Постанова № 57781091, 25.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25 квітня 2016 року 09 год. 10 хв. № 826/9761/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Новик М.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Моноліт" про застосування арешту коштів.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 25 квітня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Моноліт" (далі - відповідач, ТОВ "ВКФ "Моноліт") про застосування адміністративного арешту коштів на усіх відомих рахунках відповідача, а також тих рахунків, які можуть бути відкриті у майбутньому.

В обґрунтування позову зазначено, що у відповідача наявна податкова заборгованість у розмірі 12157030,09 грн., при цьому загальна вартість описаного майна за актом опису нижча за суму податкової заборгованості.

Відповідною ухвалою суду (суддя Бояринцева М.А.) відкрито провадження в адміністративній справі №826/9761/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У подальшому, відповідною ухвалою суду (суддя Бояринцева М.А.) зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №826/8895/15.

У зв'язку із припиненням повноважень судді Бояринцевої М.А. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якої перебувала справа та нею не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду (суддя Данилишина В.М.) справу прийнято до провадження.

У подальшому, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №826/8895/15, відповідною ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку з наявністю у відповідача податкової заборгованості позивачем надіслано ТОВ "ВКФ "Моноліт" лист від 16 січня 2015 року №493/10/26-58-23-01-13, в якому просило надати перелік майна, яке перебуває у власності з метою складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

ТОВ "ВКФ "Моноліт" листом від 28 січня 2015 року №9 повідомило позивача про відсутність майна у власності відповідача.

Так, 31 січня 2015 року позивачем складено акт опису майна №5, яким підтверджено відсутність у ТОВ "ВКФ "Моноліт" на день складання цього акту майна, що може бути описано у податкову заставу.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Згідно положень пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, контролюючі органи в силу пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція закріплена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2013 року №642/12/13-13.

З матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2013 року відповідачем отримано податкову вимогу від 22 квітня 2013 року №771-19.

Поряд з цим, у ході судового розгляду справи судом з'ясовано, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року в адміністративній справі №826/8895/15 визнано протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо невизнання відкликаною податкової вимоги від 22 квітня 2013 року №771-19, визнано відкликаною податкову вимогу від 22 квітня 2013 року №771-19, що винесена державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визначення суми податкового боргу ТОВ "ВКФ "Моноліт".

Враховуючи вищезазначене у сукупності, зокрема, звертаючи увагу на те, що податкова вимога позивача від 22 квітня 2013 року №771-19 є відкликаною, а доказів направлення іншої податкової вимоги ТОВ "ВКФ "Моноліт" позивачем суду не надано, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Моноліт" про застосування арешту коштів є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 04 травня 2016 року