Ухвала суду № 57782020, 11.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 876/6770/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод комунального устаткування» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2010 року №0003142321/0 та від 02.03.2011 року №0000482321/0, -

В С Т А Н О В И В:

10.03.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод комунального устаткування» ( далі позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом та просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 22.12.2010 року №0003142321/0 та від 02.03.2011 року №0000482321/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова від 22.12.2010 року №0003142321/0 та від 02.03.2011 року № 0000482321/0.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на час проведення перевірки позивач перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Сихівському районі міста Львова та зареєстрований платником ПДВ з індивідуальним податковим номером 053941113046.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2010 року № 2928/23-209/05394110, яким встановлено наступні порушення:

1) підпунктів 4.1.1, 5.2.1 і 5.3.9 статті 5 та підпункту 11.3.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств за 2008-2010 роки на загальну суму 37822 грн.;

2) підпунктів 7.3.1 і 7.4.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року із наступними змінами та доповненнями шляхом заниження податкових зобовязань з ПДВ за 2008-2010 роки на загальну суму 13083 грн..

На підставі Акта перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення - рішення від 22.12.2010 року №0003132321/0, в якому визначена позивачу сума податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 45 564 грн. (в тому числі 37822 грн. основного платежу та 7742 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення - рішення від 22.12.2010 року №0003142321/0, в якому визначена позивачу сума податкових зобовязань з податку на додану вартість (ПДВ) в загальному розмірі 19625 грн. (в тому числі 13083 грн. основного платежу та 6542 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивачем подана первинна скарга відповідачу, яким прийнято рішення про результати її розгляду від 25.02.2011 року №2613/25-005, за яким залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 22.12.2010 року №0003142321/0 та одночасно скасовано податкове повідомлення - рішення від 22.12.2010 року №0003132321/0 в частині 9180,25 грн. основного платежу з податку на прибуток та збільшено штрафну (фінансову) санкцію на 4676,05 грн.

За пунктом 60.1.3 Податкового кодексу України (ПКУ), який набрав чинності з 01.01.2011 року, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо зокрема контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобовязання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. За пунктом 60.4 ПКУ, у випадках, визначених підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобовязання.

Відповідачем прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 02.03.2011 року №0000482321/0, в якому визначена позивачу сума податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 41059,80 грн. (в тому числі 28641,75 грн. за основним платежем та 12418,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), тому податкове повідомлення - рішення від 22.12.2010 року № 0003132321/0 вважається відкликаним.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції зокрема прийняв до уваги висновок судово-економічної експертизи від 30.045.2014 року № 3742, в якому експертом зроблено висновок, що дослідженням поданих документів, не надається за можливе підтвердити документально висновки акту від 01.12.2010 року №2928/23-209/05394110 про порушення ВАТ «Львівський завод комунального устаткування» п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом заниження задекларованих показників у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток «приріст балансової вартості запасів» за три квартали 2010 року в сумі 67963,00 грн. та одночасно завищення задекларованих показників у рядку 01.2 декларацій з податку на прибуток «Убуток балансової вартості запасів» за 2009 рік в сумі 17909,00 грн.

Суд першої інстанції погодився із зазначеним висновком судово-економічної експертизи, який відповідає належним вимогам та спростовує за своєю сутністю висновки акта перевірки від 01.12.2010 року №2928/23-209/05394110 про наявність порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом заниження задекларованих показників у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток «приріст балансової вартості запасів» за три квартали 2010 року в сумі 67963,00 грн. та одночасно завищення задекларованих показників у рядку 01.2 декларацій з податку на прибуток «Убуток балансової вартості запасів» за 2009 рік в сумі 17909,00 грн..

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

За пунктом 4.1.1 статті 4 «Валовий доход» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

За пунктом 11.3.1 статті 11 «Правила ведення податкового обліку» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За пунктом 7.3.1 статті 7 «Порядок обчислення і сплати податку» Закону України «Про податок на додану вартість», за яким датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Щодо висновків відповідача щодо неправомірного ненарахування згідно договорів оренди та невключення до складу валових доходів вартості оренди окремого нерухомого майна за окремі періоди, в яких таке майно не використовувалось іншими підприємствами (ТзОВ «Соло-Груп», ПП «Венігер», ПП «Технології рішень», ТзОВ «ТДК «Систем Груп», ПП «Електрокабельпостач», ППФ «Фаворит АМ», ТзОВ «Мультіпартс»).

Матеріалами справи спростовані твердження відповідача щодо невключення позивачем до валових доходів та податкових зобовязань з ПДВ за серпень 2010 року суми плати ППФ «Фаворит АМ» за оренду приміщень та обладнання.

Договір оренди нерухомого майна від 01.01.2010 року №18ор10 між позивачем та ВАТ «Укртелеком» в особі Регіонального центру мобільного звязку (РЦМЗ) №3 Філії «Утел» ВАТ «Укртелеком», за пунктом 2.1 якого обєктом оренди є частина даху будівлі ливарного цеху з прирейковим складом загальною площею 28х12=336 кв.м. відповідно до плану-схеми, що складає невідємну частину цього договору (додаток №1), а за пунктом 4.1 цього договору загальна вартість за місяць оренди «Обєкта оренди» загальною площею 336 кв.м , відповідно до домовленості сторін, становить 2083,33 гри. , крім того ПДВ-416,67 грн.. Разом з ПДВ 2500,00 грн. в місяць з врахуванням понесених орендавцем витрат по оплаті земельного податку (додаток №3), тобто протокол узгодження договірної ціни за договором оренди №18ор10 від 01.01.2010 року.

Наявність в матеріалах справи двох примірників протоколу узгодження договірної ціни свідчить про допущення в одному із примірників протоколу узгодження договірної ціни простої описки, шляхом зазначення загальної площі орендованого майна в розмірі 168 кв.м. замість 336 кв.м., що жодним чином не може вплинути на розмір погодженої сторонами договору орендної плати, оскільки самим договором оренди нерухомого майна від 01.01.2010 року №18ор10 чітко визначено як розмір орендної плати, так й загальна площа обєкта оренди в розмірі саме 336 кв.м., а тому вказані обставини не дають підстави відповідачу нараховувати самостійно орендну плату та визначати податкові зобовязання.

За пунктом 4.3.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосування непрямих методів визначення податкових зобовязань платника податків є можливим виключно у випадках, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону (тобто лише у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію) у звязку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобовязань у звязку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Там же визначено, що цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Крім того, пунктом 4.3.3 статті 4 того ж Закону України зокрема встановлено, що методика визначення суми податкових зобовязань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків, а пунктом 4.3.4 тієї ж статті 4 є визначено, застосування непрямого методу для визначення податкових зобовязань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Пунктом 4.3.5 статті 4 того ж Закону визначено, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що чинним на час проведення відповідачем перевірки податковим законодавством України не передбачалось жодних норм щодо обовязкового нарахування орендної плати за час тимчасового припинення дії договорів оренди, а відтак при даній перевірці відповідачем протиправно застосовані так звані непрямі методи визначення податкових зобовязань.

Щодо завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» за 1-й квартал 2008 року в сумі 13833 грн. із посиланнями на безпідставне включення до валових витрат за лютий 2008 року вартості отриманих матеріалів (асфальтобетону та щебеню) від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 внаслідок відсутності підтверджуючих документів (товарно-транспортної накладної або акту про надання послуг по перевезенню) та на пункти 5.1, 5.2.1 і 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд першої інстанції вірно зазначив, що аналіз наданих позивачем первинних документів щодо придбання матеріалів свідчить, що такі повністю відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами реального та фактичного здійснення господарських операцій, не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством..

Суд дійшов вірного висновку, що чинним на час проведення відповідачем перевірки податковим законодавством України не передбачалось жодних норм щодо обовязкового нарахування орендної плати за час тимчасового припинення дії договорів оренди, а відтак при даній перевірці відповідачем фактично протиправно застосовані так звані непрямі методи визначення податкових зобовязань.

Аналіз наданих позивачем первинних документів щодо придбання матеріалів свідчить, що такі повністю відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами реального та фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Закон України «Про податок на додану вартість» не повязували право платника податку на виникнення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ із доведенням платниками цих податків звязку здійснених ними витрат із веденням господарської діяльності, а також, що за нормами Закону України «Про податок на додану вартість» між складом податкового кредиту із ПДВ та складом валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств відсутній будь-який правовий звязок.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності його дій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160 ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року у справі № 2а-2710/11/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_2

Повний текст

виготовлено 16.05.2016 року.