Ухвала суду № 57781991, 18.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 876/2249/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Багрія В.М., Мікули О.І.,

з участю секретаря Кіри Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про скасування розпорядження,-

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (далі позивачі) звернулися з позовом до ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача № 485 від 02.08.2013 року «Про самочинне будівництво здійснене гр. ОСОБА_3Г.».

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з такою постановою ОСОБА_2 районна адміністрація Львівської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного зясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач, як субєкт владних повноважень, відповідно до делегованих повноважень прийняв рішення у формі розпорядження. Вказане рішення є законним та відповідає вимогам Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Залізничного районного суду м.Львова від 05.02.2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Інші учасники процесу в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обовязковою, колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у їхню відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира № 50 на вул. Городоцькій, 313 у м. Львові належить позивачам на праві спільної сумісної власності, що стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № 17149-З від 29.03.2001 року (а.с. 6).

27.10.2011 року ЛКП «Сигнівка» винесено акт-попередження з якого вбачається, що ОСОБА_3 самочинно здійснив добудову балкону до квартири без відповідного дозволу, а тому йому було запропоновано в місячний термін подати документи в ЛКП «Сигнівка» для передачі на розгляд міжвідомчої комісії при ОСОБА_2 (а.с. 81).

Відповідно до витягу з протоколу засідання міжвідомчої комісії ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради від 16.07.2013 року № 25, комісія, заслухавши інформацію ЛКП «Сигнівка» про самочинне будівництво на вул. Городоцькій, 313 у м. Львові, вирішила демонтувати прибудову розм.2,00х7,92м на фундаменті, самочинно влаштовану на землях комунальної власності міста до кв.50 на вул. Городоцькій, 313 у м. Львові (а.с. 82).

Згідно розпорядження відповідача № 485 від 02.08.2013 року «Про самочинне будівництво здійснене гр. ОСОБА_3Г.», співвласника квартири № 50 на вул. Городоцькій, 313 у м. Львові було зобовязано в термін до 01.10.2013 року демонтувати прибудову розміром 2,00х7,92м на фундаменті, самочинно влаштовану на землях комунальної власності міста (а.с. 4).

З Акту від 14.10.2013 року встановлено, що ОСОБА_3 направлялись попередження про виконання розпорядження відповідача, проте останнім вони не виконувались (а.с. 84-86).

Рішенням Львівської міської ради від 09.09.2011 року № 835 затверджено Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові (далі Положення), яке регулює процедуру вирішення питань, повязаних з самочинним будівництвом на території м. Львова, з метою визначення можливості збереження самочинно збудованих (реконструйованих) обєктів містобудування та архітектури.

Відповідно до п. 2.6 Положення на особу, яка скоїла порушення, уповноважена посадова особа складає акт-попередження (додається), протокол про адміністративне правопорушення та скеровує його адміністративній комісії при районній адміністрації. Адміністративна комісія, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, виносить постанову по справі.

Фізична або юридична особа, яка здійснює (здійснила) самочинне будівництво, зобовязана протягом 30 днів з дня складення акта-попередження подати заяву на імя директора департаменту містобудування про отримання висновку про можливість експлуатації проведеного або про можливість закінчення здійсненого (здійснюваного) самочинного будівництва (п. 4.1 Положення).

Згідно п.п. 4.5., 4.6 Положення висновок департаменту містобудування скеровується на розгляд міжвідомчої комісії при районній адміністрації відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

Фізична або юридична особа, яка здійснює (здійснила) самочинне будівництво, отримавши висновок департаменту містобудування, зобовязана подати заяву на імя голови районної адміністрації відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, з клопотанням про надання дозволу на закінчення самочинно розпочатого будівництва (реконструкції), погодження самочинно здійсненого будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що у 2014 році мешканці квартир будинку на вул. Городоцькій, 313 надали письмову згоду ОСОБА_3 на узаконення самовільно добудованого балкону, оскільки така прибудова не порушує їхніх інтересів (а.с. 10).

Позивачами вживаються заходи для узаконення прибудови, а саме виготовлено технічний паспорт на квартиру та топографічне знімання з нанесеними червоними лініями (а.с. 7-9).

У вересні 2014 року на замовлення ОСОБА_3 ТзОВ «ЮВІТ» лтд. надало позитивний технічний висновок про стан квартири № 50 та основних несучих конструкцій житлового будинку № 313 на вул. Городоцькій (а.с. 11-15).

Рішенням Львівської міської ради № 331 від 25.05.2007 року затверджено Положення про міжвідомчу комісію при виконкомі Львівської міської ради (далі Положення № 331), п. 3.11 якого передбачає, що міжвідомча комісія при районній адміністрації Львівської міської ради утворюється розпорядженням голови районної адміністрації і розглядає питання і дає технічні висновки про, зокрема, здійснене (здійснюване) юридичними, фізичними особами, фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності самочинне будівництво, самочинну реконструкцію, переобладнання та капітальний ремонт існуючих обєктів відповідно вимог Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові.

Висновки міжвідомчої комісії затверджуються розпорядженням голови районної адміністрації.

Згідно з положеннями п.п. 5.1.3, 5.3 Положення міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень:

- про передачу матеріалів до суду у разі істотного відхилення будівництва від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм і правил з відповідним позовом про зобовязання проведення особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відповідної перебудови. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

- про передачу матеріалів до суду щодо визнання за територіальною громадою міста права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності, якщо це не порушує права інших осіб. У разі визнання права власності за територіальною громадою міста особа, яка вчинила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, визначених організаціями, які відповідно до законодавства мають право здійснювати оцінку майна, нерухомості, складати кошториси. Після визнання за територіальною громадою міста права власності на нерухоме майно районна адміністрація подає на розгляд виконавчого комітету проект рішення про передачу такого майна на баланс та обслуговування відповідного львівського комунального підприємства, що обслуговує житловий фонд, зі зміною договору найму з наймачем (наймачами) майна.

- про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти:

·разі неможливості виділення земельної ділянки для цього будівництва;

·у разі заперечення виконавчим органом міської ради визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності і не підлягає передачі у власність;

·у разі порушення прав інших осіб;

- про погодження самочинного будівництва за наявності позитивних висновків, документів і матеріалів, обумовлених у пунктах 4.3, 4.6, 4.8 цього Положення, та договору про погодження самочинного будівництва, укладеного особою-порушником з районною адміністрацією. до підготовки проекту розпорядження голови районної адміністрації, внесення коштів до цільового фонду розвитку соціальної інфраструктури м. Львова згідно з цим договором, розмір яких визначається у відсотках до оціночної вартості споруди у діючих цінах, з врахуванням її фізичного зносу.

З наведеного можна зробити висновок, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Таким чином, у разі виявлення істотного порушення будівельних норм орган місцевого самоврядування має право звернутися до суду з позовом про зобов'язання здійснити перебудову.

Водночас, системний аналіз перелічених нормативних актів дає підстави стверджувати, що самостійне винесення рішення про зобов'язання вчинити демонтаж здійсненого будівництва лежить поза межами повноважень виконавчих органів місцевої ради.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування визначені положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 31 якого їм надається, зокрема, право на здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, тощо.

Водночас, питання знесення об'єктів самовільного будівництва внормовано ч. 7 ст. 376 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якими обумовлено, що такий демонтаж відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, виконавчим органам міських рад надано право здійснювати заходи з перевірки дотримання громадянами вимог містобудівного законодавства, приймати з цього приводу рішення в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм усунення цих порушень.

В той же час, рішення вказаних органів про демонтаж самовільно збудованих об'єктів не є обов'язковими до виконання, оскільки знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За змістом ст. 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» розяснено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування.

Щодо заперечень відповідача про субєктний склад, то суд зазначає, що позивачі, відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру, є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6), а тому оскаржуване розпорядження порушує права та інтереси всіх співвласників. А відповідно до норм КАС України кожна особа, яка вважає, що її права та інтереси порушені рішенням субєкта владних повноважень, може звернутись до суду за їх захистом.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, про що свідчить ухвала від 14.04.2015 року в справі К/800/5843/15.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05 лютого 2016 року у справі № 462/637/15-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийА.Р.Курилець

СуддіВ.М.Багрій

ОСОБА_7

Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2016 року.