Ухвала суду № 57783020, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/51342/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013р.

у справі № 2а-10368/08/0470

за позовом Колективного підприємства «Гірник»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

про визнання нечинним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2008 року Колективне підприємство «Гірник» (далі - позивач, КП «Гірник») звернулось до Орджонікідзевської ОДПІ, правонаступником, якої є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просило суд визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.05.2008 р. № 0000222301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 р. скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 р., позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 р. та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 р.

Позивач процесуальним правом подати письмові заперечення не скористався.

Сторони в судове засідання 18.05.2016 р. не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином повідомлялись. Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 15.04.2008 р. по 05.05.2008 р., на підставі направлення від 08.04.2008 р. № 85/230, згідно із ч. 1 ст. 11 та ч. 6 п.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу від 04.04.2008 р. № 116 посадовими особами Орджонікідзевської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка КП «Гірник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.04.2005 р. по 14.04.2008 р., за результатами якої складено акт від 08.05.2008 р. № 121/23-124-3/20269715 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 7.43, 7.10 статті 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.05.2008 р. № 0000222301, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 172 122,38 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 08.05.2008 р. № 121/23-124-3/20269715 податковим органом встановлено, що підприємством видавалися грошові кошти з каси на загальну суму 173 061,91 грн. без наявності виправдних документів.

01.07.2008 р. підприємством на адресу ДПА у Дніпропетровській області була направлена скарга на податкове повідомлення-рішення від 19.05.2008 р. № 0000222301.

23.07.2008 р. на адресу підприємства надійшло рішення про залишення скарги без розгляду (лист ДПА у Дніпропетровській області від 21.07.2008 р. № 19458/10/25-008) па підставі порушення підприємством пункту 16 Порядку подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями.

Не погоджуючись з висновками ДПА у Дніпропетровській області, підприємством на адресу ДПА України, була направлена скарга від 30.07.2008 р. № 32.

11.09.2008 р. листом № 8760/6/25-0415 ДПА України залишило рішення ДПА у Дніпропетровській області від 21.07.2008 р. № 19458/10/25-008 без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з тих мотивів, що при прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган діяв в межах наданих йому повноважень та у відповідності до норм діючого законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що податковим органом безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Як зазначено у пункті 3.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі Положення) видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості, а також за наявності довіреності.

Відповідно до пункту 7.10 статті 7 зазначеного Положення під час перевірки встановлюються наявність у підприємства журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів та книги обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей і правильність їх ведення, а також правильність відображення в касових документах номерів кореспондуючих рахунків, відповідність між кореспонденцією рахунків, унесених до касової книги та зазначених в касових ордерах, наявність потрібних виправдних документів, що додаються до касових ордерів (заяви, накладні, рахунки, довідки тощо), і позначок про їх погашення. У касових документах, які викликають сумніви щодо їх справжності, перевіряється достовірність підписів одержувачів коштів і службових осіб, які дають пояснення щодо цього.

Також, згідно із пунктом 7.43 статті 7 Положення № 637 під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

В даному випадку судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити та встановити наявність чи відсутність документів, на підставі яких проводиться видача готівки через касу та видача готівки під звіт на відрядження, а також правильність та порядок їх ведення. Тільки за умови відсутності встановлених чинним законодавством документів чи встановлення явних дефектів цих документів, за наявності яких касир не може проводити видачу готівки, та недотримання порядку видачі готівки, може наставати відповідальність за порушення ведення касових операцій, передбачених пунктами 7.10 та 7.43 статті 7 Положення № 637. Судами попередніх інстанцій цього зроблено не було.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 р. у справі № 2а-10368/08/0470 скасувати .

Справу № 2а-10368/08/0470 направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко