Ухвала суду № 57781603, 18.05.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року справа №812/94/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Жаботинської С.В.

Казначеєва Е.Г.

Секретаря судового засідання: Борисова А.А.,

За участю:

Представників:

Позивача - ОСОБА_3, (на підставі довіреності),

Відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судового засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі № 812/94/16 за позовом ОСОБА_4 до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про часткове скасування висновку та повідомлення про встановлення недостовірностей, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2016 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС) із вимогами про скасування висновку та повідомлення ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області ДФС про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру № 4769-12-0917-02 від 30 грудня 2015 року у частині встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, а саме: у пункті 20 не вказано суму внеску до статутного фонду, яка згідно підпункту 165.1.44 пункту 165.1. статті 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-Х/І зі змінами та доповненнями є неоподатковуваним доходом (арк. справи 3-7).

29 березня 2016 року Луганським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою вищенаведений адміністративний позов задоволено, та, з урахуванням виходу за межі позовних вимог суд:

- визнав противоправним та скасував висновок відповідача № 4760-12-09-17-02 від 30 грудня 2015 року про результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_4 в частині встановлення недостовірних даних та не відповідності наявній податковій інформації - у пункті 20 розділу ІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, згідно з яким ОСОБА_4, не зазначено дохід у вигляді внесків до статутного фонду у сумі 9 993 000,00 грн.;

- визнав противоправним та скасував повідомлення відповідача № 4769-12-09-17-02 від 30 грудня 2015 року про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру в частині внесення даних в пункті 20 розділу ІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, ОСОБА_4, який працює на посаді народного депутата України - внеску до статутного фонду, який згідно підпункту 165.1.44 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 із змінами та доповненнями є неоподаткованим доходом (арк. справи 95-100).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач (далі - апелянт) звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в доводах якої зазначив, що згідно частини першої статті 12 Закону України від 07 квітня 2011 року № 3206 - VII «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлено, що суб'єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону. 07 липня 2015 року до ДПІ у м. Лисичанську надійшла декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік народного депутата ОСОБА_4, у зв'язку з чим відповідачем на підставі вищенаведеної статті 12 Закону № 3206 та пункту 5 Порядку здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 2015 року № 418/26863 (далі - Порядок) відповідачем здійснено перевірку вищезазначеної декларації. Згідно інформації отриманої від Реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області розмір внесків ОСОБА_4 до статутного фонду Страхової компанії ТОВ «Олві» за 2014 рік складає 9 993 000,00 грн., але у пункті 20 Розділу II «Відомості про доходи» Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вищезазначена сума доходу не відображена.

Відповідно до пункту 16 Порядку, в зв'язку з встановленням розбіжностей між відомостями, зазначеними в декларації, та наявною податковою інформацією, ДПІ у м. Лисичанську 21 вересня 2016 року повідомила про них суб'єкта декларування у письмовій формі з метою отримання письмових пояснень, причин виникнення розбіжностей та/або копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

ОСОБА_4. надав 05 жовтня 2015 року на адресу ДПІ у м. Лисичанську, письмові пояснення щодо таких розбіжностей та всі наявні документи, які підтверджували, на його думку, правомірність не відображення даних в пункті 20 Розділу II «Відомості про доходи» Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.

За результатами проведеної ДПІ у м. Лисичанську перевірки, з урахуванням письмових пояснень Дунаєва C.B. встановлено, що відомості, зазначені ОСОБА_4 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік є недостовірними та не відповідають наявній податковій інформації.

На підставі викладеного, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі (арк. справи 106-110).

У судовому засіданні представник позивача надала суду письмові заперечення на дану апеляційну скаргу, просила відмовити у її задоволенні та залиши рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач до судового засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, колегія суддів, проаналізувавши та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 до ДПІ у м. Лисичанську 31 березня 2015 року подано декларацію про його майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (арк. справи 8-17), у зв'язку з чим відповідачем на підставі статті 12 Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» № 3206 та пункту 5 Порядку здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 2015 року № 418/26863 (далі - Порядок) відповідачем здійснено перевірку вищезазначеної декларації.

Під час її проведення ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області встановлені розбіжності, на які позивачеві пропонувалося надати письмові пояснення та копії відповідних документів, про що позивачеві відповідачем спрямований лист № 1375/12-09-17 від 08 вересня 2015 року (арк. справи 18).

