Ухвала суду № 57782568, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м. Київ К/800/23927/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуКоростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіна постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 рокута ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 рокуу справі№806/416/15за позовомПублічного акціонерного товариства «Ушицькій комбінат будівельних матеріалів»до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів») звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі по тексту - відповідач, Коростенська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20 січня 2015 року № 0000122201.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки 26 грудня 2014 року відповідачем складено акт №1799/22-01/00110177, у якому зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства. Зокрема в пункті 5 Акта зазначено про порушення підпункту 263.6.2 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено позивачем плату за користування надрами на 2810563,34 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000122201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами місцевого значення в сумі 3513204,18 грн., з яких 2810563,34 грн. основний платіж та 702640,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про помилковість позиції податкового органу щодо безпідставного врахування позивачем витрат на доставку щебеневої продукції під час обрахунку плати за користування надрами.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до наступного.

Відповідно до статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствами, установами, організаціями і громадянами лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі статтею 28 названого Кодексу, користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Відповідно до підпункту 263.2.1 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Підпунктом 14.1.128 пункту 14.1 статті 14 ПК України обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) визначено, як обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 263.5 статті 263 ПК України базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства). Порядок визначення вартості одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлено пунктом 263.6 цієї статті.

Згідно з абзацом 6 підпункту 263.6.2 пункту 263.6 статті 263 ПК України сума доходу, отриманого (нарахованого) від реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за податковий (звітний) період зменшується на суму витрат платника, пов'язаних з доставкою (перевезенням, транспортуванням) обсягу (кількості) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу в розмірах, установлених у договорі купівлі-продажу згідно з умовами постачання.

Відповідно до підпункту 263.6.3 пункту 263.6 статті 263 ПК України до витрат платника, пов'язаних з доставкою (перевезенням, транспортуванням) товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу, належать:

а) витрати, пов'язані з доставкою (перевезенням, транспортуванням) товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) із складу готової продукції платника (вузла обліку, входу до магістрального трубопроводу, пункту відвантаження споживачу або на переробку, межі розділу мереж із споживачем) споживачу, а саме: з доставкою (перевезенням, транспортуванням) магістральними трубопроводами, залізничним, водним та іншим транспортом; із зливанням, наливанням, навантаженням, розвантаженням та перевантаженням; з оплатою послуг портів, зокрема портових зборів; з оплатою транспортно-експедиторських послуг;

б) витрати з обов'язкового страхування вантажів, обчислені відповідно до законодавства;

в) митні податки та збори у разі реалізації за межі митної території України.

За результатами аналізу наведених положень Податкового кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що всі витрати, пов'язані з переміщенням готової продукції зі складу гірничого підприємства споживачу, повинні зменшувати дохід від реалізації корисних копалин при обчисленні плати за користування надрами у разі понесення таких витрат гірничим підприємством - постачальником згідно умов договору поставки.

Розмір витрат, понесених позивачем у зв'язку з транспортуванням гранітного щебеню, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями протоколів та додатками до договорів, які було підписано між позивачем, як постачальником, та його контрагентами - нерезидентами як покупцями.

Посилання податкового органу на відсутність у самих договорах розміру витрат позивача на транспортування придбаної продукції, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки сторонами узгоджено визначення розміру таких витрат шляхом підписання додаткових угод до договорів.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року у справі №806/416/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна