Ухвала суду № 57782750, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/27267/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Прокоф'євої Л.С.,

відповідача Ткача С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 рокуу справі№826/19047/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі по тексту - позивач, ПАТ «ДПЗКУ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 липня 2014 року №97726552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року позов задоволено.

За результатами перегляду зазначеного судового рішення Київським апеляційним адміністративним судом 28 травня 2015 року винесено постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки 23 червня 2014 року відповідачем складено акт №549/26-55-07/37243279 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому, зокрема, зазначено про допущення позивачем порушень вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованої у грудні 2013 року суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних (податкових) періодів у розмірі 116574695 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 15 липня 2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення №97726552207, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 116574695 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 29143673 грн.

Задовольняючи позивні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у Податковому кодексі України прямої заборони платнику податку на додану вартість включати до суми бюджетного відшкодування залишки від'ємного значення ПДВ за будь-який попередній звітний період в межах 1095 днів.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками Окружного адміністративного суду міста Києва не погодився та відмовив в задоволенні позову.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України). Саме нормами зазначеної статті регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Як зазначено в Акті перевірки, причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ було здійснення позивачем зовнішньоекономічної діяльності - експортних операцій з продажу борошна пшеничного, виробленого з пшениці м'яких сортів до Сирійської Арабської Республіки та висівок пшениці гранульованих до Туреччини.

Під час перевірки встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладених, які не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних без подання заяви про порушення продавцем порядку заповнення та реєстрації податкових накладних. Викладене стало підставою для висновку про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України та завищення податкового кредиту за травень 2013 року на 43968,00 грн.

Також під час перевірки податковим органом виявлено серед постачальників позивача суб'єктів господарювання, за результатами взаємовідносин з якими ПАТ «ДПЗКУ» сформувало податковий кредит, проте, які не задекларували податкові зобов'язання, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань.

У зв'язку з викладеним, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України та завищення податкового кредиту за травень 2013 року на 91833,00 грн., за серпень 2013 року - 161986,00 грн., за вересень 2013 року - 6120,00 грн., за грудень 2013 року - 256569,00 грн.

Крім того, за результатами перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Протягом періоду, що перевірявся, ПАТ «ДПЗКУ» до податкового кредиту включило суми податку на додану вартість по операціям з придбання зернових культур (пшениці, кукурудзи, ячменю) у підприємств, які не є виробниками реалізованої сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України відповідні операції не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість.

Зазначене призвело до завищення позивачем податкового кредиту за травень 2013 року на 21964868,00 грн., липень 2013 року - 28913155,00 грн., серпень 2013 року - 15435747,00 грн., вересень 2013 року - 4690135,00 грн., грудень 2013 року - 4454559,00 грн.

Виявлення викладених вище порушень стало підставою для висновку податкового органу про зменшення позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту у загальному розмірі на 78850543,00 грн., що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування на аналогічну суму.

Однак, зазначені порушення ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції досліджені не були, так само як не було надано правової оцінки правомірності висновків податкового органу про допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку висновкам податкового органу про завищення позивачем суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 116574695,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зауважити на таке.

Як встановлено судами, задекларована позивачем сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2013 року в розмірі 116574695,00 грн. складається із залишків від'ємного значення за травень 2013 року в розмірі 34263668,00 грн., липень 2013 року - 56447505,00 грн., серпень 2013 року - 17235594,00 грн., вересень 2013 року - 8627928,00 грн.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що із названих сум податку на додану вартість, лише 27770153,00 грн. фактично сплачені позивачем як отримувачем товарів / послуг постачальникам або до Державного бюджету та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування.

Зазначена сума складається з податку на додану вартість, сплаченого у квітні 2013 року у розмірі 3324422,00 грн., який включений до складу від'ємного значення з ПДВ за травень 2013 року, у липні 2013 року - 24024209,00 грн., який включений до складу від'ємного значення з ПДВ за липень 2013 року та у вересні 2013 року - 421532,00 грн., який включений до складу від'ємного значення з ПДВ за вересень 2013 року.

Посилаючись на положення пункту 200.14 статті 200 ПК України податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми бюджетного відшкодування за червень 2013 року на 3324422,00 грн., за серпень 2013 року на 24024209,00 грн. та за жовтень 2013 року на 421532,00 грн. та втрату платником права на їх отримання як бюджетного відшкодування.

За результатами аналізу викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування стало виявлення податковим органом фактів: непроведення позивачем оплати податку на додану вартість, заявленого до відшкодування та заявлення до відшкодування сум податку на додану вартість, оплаченого не у попередньому звітному (податковому) періоді.

При цьому, під час розгляду справи судами не було перевірено на підставі належних та допустимих доказів здійснення позивачем оплати сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування у грудні 2013 року.

Також під час розгляду справи судами не було витребувано у відповідача розрахунок завищення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування, з огляду на встановлення під час перевірки завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі №826/19047/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та перегляду не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна