Ухвала суду № 57781855, 18.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5687/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

озглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» до Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Автобансервіс» звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ в Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про:

визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 01.10.2015 року № 2834-23;

зобов'язання внести в інтегровану картку товариства відомості про сплату ПДВ та спонукання його до вжиття заходів припинення податкової застави майна ТОВ «Автобансервіс», внесення про це інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

зобов'язання утриматись від вчинення дій по нарахуванню штрафів та пені у зв'язку з ненаходженням до бюджету сплачених сум ПДВ та вчинення дій з прийняття рішень про опис майна у податкову заставу та стягнення податкового боргу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 року позов задоволено частково: скасовано податкову вимогу від 01.10.2015 року № 2834-23. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Автобансервіс» та ДПІ в Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подали апеляційні скарги про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції відповідно в частині відмови у задоволенні позову та його задоволення, просять постановити нову про задоволення позову і відмову в його задоволенні в повному обсязі відповідно. При цьому, посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність судового рішення в оскаржуваній частині, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.09.2015 року позивачем було надано АТ «Банк «Національні інвестиції» на виконання платіжні доручення на загальну суму 2642900,00 грн. Згідно відміток банку вказані доручення прийняті банком до виконання саме 04.09.2015 року (п'ятниця).

Позивач листом № 01-14/2903 від 04.09.2015 повідомив відповідача про сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість за 2015 на загальну суму 2 642 900,00 грн. До листа було додано копії вказаних платіжних доручень. Лист отримано відповідачем на наступний робочий день 07.09.2015 (понеділок).

10.09.2015 позивач звернувся з листом № 01-14/2902/1 від 07.09.2015 до АТ «Банк «Національні інвестиції» з проханням повідомити про перерахування в бюджет сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно вказаних платіжних доручень. Станом на день звернення до суду відповіді не отримано.

Листом № 01-14/3059 від 17.09.2015 року позивач повідомив відповідача про подання засобами електронного зв'язку нової звітної податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 (реєстраційний номер: 9192862095), що підтверджується квитанцією №2.

В свою чергу, 01.12.2015 на адресу позивача надійшла сформована відповідачем спірна податкова вимога від 01.10.2015 № 2834-23, в якій зазначено, що «станом, на 30.09.2015 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)(код бюджетної класифікації 14010100), становить усього 2641784,64 грн. Позивача було попереджено, що починаючи з 01.10.2015, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України; органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу.

Одночасно зі спірною вимогою позивач отримав лист відповідача від 06.10.2015 № 11352/10/13-25-00-20 щодо надання переліку майна, яке перебуває у власності товариства.

Перевіряючи законність постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову, колегія суддів виходить з приписів п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», за якими: ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком у платника розрахункового документа на виконання. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказу.

У листі від 03.12.2008 року № 1192/16/22-2015 ДПА України роз'яснила: «банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів на перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів (за винятком випадків, передбачених нормами діючого законодавства). При цьому обов'язок юридичної та фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку і збору (обов'язкового платежу)».

Більш того, існує усталена судова практика, що конституційний обов'язок платника щодо сплати податків слід вважати виконаним з того часу, коли вилучення частини його майна, призначеної для сплати в бюджет податку, фактично відбулося. У даному випадку таке вилучення відбулося в момент передачі готівкових коштів банку за платіжним документом для сплати податку. Це, в свою чергу, свідчить і про сплату відповідачем податку. При цьому платник податків не несе відповідальності за дії банківських і кредитних установ, які беруть участь в багатостадійному процесі сплати і перерахування податків до бюджету». Така правова позиція викладена в постанові ВАСУ від 24 жовтня 2012 року по справі № К/9991/44554/12.

Таким чином, наявність у платника підтвердження виконання всіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником означає те, що він своє податкове зобов'язання виконав повністю. При цьому, грошові кошти перераховувалися у банку, де був відкритий власний рахунок позивача. Тому, в подальшому турботи про зарахування платежу в дохід бюджету стосуються банку, а не платника податків, який не повинен відповідати за невиконані зобов'язання третьої особи, тобто банку.