21 вересня 2015 року позивачу було вручено лист відповідача № 1665/12-09-17 від 21 вересня 2015 року, яким його повідомлялося про виявлення додаткових розбіжностей, а саме - ним не зазначено у пункті 9 «дивіденди, проценти» Розділу II Декларації за 2014 рік суми коштів, яку контролюючий орган вважає його доходом за 2014 рік (арк. справи 24).

Листами № 22-09-01/2015 від 22 вересня 2015 року, та від 02 жовтня 2015 року позивач надав відповідачу пояснення щодо усіх виявлених розбіжностей, разом із відповідними копіями документів (арк. справи 21-23, 25-27).

Також 02 жовтня 2015 року позивач звертався до ДФС України із депутатським зверненням про надання відомостей щодо прийняття відповідного рішення контролюючим органом про правильність відомостей, зазначених в декларації (арк. справи 46), про що ДФС України 19 жовтня 2015 року надана відповідь за № 2745/2/99-99-17-05-01-10 (арк. справи 47-48).

30 грудня 2015 року ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Донецькій області складений висновок та повідомленням про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у вищенаведеній декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за 2014 рік (арк. справи 20, 87).

Апарат Верховної ради України повідомив позивача листом № 20-22/83/6749 від 14 січня 2016 року про надходження від відповідача на адресу Апарату повідомлення про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру № 4769-12-0917-02 від 30 грудня 2015 року (арк. справи 19).

Не погодившись із наведеним рішенням відповідача в частині недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей в частині не відображення позивачем у пункті 20 розділу ІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік суми внеску до статутного фонду у сумі 9 993 000 грн., яка на думку відповідача, згідно підпункту 165.1.44 пункту 165.1. статті 165 Податкового кодексу України є неоподатковуваним доходом, що й стало підставою для звернення позивачем до суду першої інстанції із вимогами про скасування такого повідомлення та висновку в цій частині.

Таким чином спірним питанням даної адміністративної справи є потрібність відображення позивачем у пункті 20 розділу ІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік суми внеску до статутного фонду у загальному розмірі 9 993 000 грн., та, як наслідок правомірність винесення відповідачем висновку та повідомлення від 30 грудня 2015 року, складеного за результатами проведення перевірки достовірності відомостей в цій частині.

З приводу викладеного суд зазначає, що спірні правовідносини у даному випадку регулюються Податковим кодексом України, Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07 квітня 2011 року № 3206 (зі змінами та доповненнями) та Порядком здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, витрати і зобов'язання фінансового характеру, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 2015 року № 333 (далі - Порядок № 333).

Подання Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру регламентоване статтею 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», частиною 1 якого встановлено, що «суб'єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону».

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та не є спірним між сторонами, позивач є власником корпоративних прав у юридичній особі Страхова компанія Товариство з додатковою відповідальністю «ОЛВІ» (код ЄДРПОУ 20187383) (арк. справи 30). Зазначена компанія має свій статут зі змінами (арк. справи 31-36, 37-8, 39-41).

Пунктом 14.1.81. Податкового кодексу України передбачено, що інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються у тому числі, на: в) реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Отже з аналізу наведеної норми можна вважати, що реінвестиція нерозподіленого прибутку - частина прибутку компанії, яка не направлена на виплату дивідендів, а за рішенням зборів товариства здійснення інвестицій в активи. Реінвестування дивідендів можливо лише у товариствах, які за результатами господарської діяльності за рік мають прибуток. Для самого товариства реінвестиція - найкращий спосіб збільшення капіталу, оскільки вона не призводить до реального збільшення його активів. Збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестиції дивідендів не змінює доходів та витрат підприємства.

На підставі п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з пунктом 165.1.44. Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права.

Як вбачається з пунктів 6.4, 6.5, 6.7.1 Статуту «ОЛВІ»:

- п.п. 6.4.: «решта вкладів (несплачена) підлягає сплаті за рахунок внесків грошових коштів учасниками Товариства та розподілу прибутку пропорційно часткам кожного учасника Товариства у Статутному капіталі протягом одного року з моменту державної реєстрації нової редакції Статуту.

- п.п. 6.5.: «усі вклади, що вносяться до Статутного капіталу переходять у власність Товариства і складають майно (майнові права) Товариства».

- п.п. 6.7.1.: «Розмір Статутного капіталу може бути збільшено або зменшено за рішенням Загальних зборів Учасників. Будь-яке таке збільшення може здійснюватися:

а) шляхом додаткових внесків від одного або більше Учасників Товариства;

б) шляхом реінвестиції частини або всього прибутку Товариства до Статутного капіталу.

В обох випадках це може відбутися за умови відповідного рішення Загальних зборів Учасників.

Протягом 2014 року дійсно проводились збори учасників Товариства та відбулося збільшення розміру статутного капіталу СК ТДВ «ОЛВІ» (арк. справи 42-43, 44-45).

Так, як вбачається з повідомленням СК ТДВ «ОЛВІ» (лист вих. № 38 від 28 вересня 2015 року), збільшення розміру статутного капіталу СК ТДВ «ОЛВІ» було здійснено за рахунок реінвестиції нерозподіленого прибутку до статутного капіталу товариства пропорційно часткам учасників та у відповідності до вищенаведених протоколів Загальних зборів учасників № 85 від 31 січня 2014 року та № 86 від 08 грудня 2014 року - тобто без зміни розміру частки корпоративних прав кожного учасника.

Під час внесення змін до статутного капіталу товариства розмір належної позивачу частки корпоративних прав у статутному капіталі СК ТДВ «ОЛВІ» залишився незмінним. Згідно до Статуту СК ТДВ «ОЛВІ»:

- у відповідності до Змін № 3, що зареєстровані 19 грудня 2008 року Державним реєстратором виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області: розмір належної позивачу частки (розмір його корпоративних прав) становить 99, 93 % від загального статутного капіталу, що на момент реєстрації змін до статуту складало 14 989 500, 00 грн.

- у відповідності до Змін № 8, що зареєстровані 30 грудня 2014 року Державним реєстратором виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області: розмір належної позивачу частки (розмір його корпоративних прав) становить 99, 93 % від загального статутного капіталу, що на момент реєстрації змін до статуту складало 24 982 500, 00 грн. (арк. справи 28).

Будь-яких інших рішень про виплату позивачу додаткових дивідендів окрім тих, що він зазначив у пункті 9 розділу ІІ Декларації про доходи (в розмірі 665 000, 00 грн. (арк. справи 9), як власнику корпоративних прав в СК ТДВ «ОЛВІ» зазначеним товариством не приймалося.

З наведеного вбачається, що при збільшенні розміру статутного капіталу товариства шляхом реінвестиції нерозподіленого прибутку пропорційно часткам учасників, без збільшення відсоткового розміру часток учасників, - відповідно не відбувається збільшення розміру корпоративних прав та «обмін на такі корпоративні права».

Отже протягом 2014 року належні позивачу ОСОБА_4 корпоративні права в СК ТДВ «OЛBI» у розмірі частки статутного капіталу - 99,93 % не змінювалися, він не здійснював будь-яких внесків до статутного капіталу господарського товариства в «обмін на корпоративні права» у такому товаристві, в розрізі пункту 165.1.44 Податкового кодексу України, а також фактично не отримував дохід (який є доходом у розумінні Податкового кодексу України) у розмірі 9 993 000 грн. (сума внеску до статутного фонду), а отже він не може відобразити його як фактично отриманий ним у 2014 році у пункті 20 розділу ІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, а тому, на думку суду відповідач дійшов передчасного висновку в частині не внесення позивачем вказаного доходу в наведений пункт 20 розділу ІІ декларації про майно доходи, витрати і зобов'язання майнового характеру за 2014 рік. Таким чином суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування такого висновку та повідомлення відповідача від 30 грудня 2015 року про результати здійснення перевірки достовірності відомостей в частині не відображення позивачем у пункті 20 розділу ІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік суми внеску до статутного фонду у сумі 9 993 000 грн.

При цьому суд зазначає, що під час розгляду даної справи ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які спростовують вищенаведені висновки суду, та підтверджують факт отримання позивачем згаданих коштів у сумі 9 993 000 грн. у 2014 році, які на думку відповідача повинен відобразити позивач у пункті 20 розділу ІІ декларації про майно доходи, витрати і зобов'язання майнового характеру за 2014 рік.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі № 812/94/16, - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі № 812/94/16, - залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 19 травня 2016 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді С.В. Жаботинська

Е.Г. Казначеєв