійсненню охорони об"єктів та матеріальних цінностей, передбаченої цим договором, визначена сторонами "Протоколі узгодження вартості послуг" з фізичної охорони (додаток №3), що є невід"ємною частиною цього договору.

Оплата за надані виконавцем послуги за поточний місяць здійснюється замовником щомісячно, до 07(сьомого) числа поточного місяця за попередній, у сумі, розрахованій та вказаній в "Розрахунку вартості охорони" (додаток №2), на підставі виставлених рахунків виконавця. Щомісячно, до останнього числа кожного місяця, сторони складають та підписують "Акт наданих послуг", яким підтверджується надання послуг в поточному місяці (п.4.2. договору).

На підставі матеріалів справи, зокрема, актів №16 від 31.08.15, №20 від 30.09.15, № 23 від 31.10.15, № 26 від 30.11.15, №29 від 31.12.15, №3 від 31.01.16 наданих послуг, які підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень та скріплені його печаткою, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем за період серпень 2015 року по січень 2016 року відповідачу надано обумовлені договором послуги на суму 123000,00 грн.

В порушення договірних зобов'язань відповідач надані послуги з охорони не оплатив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення становить 123000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 27.01.16 відповідачу вручено претензію №05/01 від 15.02.16 з вимогою оплатити надані послуги. Проте, дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Станом на день винесення рішення доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оскільки договір №2/15 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обовязок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував, в судовому засіданні 12.05.16 факт надання послуг з охорони об"єктів та наявність заборгованості, що становить ціну позову, визнав.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 123000,00 грн. боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 7.3.1 договору про фізичну охорону об"єкта №2/15 від 17.08.15 сторони погодили, що у разі несвоєчасної (неповної) оплати з вини замовника наданих виконавцем послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач за період з 07.11.15 по 29.02.16 нарахував відповідачу пеню в сумі 9606,41 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем за період з 07.11.15 по 29.02.16 нараховані 3% річних в сумі 688,00 грн. та 1051,34 грн. - інфляційних нарахувань за період листопад 2015 - лютий 2016 року.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 687,34 грн. В решті суми нарахованих 3% слід відмовити.

Також, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму, заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 134345,09 грн., з яких 123000,00 грн. - основного боргу, 687,34 грн. - 3% річних, 1051,34 грн. - інфляційних нарахувань та 9606,41грн. - пені.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547,610, 612, 614, 629, 901 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 174, 216, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-7, 33, 43, 49,75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Захід" до Благодійної організації "Благодійний фонд "Акцент милосердя" про стягнення 134345,75 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Акцент милосердя", вул. Тичини, 8/А, оф.168, м. Івано-Франківськ,76018 (код 20023569) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Захід", вул. Побутова, 6, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 38993962) - 123000,00 (сто двадцять три тисячі гривень) - основного боргу, 9606,41 (дев"ять тисяч шістсот шість гривень сорок одну копійку) - пені, 687,34 (шістсот вісімдесят сім гривень тридцять чотири копійки ) - 3% річних, 1051,34 (одну тисячу п"ятдесят одну гривню тридцять чотири копійки) - інфляційних втрат, а також 2051,99 (дві тисячі п"ятдесят одну гривню дев"яносто дев"ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 0,66 (шістдесяти шести копійок) - 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.16

Суддя Максимів Т. В.