Доводи апелянта-відповідача про ліквідацію банку та не зарахування в зв'язку з цим в бюджет сум податкового зобов'язання з ПДВ згідно платіжних доручень також не можуть бути підставою для законності спірної вимоги, оскільки платіжні документи подавалися майже за два тижні до віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних (постанова Правління НБУ від 17 вересня 2015 року № 613 та рішення виконавчої дирекції Фонду від 17 вересня 2015 р. № 172 «Про запровадження тимчасової адміністрації).

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про необхідність скасування спірної податкової вимоги від 01.10.2015 року № 2834-23.

Апеляційна інстанція також пристає на позицію Київського окружного адміністративного суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог про зобов'язання податкового органу внести в інтегровану картку ТОВ «Автобансервіс» відомостей про сплату ПДВ, з огляду на те, що це є дискреційним повноваженням адміністративного органу - ДПІ у Києво-Святошинському районі. При цьому, судова колегія, вказує слідуюче.

Посилання апелянта-позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2014 року у справі № 810/5307/13- а (К/800/17917/14), як наявність підстав для задоволення позову в цій частині, колегією суддів не береться до уваги, оскільки у вказаній справі спірні правовідносини регулювалися Інструкцією, яка на даний час втратила чинність.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, визначений в Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 №765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Приписами п. 4 розділу 1 Порядку передбачено, що облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень.

Зі змісту п. 1 розділу 2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються територіальними органами Міндоходів за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску.

Пунктом 1 розділу 4 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725.

Згідно п. 5 розділу 4 Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Отже, сума податку на додану вартість може бути відображена відповідачем в інтегрованій картці позивача тільки у разі отримання податковим органом відомостей від органів Державної казначейської служби України про зарахування вказаної суми до відповідного бюджету. Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року у справі № К/800/66648/14(К/800/665/15).

Більш того, Порядок не визначає процедуру здійснення дій структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів при наявності обставин, встановлених п.129.6 ст. 129 ПК України, тобто незарахування до бюджету сплачених платником податків своїх податкових зобов'язань з вини банку.

Коригування даних у картці особового рахунку позивача у даному випадку, за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для позивача будь-які правові наслідки, а також не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постановах від 9 грудня 2014 року, 17 листопада 2015 року і 5 квітня 2016 року (№№ 21-511а14, 21-2944а15, 808/6685/14 відповідно).

За таких обставин, дії контролюючого органу щодо внесення змін до інтегрованої картки платника, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників та оперативного обліку надходжень: за податками, зборами, митними платежами. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Що стосується відмови в позові в частині зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій з прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та заходів стягнення (нарахування штрафів та пені), а також зобов'язання податкового органу до вжиття заходів припинення податкової застави та внесення інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, апеляційна інстанція не може не погодитися з доводами та висновками суду першої інстанції про необґрунтованість вимог в цих частинах, з огляду на слідуюче.

Зазначені вимоги є похідними від скасування спірної вимоги 01.10.2015 року № 2834-23 та внесення змін до інтегрованої картки, а також вимогами на майбутнє. Більш того, матеріали справи не містять доказів про наявність податкової застави ТОВ «Автобансервіс», а також доказів того, що в Державний реєстр внесена будь-яка інформація про обтяження нерухомого майна позивача.

При цьому, варто зауважити, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю суб'єкта владних повноважень на майбутнє, позаяк правовому регулюванню підлягають суспільні відносини, які мали чи мають місце на момент звернення особи до суду.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач-апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірної вимоги.

Разом з тим, доводи апелянта-позивача щодо скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

За ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог процесуального законодавства, тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення судового рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 року задоволено клопотання апелянта та в порядку ст. 88 КАС України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Приймаючи до уваги те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта-відповідача в оскаржуваній ним постанові суду першої інстанції у частині задоволення позову, тому витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги підлягають стягненню з ДПІ в Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у розмірі 43589,47 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 196, 198, 200, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (адреса: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34, код ЄДРПОУ 39471029) судовий збір у розмірі 43589 (сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 47 (сорок сім) коп. за подачу апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19.05.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.