Постанова № 57781557, 22.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2015 року

справа № 808/345/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Агротехсервіс» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» (далі іменується – позивач) до Бердянської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0000122211 та №0020901702, від 18.11.2014 №0031301702.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, про порушення позивачем приписів Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637 (далі – Положення № 637), статей 119, 127 Податкового кодексу України та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 02 вересня 2014 року №0000122211 форми «С».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18 листопада 2014 року №0031301702 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 16221 грн. 44 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі Бердянська ОПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова суду позивачем не оскаржена.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивач вказує на безпідставність її доводів та просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до плату-графіка та наказу №1202від 18.06.2014, фахівцями Бердянської ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено перевірку Дочірнього підприємства «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс», за результатами якої складно Акт «Про результати планової виїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства «Бердянський завод сільгосптехніки» Приватного акціонерного товариства «Бердянський «Агротехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013» від 15.08.2014 №097/08-22-22-01-06/32533612.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0020901702, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку з доходів найманих працівників на 18523 грн. 69 коп., в тому числі: за основним платежем – 1512 грн. 90 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 17010 грн. 79 коп. та від 02.09.2014 №0000122211, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 358500 грн. 00 коп. за порушення Положення №637.

За результатами адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18.09.204 №0031301702, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на 18244 грн. 34 коп., в тому числі за основним платежем – 1512 грн. 90 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 16731 грн. 44 коп.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0020901702, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку з доходів найманих працівників на 18523 грн. 69 коп., є відкликаним відповідно до статті 60 ПК України.

Окрім того, листом від 01.12.2014 №15206/8-22/1702 фіскальний орган повідомив платника податків про допущену помилку у зазначенні дати податкового повідомлення-рішення №0031301702, а саме: замість «від 18.09.2014» читати як «від 18.11.2014» (а.с. 100).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0000122211 форми «С», суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.2, пункту 2.6 глави 2 Положення №637, внаслідок несвоєчасного оприбуткування готівки на загальну суму у розмірі 71700 грн. 00 коп.

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються на тому, що в ході перевірки загального стану надходжень готівки з каси банку до каси підприємства на підставі банківських виписок за поточними рахунками; звірення банківських виписок (за сумами коштів, одержаних з банку, і датами); перевірки відповідності записів у касовій книзі, даним прибуткових касових ордерів; а також перевірки журналів-ордерів по рахункам №301 та №311; повноти та своєчасності оприбуткування в касі готівкових надходжень, одержаних підприємством, встановлено, що відповідно до виписки АТ «Укрсиббанк» по рахунку 26008377786100 за 18.01.2013 підприємством знято готівку в сумі 71700 грн. 00 коп. Інформація про оприбуткування готівки зазначена в чековій книжці для отримання готівки (корінець чека ЛЗ 6994410 за 18.01.2013). Приймання готівки в касу підприємства проведено відповідно до прибуткового касового ордеру №6 від 18.01.2013 на суму 71700 грн. 00 коп. Видача готівки з каси проведена за видатковим касовим ордером №14 від 18.0.2013. В касовій книзі підприємства запис за 18.01.2013 про оприбуткування готівки відсутній. Відповідно до аркуша 49 касової книги готівка в сумі 71700 грн. 00 коп. оприбуткована 16.01.2013 (згідно прибуткового касового ордеру від 18.01.2013 №6 на суму 71700 грн. 00 коп. та видано з каси за видатковим касовим ордером №14 від 18.01.2013). Касова книга за 2012 рік закінчується на 49 аркуші та записом від 16.01.2013. Підприємством не дотримано вимог пунктів 2.6, 3.7 4.2, 4.3 Положення № 637, що призвело до несвоєчасного оприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 71700,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до банківської виписки за особовим рахунком №26008377786100 за 18.01.2013, від установи банку платнику податків видано суму у розмірі 71700 грн. 00 коп. (корінець чека ЛЗ 6994410 на суму у розмірі 71700 грн. 00 коп. від 18.01.2013).

Приймання готівки в касу підприємства здійснено на підставі прибуткового касового ордеру №6 від 18.01.2013 на суму у розмірі 71700 грн. 00 коп.

Видача готівки з каси підприємства підтверджується видатковим касовим ордером від 18.01.2013 №14 (субрахунок №661) на суму у розмірі 71700 грн. 00 коп.

Зі змісту касової книги за 2012 рік вбачається, що підприємством внесено запис до неї саме 18.01.2013 – сторінка 49 книги – сума 71700 грн. 00 коп. – «Укрсиббанк». Натомість, запис в касовій книзі за 16.01.2013 містить запис про оприбуткування готівки не на суму у розмірі 71700 грн. 00 коп., як зазначає відповідач, а на суму у розмірі 1055 грн. 35 коп. та 1498 грн. 93 коп.

У судовому засіданні судом досліджено оригінали касових книг за 2012 та 2013 роки.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень позивачем порядку оприбуткування готівки у вказаному розмірі, що підтверджено дослідженими судом доказами та, відповідно, протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи також з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6. Положення №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі (пункт 3.7 Положення №637).

Відповідно до абз.2 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 250 Господарського кодексу України (ГК) визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Матеріалами справи встановлено, що порушення позивачем вимог Положення №637, що відображено в акті перевірки, мало місце 18.01.2013, а оскаржуване податкове повідомлення-рішенння про застосування штрафних санкцій прийнято 02.09.2014, тобто після спливу річного терміну.

Таким чином, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням №0000122211 форми «С» від 02.09.2014 пізніш як через один рік з дня такого порушення є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.11.2014 №0031301702 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 16221 грн. 44 коп.

Відповідно до висновків податкового органу, згідно даних бухгалтерського обліку підприємства: оборотно-сальдової відомості по рахунку 641 «Розрахунки по податку з доходів фізичних осіб», платіжних доручень, відомостей нарахування та виплати заробітної плати встановлено, , що у порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, підприємством у перевіряємому періоді було несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 20497,43 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що на підприємстві мало місце порушення щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, який нараховано своєчасно і включено у податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків і сум утриманих з них податку (форма 1ДФ) і в такому випадку відповідальність має визначатись на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України, оскільки несвоєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб, не відповідають складу порушення встановленого статтею 127 ПК України.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем не заперечується порушення щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, однак не погоджується із застосуванням штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України у та у вказаному розмірі, заперечуючи правомірність застосування повторності порушення.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Відповідно до п.п. 168.1.1 - 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 168.1.5 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Спірним питанням є правомірність нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, а також відповідність застосованого розміру штрафних санкцій вчиненому порушенню.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. До або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до підпункту 126.1 статті 126 ПК у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК. Такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Положення статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

При цьому, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, відповідач, визначаючи розмір штрафних санкцій, виходив з того,що позивачем було повторно протягом 1095 днів та протягом 1095 втретє вчинено порушення, передбачене пунктом 127.1 статт127 ПК України. Фактично штраф у розмірі 25, 50 та 75 відсотків застосовано до усієї суми визначеної контролюючим органом під час перевірки.

В той же час, відсутні докази застосування до позивача штрафних санкцій за вказане порушення двічі протягом року, що передував прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Отже, податковий орган дійшов помилкового висновку про наявність підстав для донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі одночасно за відсотковою ставкою 50 та 75 %.

З огляду на викладене позивні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, відповідно податкове повідомлення-рішення №0031301702 від 18.11.2014 підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 11097,08 грн.

Відповідно до приписів статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. ст. 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області – задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі № 808/345/15 – скасувати із прийняттям нової постанови.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122211 форми «С» від 02.09.2014.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення–рішення №0031301702 від 18.11.2014 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 11097,08грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров