Постанова № 57783113, 17.05.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 910/26463/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДепартаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.01.2016у справі№ 910/26463/15господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Основа"доДепартаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)простягнення 166 428,85 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Павлік В.О. (довіреність №126 від 15.03.2016) Ходорич О.М. (довіреність №264-919 від 04.02.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мудрий С.М.) від 17.11.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Руденко М.А., судді - Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) від 19.01.2016, у справі №910/26463/15 позов задоволено повністю; стягнуто з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" індекс інфляції у сумі 155 127,53 грн, три проценти річних у сумі 11 284,28 грн та 2 496,18 грн судового збору.

В касаційній скарзі Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.1 ст.617, ст.625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.2, 3 Бюджетного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Основа" повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з відповідача 166 428,85 грн інфляційних втрат та трьох процентів річних, посилаючись на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Судами встановлено таке.

21.06.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір генерального підряду №01/06-2012 (а.с.16) (далі - Договір).

За умовами п.1.1. Договору підрядник зобов'язується власними або залученими силами виконати роботи по ліквідації надзвичайної ситуації, пов'язаної з руйнуванням (падінням) підпірної стіни між будинком №6 на вул. Татарській та котельнею ПАТ "Київенерго", та передати виконані роботи в установлений строк замовнику. Замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти належне виконання робіт і повністю сплатити їх вартість.

Розділом 4 Договору визначено, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови КМУ від 09.10.2006 №1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", порядок оплати робіт за Договором передбачає авансування. Замовник здійснює у 2012 році попередню оплату в розмірі 50 000,00 грн протягом 15 банківських днів з дати підписання даного договору.

Усі подальші розрахунки замовника з підрядником здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування замовником відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок підрядника на підставі акта виконаних робіт протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання сторонами цього Акта.

Рішенням Господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили 09.01.2014, у справі №910/23661/13 від 25.12.2013 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 229 272,90 грн відповідно до договору генерального підряду №01/06-2012 від 21.06.2013 стягнуто на користь позивача 207 389, 75 грн основного боргу, 656,04 грн інфляційних втрат, 7 600,57 грн три проценти річних, 13 626,60 грн пені (а.с.22).

За рішенням Господарського суду міста Києва по справі №910/23661/13 від 25.12.2013 стягнуто три проценти річних у сумі 7 600,51 грн та інфляційні втрати у сумі 656,04 грн за період з 14.08.2012 року по 27.11.2013.

Зазначене рішення було виконано в повному обсязі 25.09.2015, що підтверджується банківською випискою про операції позивача, виданої ПАТ "Укрексімбанк", відповідно до якої на рахунок позивача 25.09.2015 поступили кошти на виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі 910/23661/13 (а.с.28).

Як вбачається з позовних вимог, скаржник просив стягнути з відповідача на користь позивача три проценти річних у сумі 11 284,28 грн за період з 01.12.2013 по 24.09.2015 та інфляційні втрати у сумі 155 127,53 грн за період з 01.01.2014 по 01.07.2015.

Задовольняючи позовні вимоги, суди прийшли до висновку про те, що ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення процентів та інфляційних сум на підставі ст.625 ЦК України у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, яке виникло з договору.

Судами встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання зі своєчасної сплати на користь позивача заборгованості за договором, що підтверджується чинним судовим рішенням у справі №910/23661/13, яке є обов'язковим до виконання в силу положень ст.124 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього Кодексу, зокрема, з договору (ч.2 ст.509 ЦК України).

За вимогами ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно ч.2. ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про стягнення заборгованості за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) на момент ухвалення рішення не свідчить про припинення зобов'язальних правовідносин сторін.

Оскільки у справі, яка розглядається, встановлено, що ухвалене судом у справі №910/23661/13 рішення в частині стягнення основного боргу виконано, то суди правомірно захистили права позивача на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання за період за який така відповідальність не стягнута рішенням у наведеній справі і до погашення основної заборгованості.

Посилання в скарзі на те, що відповідач не є стороною Договору не доводять обставин звільнення відповідача від відповідальності на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили 09.01.2014, у справі №910/23661/13 від 25.12.2013 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) основна заборгованість за Договором в сумі 229 272,90 грн стягнута саме з скаржника як з боржника, який несе відповідальність за невиконання цього грошового зобов'язання до здійснення фактичного розрахунку.

Доводи касаційної скарги з посиланням на незастосування судами до правовідносин сторін положень ст.617 ЦК України, якою унормовано підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок випадку або непереборної сили, не є слушними оскільки відповідно до частини 1 ст.625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, що узгоджується з визначенням випадку, наведеним у ст.617 ЦК України, яким (випадком) не є відсутність у боржника необхідних коштів, в тому числі і у разі відсутності достатнього бюджетного фінансування бюджетної установи.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 у справі № 910/26463/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді К. Грейц

О. Поляк