Рішення № 57783804, 11.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2016Справа №910/3344/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Жулинської О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/3344/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м. Київ,

про стягнення 3 746,23 грн.,

без участі представників сторін, у зв'язку з їх неявкою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - Компанія) про стягнення 430 грн. 3% річних за користування грошовими коштами; 3 316,23 грн. втрат від інфляції, а всього 3 746,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3344/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.03.2016.

04.03.2016 позивач подав суду повідомлення про відсутність аналогічних спорів між сторонами.

21.03.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та розглядати справу без участі повноважного представника.

Представником позивача у судовому засіданні 22.03.2016 було подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 11.05.2016, у зв'язку з неявкою представників відповідача.

01.04.2016 позивач подав суду пояснення, в яких заперечив проти доводів Компанії, викладених у відзиві, та підтримав позовні вимоги повністю.

Представники сторін у судове засідання 11.05.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано сторонам на адресу, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.05.2016 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

У судовому засіданні 11.05.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 зі справи № 910/24211/14 за позовом Товариства до Компанії про стягнення 12 881,10 грн., яке не оскаржувало ся та набрало законної сили 14.12.2014, позов задоволено повністю та встановлено таке:

- 19.10.2010 відокремленим підрозділом Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» «Регіональне управління» (далі - страховик) з однієї сторони та представництвом «Берлін-Хемі АГ» (далі - страхувальник) з другої сторони - був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 30/29110 об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Skoda Fabia», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 2011 року випуску;

- 10.11.2011 на перехресті вул. Будьонного з вул. Димитрова в м. Кривому Розі, сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобілів марки «Хюндай Елантра», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Skoda Fabia», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2;

- відповідно до постанови Донгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07.12.2011 встановлено вину ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого статтею 124 КпАП України;

- цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1, водія транспортного засобу марки «Хюндай Елантра», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, застрахована у Компанії, що підтверджується полісом № АА/ 2688698 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

- 17.01.2012 страховиком складено страховий акт № 143р206, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 12 881,10грн.;

- позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 12 881,10 грн., була перерахована на рахунок авторемонтного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Аст-Комбі», що підтверджується платіжним дорученням від 18.01.2012р № 77;

- матеріалами справи підтверджується, що відокремленим підрозділом приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» «Регіональне управління» (первісний кредитор) та Товариством (новий кредитор) 01.11.2012 було укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Договір);

- відповідно до положень даного договору, первісний кредитор переводить (уступає) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб (надалі іменуються Боржники), що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами про страхування, укладеними між первісним кредитором та споживачами (страхувальниками), а новий кредитор набуває право вимоги та зобов'язується перерахувати первісному кредитору кошти за переведене (уступлене) право вимоги відповідно до розділу 3 Договору;

- перелік заборгованості фізичних та юридичних осіб, право вимоги в порядку регресу до яких переводиться (уступається) новому кредитору, відображається в акті приймання-передачі регресних справ до Договору та передається новому кредитору.

Таким чином, із вказаного рішення вбачається, що Товариство набуло право регресної вимоги до Компанії та звернулося до господарського суду із відповідним позовом про стягнення страхового відшкодування у сумі 12 881,10 грн. у порядку регресу.

Позивач зазначає, що страхове відшкодування у сумі 12 881,10 грн. було сплачено відповідачем лише 25.12.2014, що останнім не заперечується.

З огляду на наявність прострочення щодо сплати страхового відшкодування у порядку регресу, право вимоги на яке було відступлене Товариству за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 430 грн. 3% річних і 3 316,23 грн. втрат від інфляції. Товариство визначило період прострочення з 14.11.2013 до 25.02.2014.

Початок періоду позивач визначив, враховуючи те, що:

- 03.07.2013 Товариство надіслало на адресу відповідача претензію № L 297/05/2013 про відшкодування та всі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, що передбачені статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон);

- відповідно до приписів статті 36 Закону відповідач повинен був протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування розгляд унти її та зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- таким чином, граничний строк прийняття рішення та виплати страхового відшкодування настав 13.11.2013;

- 25.12.2014 відповідачем було виплачено страхове відшкодування у порядку регресу.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що правовідносини, які виникли між сторонами, а саме відносини з виплати страхового відшкодування в порядку регресу, не застосовується стаття 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому підстав для стягнення втрат від інфляції та 3 % річних немає.

Господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Втрати від інфляції та 3% річних підлягають стягненню за період з 15.12.2014 по 24.12.2014, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 зі справи № 910/24211/14 набрало законної сили 14.12.2014, а відповідач сплатив грошові кошти 25.12.2014.

За розрахунок суду за вказаний період підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 386,43 грн. втрат від інфляції та 10,59 грн. 3 % річних.

Відповідно до пункту 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова № 14) господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Відповідно до пункту 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Що ж до вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, які нараховані позивачем за період з 14.11.2013 по 13.12.2014, то слід вказати таке.

Суми нараховані за вказаний період не підлягають задоволенню, оскільки за своєю правовою природою вимоги про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу не є боргом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, адже відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з зобов'язальних відносин.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (статті 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (статті 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, дія частини другої статті 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, у постанові від 09.03.2016 зі справи № 910/20198/15 Вищого господарського суду України.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код: 23510137) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» (03035, м. Київ, вул. Кавказька, 13, кв. 94; ідентифікаційний код: 36530730): 386 (триста вісімдесят шість) грн. 43 коп. втрат від інфляції; 10 (десять) грн. 59 коп. 3% річних і 146 (сто сорок шість) грн. 04 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 17.05.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук