Ухвала суду № 57782851, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/50891/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представників позивача - Гусака А.М., Петренко Т.С.,

представника відповідача - Ісаєва С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року

у справі №826/2283/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтіспейс»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айтіспейс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005862203 від 16 вересня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 вересня 2013 року № 0005862203. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Айтіспейс» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Айтіспейс», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві його правонаступником - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Айтіспейс» засобами електронного зв'язку подало до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року, у якій товариство задекларувало такі показники: у рядку 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) (рядок 21.1 + рядок 21.2 + рядок 21.3)» задекларовано суму у розмірі 18133369,00 грн.; у рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18)» задекларовано суму у розмірі 18133369,00 грн.; у рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» задекларовано суму у розмірі 18133369,00 грн. (т.1 арк. справи 26-28).

Також, ТОВ «Айтіспейс» була подана довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2), у якій товариство вказало, що залишок від'ємного значення у сумі 18133369,00 грн. виник у червня 2013 року (т.1 арк. справи 82-88).

Як зазначалось вище, вказана сума була відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року в рядку 21.1 «значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду».

ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провела камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Айтіспейс» у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої був складений акт № 1256/26-58-22-03/38513612 від 11 вересня 2009 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, які полягали у завищенні суми від'ємного значення податку на додану вартість, в результаті чого зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного завітного (податкового) періоду, на 18133369,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до рядка 21 декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року показник рядка 20.2 декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року у сумі 18133369,00 грн., оскільки згідно Інформаційної бази «Податковий блок» «Обробка податкових зобов'язань та платежів» декларація ТОВ «Айтіспейс» з податку на додану вартість за червень 2013 року не була визнана як податкова звітність.

16 вересня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0005862203, яким згідно пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 198.6 статті 198, пунктом 201.10 статті 201, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Айтіспейс» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року на 18133369,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: при складанні декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року позивачем не було допущено арифметичної та/або методологічної помилки, розрахунок суми, задекларованої у рядку 24, зроблений правильно; у відповідності до положень статей 48, 49 Податкового кодексу України при поданні податкової декларації засобами електронного зв'язку вона вважається прийнятою за наявності квитанції про її отримання та ненадання контролюючим органом повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації; згідно квитанції № 2 декларація з податку на додану вартість за червень 2013 року була подана засобами електронного зв'язку та доставлена до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 19 липня 2013 року; податковий орган не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували прийняття ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації ТОВ «Айтіспейс» з податку на додану вартість за червень 2013 року та надіслання такого повідомлення позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, при складанні декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року позивачем не було допущено арифметичної та/або методологічної помилки, розрахунок суми, задекларованої у рядку 24, зроблений правильно.

При цьому, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно включив до рядка 21 декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року показник рядка 20.2 декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року у сумі 18133369,00 грн., оскільки згідно Інформаційної бази «Податковий блок» «Обробка податкових зобов'язань та платежів» декларація ТОВ «Айтіспейс» з податку на додану вартість за червень 2013 року не була визнана як податкова звітність.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до підпунктів 49.9.1, 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Положеннями підпункту 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Згідно з пунктом 7.5 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність,та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 7.6 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, передбачено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно квитанції № 2 декларація з податку на додану вартість за червень 2013 року була позивачем подана засобами електронного зв'язку та доставлена до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 19 липня 2013 року, статус документа «Прийнято» (т.1 арк. справи 13).

Крім іншого, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган не надав судам першої та апеляційної інстанцій будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували прийняття ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації ТОВ «Айтіспейс» з податку на додану вартість за червень 2013 року та надіслання такого повідомлення позивачу. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна