Постанова № 57780713, 18.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 травня 2016 р. № 820/1369/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченка А.В.,

при секретарі Кікоян Г.О.

за участі представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Харківський жировий комбінат» до Західної обєднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, приватне акціонерне товариство «Харківський жировий комбінат», звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної обєднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.11.2015 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 4133718,00 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Приватне акціонерне товариство «Харківський жировий комбінат» взято на податковий облік Західною обєднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області 26.02.2008 р. за № 103.

Судом встановлено, що згідно до наказів від 24.09.2015 р. № 409 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ «ХЖК» (код ЄДРПОУ 00333612)" від 01.10.2015р. №428 «Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки та залучення фахівців до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ «ХЖК» (код ЄДРПОУ 00333612) на підставі направлень від 24.09.2015 №350, №351, від 01.10.2015 №362 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ОСОБА_4, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Сєрік Єлізаветою Вікторівною, згідно пп.20.1.1, 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПРАТ«ХЖК» (код ЄДРПОУ 00333612), надалі за текстом ПРАТ«ХЖК», з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПВП «Квадро» (код ЄДРПОУ 24126303), щодо придбання товарів (робіт, послуг) за період січень-липень 2015 року, та подальшого використання у власній господарській діяльності, або реалізації.

За результатами перевірки складено акт №388/20-33-22-01-07/00333612 від 16.10.2015 року, яким встановлено завищення податкового кредиту по операціям з ПВП «Квадро» за період січень-травень 2015 року в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, що призвело до завищення ряд.24 в сумі 4133718,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 02.11.2015 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 4133718,00 грн.

Підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення послугувало твердження ДПІ про те, що в ході проведення перевірки не підтверджено факт придбання позивачем у ПВП «Квадро» олії соняшникової та відповідно звязок цих операцій з господарською діяльністю позивача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що господарські операції між ПРАТ "ХЖК" (Покупець) та ПВП "Квадро" (Постачальник) у перевіряємому періоді здійснювались на підставі договору поставки № 11098 П-СН від 20.06.2013 р. Предмет договору - поставка олії соняшникової. Умови поставки - DDР-ПРАТ "ХЖК" (м.Харків, пр.Ілліча, 120). Форма розрахунків - безготівкова.

Матеріалами справи підтверджено, що до суду надані видаткові накладні: № 4 від 07.01.2015 р., № 5 від 07.01.2015 р., № 6 від 09.01.2015 р., № 14 від 13.01.2015 р., № 18 від 19.01.2015 р., № 21 від 21.01.2015 р., № 41 від 27.01.2015 р., № 42 від 27.01.2015 р., № 44 від 28.01.2015 р., № 45 від 28.01.2015 р., № 46 від 29.01.2015 р., № 59 від 30.01.2015 р., № 60 від 30.01.2015 р., № 61 від 30.01.2015 р., № 62 від 02.02.2015 р., № 86 від 12.02.2015 р., № 95 від 14.02.2015 р., № 96 від 14.02.2015 р., № 97 від 15.02.2015 р., № 114 від 19.02.2015 р., № 126 від 27.02.2015 р., № 140 від 02.03.2015 р., № 149 від 03.03.2015 р., № 165 від 04.03.2015 р., № 167 від 06.03.2015 р., № 199 від 20.04.2015 р., № 205 від 23.04.2015 р., № 206 від 23.04.2015 р„ № 207 від 24.04.2015 р„ № 213 від 24.04.2015 р., № 214 від 26.04.2015 р., № 221 від 28.04.2015 р., № 230 від 30.04.2015 р., № 262 від 06.05.2015 р., № 266 від 13.05.2015 р., № 267 від 13.05.2015 р., № 271 від 18.05.2015 р., № 275 від 19.05.2015 р., № 276 від 19.05.2015 р., № 277 від 20.05.2015 р., № 278 від 21.05.2015 р., № 279 від 21.05.2015 р„ № 280 від 22.05.2015 р., № 282 від 26.05.2015 р., № 283 від 26.05.2015 р., № 286 від 02.06.2015 р.; акти узгодження фактичної кількості та прийому-передачі товару: № 1 від 07.01.2015 р., № 2 від 07.01.2015 р., № 3 від 09.01.2015 р., № 4 від 13.01.2015 р., № 5 від 20.01.2015 р., № 6 від 21.01.2015 р., № 7 від 28.01.2015 р., № 8 від 28.01.2015 р., № 9 від 29.01.2015 р., № 10 від 29.01.2015 р., № 11 від 29.01.2015 р., № 12 від 31.01.2015 р., № 13 від 31.01.2015 р., № 14 від 31.01.2015 р., № 15 від 02.02.2015 р., № 16 від 13.02.2015 р., № 17 від 14.02.2015 р., № 18 від 14.02.2015 р., № 19 від 15.02.2015 р., № 20 від 19.02.2015 р., № 21 від 27.02.2015 р., № 23 від 04.03.2015 р., № 24 від 04.03.2015 р., № 25 від 06.03.2015 р., № 26 від 20.04.2015 р., № 27 від 23.04.2015 р., № 28 від 24.04.2015 р., № 29 від 24.04.2015 р., № 30 від 25.04.2015 р„ № 31 від 27.04.2015 р., № 32 від 28.04.2015 р., № 33 від 30.04.2015 р., № 34 від 06.05.2015 р., № 36 від 13.05.2015 р„ № 35 від 19.05.2015 р., № 37 від 19.05.2015 р., № 38 від 19.05.2015 р., № 39 від 20.05.2015 р., № 40 від 20.05.2015 р., № 41 від 21.05.2015 р., № 42 від 21.05.2015 р., № 43 від 22.05.2015 р., № 44 від 26.05.2015 р., № 45 від 27.05.2015 р., №46 від 02.06.2015 р., зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до них :№ 4 від 07.01.2015 р., № 5 від 07.01.2015 р., № 6 від 09.01.2015 р., № 13 від 13.01.2015 р., № 17 від 19.01.2015 р., № 18 від 20.01.2015 р., № 41 від 27.01.2015 р., № 42 від 27.01.2015 р., № 44 від 28.01.2015 р., № 45 від 28.01.2015 р„ № 46 від 29.01.2015 р., № 59 від 30.01.2015 р., № 60 від 30.01.2015 р., № 61 від 30.01.2015 р., № 1 від 02.02.2015 р., № 15 від 12.02.2015 р., № 17 від 14.02.2015 р., № 18 від 14.02.2015 р., № 19 від 15.02.2015 р., № 38 від 19.02.2015 р., № 50 від 27.02.2015 р., № 2 від 02.03.2015 р., № 3 від 03.03.2015 р., № 5 від 04.03.2015 р., № 11 від 06.03.2015 р., № 2 від 20.04.2015 р., № 3 від 23.04.2015 р., № 5 від 23.04.2015 р., № 12 від 24.04.2015 р., № 6 від 24.04.2015 р., № 13 від 26.04.2015 р., № 20 від 28.04.2015 р., № 26 від 30.04.2015 р., № 1 від 06.05.2015 р., № 5 від 13.05.2015 р., № 6 від 13.05.2015 р., № 11 від 18.05.2015 р., № 15 від 19.05.2015 р., № 16 від 19.05.2015 р., № 17 від 20.05.2015 р., № 18 від 21.05.2015 р., № 19 від 21.05.2015 р., № 20 від 22.05.2015 р., № 21 від 26.05.2015 р., № 22 від 26.05.2015 р., № 1 від 02.06.2015 р.

Встановлено, що всього було поставлено олії соняшникової на загальну суму 24.802.313,00 грн., в т.ч. ПДВ 4.133.718,00 грн. Оплату товару Позивач здійснив у безготівковій формі у повному обсязі на загальну суму 24802313,00 грн.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що товар (олія соняшникова) придбавався Позивачем з метою використання у виробництві масложирової продукції (майонезів, соусів та інш.), а отже використаний в оподаткованих операціях платника податку відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПКУ. Факт використання товару у господарській діяльності підтверджений відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, а саме, регістрами бухгалтерського обліку, документами складського обліку та ін.

На момент поставки товару, складання податкових накладних ПВП "Квадро" як юридична особа знаходилось у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 24126303, як платник податків перебувало на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, мало статус платника ПДВ (за даними офіційного сайту ДПС України), що як встановлено судом, не заперечуються Відповідачем в Акті перевірки. А отже, суд робить висновок, що ПВП "Квадро" на момент здійснення господарських операцій не мало дефектів у правовому статусі як платник податків.

Також судом встановлено, що відповідно до пункту 3.1. Договору № 11098 П-Сн від 20.06.2013 р. поставка товару здійснюється на умовах DDР-ПРАТ "Харківський жировий комбінат" (м.Харків, пр.Ілліча, 120). Відповідно до Правил Інкотермс-2000, на які посилається договір, за умовами поставки "DDР" продавець (ВПВ "Квадро") зобов'язаний укласти договір перевезення та доставити товар у розпорядження покупця у поіменоване місце призначення. Укладеними специфікаціями до договору поставки також передбачено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Постачальника.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних перевезення товару здійснювали автоперевізники. Замовником (платником) транспортних послуг та вантажовідправником зазначене ПВП "Квадро".

Щодо твердження відповідача, що власники деяких автомобілів, якими перевозився товар, не співпадають з найменуванням перевізника, перевезення товару здійснювалось легковими автомобілями, то суд вказує, що типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема форму товарно-транспортної накладної, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введено в дію з 01.01.1996 р. Відповідно до п. 2 цього наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Форма товарно-транспортної накладної не містить графи ні щодо власника автомобіля, ні щодо типу (легковий або вантажний), а отже у ТТН ці відомості не зазначаються. Посилаючись на необхідність дотримання заповнення форми ТТН, Відповідач в Акті перевірки наводить відомості щодо власників автомобілів та стверджує, що перевезення здійснювались легковими автомобілями. Жодного доказу (витягу з Єдиного державного реєстру МВС, акту перевірки перевізників) на підтвердження цих фактів ДПІ не наведено.

Будь-яких дефектів заповнення форми ТТН Відповідачем не встановлено та не наведено.

Щодо посилання ДПІ на наявність кримінального провадження по взаємовідносинам ПВП "Квадро" з ТОВ "Болтон Груп" за участю інших суб'єктів господарювання у січні 2015 р.

Судом встановлено, що Позивач не мав відносин із зазначеними контрагентами щодо поставки олії соняшникової та не був учасником зазначених господарських операцій у січні 2015 р.

ДПІ не наведено жодної інформації про зв'язок господарських операцій між ПВП "Квадро" та ТОВ "Болтон Груп", не доведено факт постачання олії соняшникової на ПРАТ "ХЖК" саме за вказаним ланцюгом.

Також, кримінальні провадження або судові рішення, прийняті за кримінальними провадженнями стосовно посадових осіб Позивача з приводу ухилення від сплати податків, відсутні.

Таким чином, суд, враховуючи вищенаведене та перелічені документи, приходить до висновку, що зазначені договір, укладений між позивачем та його контрагентом мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена.

Суд вказує, що відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд також вказує, що відповідно до п.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, та інші документи, визначені п.201.11 ст.201 ПК України.

Крім того, згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та заліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Відповідно до п.п.11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Угода між позивачем та його контрагентом за період перевірки була укладена у відповідності до норм чинного законодавства та є такою, що відповідає всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто чинне законодавство встановлює, що визнання правочинів недійсним - це виключна прерогатива суду, а не органів державної влади.

Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів (договорів підряду), укладених позивачем його контрагентом, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність винесення вказаного вище податкового повідомлення рішення.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення -рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Харківський жировий комбінат» до Західної обєднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західної обєднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 02.11.2015 року №0000872212.

Стягнути з Західної обєднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код 39860260) на користь приватного акціонерного товариства «Харківський жировий комбінат» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 62005 (шістдесят дві тисячі пять) грн. 77 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко