Ухвала суду № 57782863, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м. Київ К/800/67598/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Міщенко М.В.,

від відповідача - Макаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2014 р.

та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 р.

у справі № П/808/265/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (далі - позивач, ПАТ «Запоріжкокс») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 р. № 0001062610.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 р., позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 р. № 0001062610; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2014 р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, в судовому засіданні 18.05.2016 р. представник відповідача підтримав клопотання від 11.05.2016 р. за № 2120/28-04-10-014/4 щодо заміни відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Заявлене клопотання задоволено судом в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Крім того, в судовому засіданні 18.05.2016 р. представник позивача підтримав письмове клопотання від 12.95.2016 р. за № 19/129 про заміну позивача, Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на правонаступника, Приватне акціонерне товариство «Запоріжкокс».

Заявлене клопотання задоволено судом в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.11.2013 р. по 22.11.2013 р., на підставі направлень від 07.11.2013 р. № 0218, № 0219, згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 07.11.2013 р. № 272 посадовими особами СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжкокс» з питань достовірності нарахування сум від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у серпні 2013 року, за результатами якої складено акт від 27.11.2013 р. № 240/26-00/00191224 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2013 року на загальну суму 1 259 042 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 р. № 0001062610, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 259 042 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 27.11.2013 р. № 240/26-00/00191224, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували твердження перевіряючих про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, оскільки, частина продукції у вересні 2013 року реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації продукції в сумі 7 089 202,48 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що неотримання платником податків прибутку від здійснення господарської діяльності не може слугувати єдиною підставою для висновків про безпідставне формування податкового кредиту за такими господарськими операціями. Недосягнення мети, як то отримання прибутку, не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства, так як збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 16.12.2013 р. № 0001062610, вимоги щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво позивача Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на правонаступника, Приватне акціонерне товариство «Запоріжкокс».

Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2014 р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 р. у справі № П/808/265/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко