Ухвала суду № 57781491, 12.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2016 рокусправа № 804/10493/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Федоренка Романа Вікторовича,

представників відповідача: Головка Сергія Сергійовича,Партеса Юрія Івановича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за формою "Р" Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0002192204 від 30.07.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем на суму 123 755 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 61 877 грн. 50 коп.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що у позивача в наявності всі належним чином оформлених первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товару та виконання контрагентами робіт

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Протрансмаш», ТОВ «Бенкер Ідея», ТОВ «Квартал Союз» по ланцюгу формування ПДВ через транзитні підприємства категорії «податкова яма» за період з 01.01.2015 по 30.05.2015року та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Ельпіс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складено акт, в якому встановлені порушення податкового законодавства. Щодо контрагента позивача, Товариства «Ельпіс» зазначено, що Товариством «Ельпіс» надано до органів ДФС декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року від 19.05.2014 року, при цьому, за травень 2014 року декларація з ПДВ не надано. Проведеним аналізом податкової звітності Товариства «Ельпіс», податкових баз даних, податковим органом встановлено, що фактично підприємство відображає придбання товарів (робіт, послуг), що в подальшому не були реалізовані. Також, аналізом з баз даних за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року встановлено факти виписування податкових накладних по товарам (послугам, роботам), які Товариством «Ельпіс» не придбавалися, тобто відбувається документальне оформлення операцій з реалізації товарів, робіт, послуг, на адресу покупців, фактично відбувається «розрив» ланцюга постачання, що свідчить про штучне використання Товариством «Ельпіс» податкової вигоди по податковим накладним, отриманим від контрагентів-постачальників лише для мінімізації податкових зобов'язань. Вважає, що придбання та реалізація товару, робіт, послуг Товариством «Ельпіс» оформлюється лише документально або для штучного збільшення вартості товарів, робіт, послуг по ланцюгу постачання без доведення побічних витрат на таке зростання. Основними постачальниками товарно-матеріальних цінностей на адресу Товариства «Ельпіс» були ТОВ «Елан», ТОВ «Кінгстан». Щодо Товариства «Бенкер Ідея», зазначено, що згідно наданих позивачем для проведення перевірки бухгалтерських та податкових документів по фінансово-господарським взаємовідносинам з Товариством «Бенкер Ідея», встановлено, що станом на 01.05.2015 року між суб'єктами господарювання (рахунок 631) дебіторська, кредиторська заборгованість відсутні. Згідно проведеного аналізу баз даних встановлено, що у квітні 2015 року Товариство «Бенкер Ідея» від інших суб'єктів господарювання товарно-матеріальні цінності не придбавало і не відвантажувало (не декларувало). Декларацію з ПДВ за квітень 2015 року до органів ДФС не надано.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що позивач безпосередньо не мав господарських взаємовідносин з підприємствами, які порушили діюче законодавство. Такі підприємства були контрагентами Товариств «Ельпіс» та «Бенкер Ідея», а не позивача. Всі висновки податкового органу щодо порушень позивача ґрунтуються на припущеннях, без дослідження первинних документів, а лише на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки; відсутні будь-які рішення у кримінальних провадженнях, не пред'явлені підозри. Посилається на те, що позивачем надавалися колу замовників послуги з перевезення вантажу, а Товариства «Ельпіс» та «Бенкер Ідея» допомагали йому отримувати прибуток в більшій кількості, надаючи послуги експедирування, адже транспортні послуги сумісно з послугами експедирування коштували дорожче. За надані послуги позивач розрахувався з Товариствами «Ельпіс» та «Бенкер Ідея» безготівковими коштами. Вказує на практику ВСУ та Європейського суду з прав людини (Булвес проти Болгарії) щодо розгляду подібних спорів. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Суду також пояснили, що контрагенти позивача по ланцюгу постачання (третій чи четвертий ланцюг) мали проблемних контрагентів. Безпосередньо позивач з проблемними контрагентами договорів не укладав.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Транспортна Компанія "Дніпротранснафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Протрансмаш", ТОВ "Бенкер Ідея", ТОВ "Квартал Союз" по ланцюгу формування ПДВ через транзитні підприємства категорії "податкова яма": ТОВ "Фінпраймресурс", ТОВ "Крона Союз", ТОВ "Амеріго Лімітед", ТОВ "Глобал Продакшн ЛТД", ТОВ "Рілл Групп", ТОВ "Юніверс інжиніринг" за період з 01.01.2015 по 30.05.2015 та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ельпіс" за період з 01.01.2013 по 31.12.2014р. За результатами перевірки складений акт від 14.07.2015 року №1704/82/04-03-22-04/37425507. В акті перевірки зафіксовані порушення:

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186, н. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п.201.1., п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість на загальну суму 123 754,5 грн. за період квітень, травень 2014 року, квітень 2015 року, тому числі: квітень 2014 року - 62 084,38 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Ельпіс"; травень 2014 року - 49 658,12 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Ельпіс"; квітень 2015 року - 12 012 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Бенкер Ідея".

На підставі Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення за формою "Р" №0002192204 від 30.07.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем на суму 123 755 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 61 877 грн. 50 коп.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТК "Дніпіротранснафта" надавало колу замовників послуги з перевезення ватажу. Товариства "Ельпіс" та "Бенкер Ідея" допомагали йому отримувати прибуток в більшій кількості, надаючи послуги експедирування, адже транспортні послуги сумісно з послугами експедирування коштували дорожче. За надані послуги позивач розраховувався з підприємствами-експедиторами безготівковими коштами.

Так, між ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" (Замовник) та ТОВ "Ельпіс" (Експедитор) було укладеного договір від 01.04.2014р. №104 експедиторського обслуговування. Згідно п.1.1. договору - Експедитор зобов'язується здійснювати від свого імені, за рахунок та за дорученням Замовника комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів Замовника, транспортом і за маршрутом, обраними експедитором або Замовником, оформленням перевізних документів, а також організовувати прийом, зберігання і відправку вантажів. За дорученням Замовника Експедитор надає послуги по страхуванню вантажу. Експедиційні послуги, отримані у квітні-травні 2014р. від ТОВ "Ельпіс". віднесено у стр.06.2 "Витрати на збут" декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Також, між ТОВ "ТК "Дніпротранснафта" (Замовник) та ТОВ "Бенкер Ідея" (Виконавець) укладено договір від 30.03.2015р. №304 експедиторського обслуговування. Згідно умов вказаного договору Виконавець зобов'язується здійснити за дорученням Замовника послуги по супроводу автотранспорту засобами телекомунікаційного зв'язку пов'язаних з організацією перевезення вантажів Замовника.

Послуги були здійснені на загальну суму 72 072 грн., в тому числі ПДВ у сумі 12 012 грн.

Відповідно до ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Натомість, матеріали справи не підтверджують відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами Товариствами «Ельпіс» та «Бенкер Ідея».

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе погодитися з висновком суду першої інстанції, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача; дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції податковим органом не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. При цьому, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Натомість, в акті перевірки податковий орган посилається на інші акти податкових інспекцій (зокрема, акт Дніпропетровської ОДПІ від 17.06.2014р. №362/22-02/38873148 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ельпіс").

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що лише вирок суду, яким буде встановлено вину у вчинені кримінального злочину контрагентами позивача може бути враховуваний судом, як доведений доказ. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагенти позивача: Товариства "Ельпіс" та "Бенкер Ідея" були зареєстровані як юридичні особи. Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товару та виконання контрагентами робіт, отже і правомірне формування податкового кредиту за рахунок сплаченого ПДВ по господарським операціям з придбання товарної продукції по операціям з ТОВ "Ельпіс" і ТОВ "Бенкер Ідея", в діях позивача відсутні порушення, зазначені податковим органом в акті перевірки по фінансово-господарським взаємовідносинам з Товариствами "Ельпіс" та "Бенкер Ідея".

На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції доцільно застосував принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4083,91 грн. (чотири тисячі вісімдесят три гривні 91 копійка) за реквізитами:

Отримувач коштівУДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37989274 Банк отримувачаГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ Код банку отримувача (МФО)805012 Рахунок отримувача31217206781004 Код класифікації доходів бюджету22030101 Призначення платежу*;101;39522811 (код клієнта за ЄДРПОУ) Судовий збір, за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун