Ухвала суду № 57782933, 16.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року м. Київ К/800/12857/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Латишевої Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012

у справі № 2а-8310/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехком»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

треті особи: 1. Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби,

2. Департамент державної реєстрації юридичних та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС від 09.12.2011 № 0006142305 та № 0006152305. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Оргтехком» судові витратив сумі 2146 грн.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.3, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та обґрунтовуючи такі посилання обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 25.11.2011 № 5611/2305/24336012, про порушення вимог:

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що слугували підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2011 № 0006152305 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 870475 грн., в т.ч.: 762515 грн. за основним платежем та 107960 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.3, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що слугували підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2011 № 00061452305 грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 1123230 грн. грн., в т.ч.: 941107 грн. за основним платежем та 182123 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган вважає, що в порушення наведених норм законів позивач неправомірно відніс до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту у період з січня по серпень 2011 року витрати та податок на додану вартість відповідно за операціями з придбання електрообладнання у таких постачальників:

- у ТОВ «Сатур-СЮ» за договором від 01.04.2011 № 1017;

- у ТОВ «Самай-10» за договором від 01.03.2011 № 993;

- у ПП «Техконсалт» за договором від 04.01.2011 № 1003;

- у ПП «Агро-Ника» за договором від 17.03.2011 № 1007;

- у ТОВ «Промтехноопт» за договорами від 17.05.2011 № 1018, від 02.06.2011 № 1021, від 01.07.2011 № 1023 та від 01.10.2011 № 1034;

- у ТОВ «Фінвестбуд» за договором від 17.01.2011 № 4;

- у ПП «ОВД-ТРЕЙД» за договорами, укладеними шляхом складання рахунків-фактур від 07.06.2011 № 3-07, від 20.06.2011 № 5-20, від 20.06.2011 № 6-20, від 20.06.2011 № 7-20 та за договором від 01.07.2011 № 1022;

- у ТОВ фірма «Ліон» за договором від 15.03.2011 № 1012;

- у ТОВ «Южспецатом енергомонтаж» за договором від 01.08.2011 № 1027.

Висновки про відсутність у позивача права на формування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за правочинами з вказаними контрагентами податковим органом обґрунтовані тим, що такі правочини в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. При цьому відповідач посилається на висновки, викладені в актах перевірок контрагентів позивача, про відсутність таких підприємств за адресою місцезнаходження, нереальність господарських операцій у ланцюгу постачання, відсутність у контрагентів складських приміщень, виробничих потужностей та інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, починаючи з січня 2011 року, слід застосовувати положення ст. 198 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст.

5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, - ст. 138 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції з поставки товарів (послуг), яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку (покупець) має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податковий кредит.

З положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, п. 138.2, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути підтверджений податковою накладною.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення операцій та після вчинення операцій контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит за вчинені порушення продавцем та його контрагентами.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій зроблені без дослідження обставин щодо фактичного їх вчинення, в т.ч. без дослідження первинних документів, складених щодо таких операцій.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати/ витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

Податковий орган в акті перевірки та судам попередніх інстанцій не наводив доводів та не надав доказів щодо вищенаведеного.

Судами попередніх інстанцій належно досліджено питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з ТОВ «Сатур-СЮ», ТОВ «Самай-10», ПП «Техконсалт», ТОВ «Агро-Ника», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Фінвестбуд», ПП «ОВД-ТРЕЙД», ТОВ фірма «Ліон» та ТОВ «Южспецатом енергомонтаж» у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, здійснені з метою використання в господарській діяльності, підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зокрема, судами досліджено договори поставки товарів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, прибуткові акти про оприбуткування товарів. Ці первинні документи оцінені судами як такі, що відповідають дійсності.

Зазначені первинні документи оцінені судами як такі, що відповідають дійсності та складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, як належні і достатні докази.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та надали правову оцінку встановленим обставинам. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун