Постанова № 57780797, 17.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" травня 2016 р. № 820/581/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Харківський підшипніковий завод» звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби , у якому просить суд скасувати рішення № 3/НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що 21.08.2015 року відносно підприємства відповідачем прийняте рішення № 3/НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказане рішення контролюючого органу є протиправним оскільки винесене з порушення норм абз.3 п.13 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» - нарахування пені здійснено за період, по якому підприємство оскаржує вимоги про сплату недоїмки.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнала, пославшись на те, що позивачем прострочено сплату податкового зобов'язання з єдиного внеску за грудень 2014 р., тому керуючись положеннями п.13 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ, п.7.5 розділу 7 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 р.№455, СДПІ правомірно розраховано пеню та винесено рішення, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач , пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу субєкта господарювання-юридичної особи та перебуває на відповідному обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - а.с.9-20.

21.08.2015 року керівництвом СДПІ ОВП у ОСОБА_1 МГУ ДФС відповідно до положень ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» відносно позивача прийняте рішення № 3/НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосований штраф у розмірі 486711,92 грн. та нарахована пеня за період з 21.01.2015 року по 30.04.2015 року у розмірі 197188,54 грн.-а.с.22.

Не погодившись з вказаним рішення позивач оскаржив його до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби-Центральний офіс-скарга від 03.09.2015 року № 296/54-а.с.23-26.

Рішенням Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби-Центральний офіс від 05.10.2015 року № 22712/10/28-10-10-4-33 вказана скарга позивача залишена без розгляду на підставі п.1.2. Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 року за № 452.

19.10.2015 року підприємством направлена скарга до Державної фіскальної служби України на рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби-Центральний офіс від 05.10.2015 року № 22712/10/28-10-10-4-33, за результатами розгляду якої скарга направлена на повторний розгляд.

За результатами повторного розгляду скарги позивача від 05.10.2015 року № 296/54 рішенням Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби-Центральний офіс від 15.12.2015 року № 274138/10/28-10-10-4-33 у задоволенні скарги відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України та рішенням ДФС України від 29.01.2016 року № 1788/6/99-99-10-01-07-25 скарга позивача на рішення № 3/НОМЕР_1 від 21.08.2015 року залишена без задоволення.

У судовому засідання як на підставу задоволення адміністративного позову позивач послався на те, що штрафні санкції та пеня нараховані по періоду, за яким підприємство оскаржує вимогу про сплату боргу, чим порушено вимоги п.13 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»

Проте суд не погоджується з вказаною позицією позивача з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 21.01.2015 року (дата настання терміну сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за грудень 2014 року по звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування) підприємством не було своєчасно сплачено суму єдиного внеску у розмірі 2433559.57 грн. Сума недоїмки остаточного погашена 26.08.2015 року, відповідно кількість днів прострочки становить 98 календарних днів.

В ході судового розгляду представник позивача не заперечував щодо порушення підприємством строків сплати єдиного внеску та пояснив, що така ситуація обумовлена відсутністю коштів, оскільки відповідачем не були виконані рішення суду, якими зобовязано стягнути з Державного бюджету України на рахунок підприємства суми зайво сплачених коштів по податку на прибуток підприємств. Вказані грошові суми позивач перерахував в рахунок погашення боргу по єдиному внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Проте суд зазначає, що положеннями ч.12 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування унормовано обовязок щодо сплати єдиного внеску незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно п. 10, п. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції в т.ч. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум та пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуваним рішенням позивачеві нараховано штраф у розмір 20 % суми заборгованості, яка виникла з 01.01.2015 року по звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за грудень 2014 року та пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки за період з 21.01.2015 року по 30.04.2015 року.

Відповідно до положень п. 13 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Відповідно до п.п.7.13 п. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Враховуючи наведені вище норми, суд зауважує, що приписами чинного законодавства України, котрими врегульовано спірні правовідносини, не встановлено строків прийняття рішень про застосування штрафів та нарахування пені контролюючим органом, а лише зазначено, що рішення приймається після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період, та відповідно до п.13 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування пені, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Суд також звертає увагу на те, що вимога від 06.03.2015 року № Ю-96-25, оскарження якої визначено позивачем як підстава застосування п.13 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" скасована рішенням МГУ ДФС Центрального офісу ОВП № 14126 /10/28-10-10-4-33 від 08.06.2016 року, а отже у відповідача були наявні підстави для винесення оскаржуваного рішення

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що предявлені вимоги позивача є необґрунтованими, відповідач в судовому засіданні довів, що при винесенні оскаржуваного рішення діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством, а отже відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19 травня 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.