Постанова № 57779827, 07.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року о/об 12 год. 22 хв.Справа № 808/969/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОЛІС ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участі представників:

від позивача - Коваленко Д.О.

(діє на підставі довіреності № 161 від 06.10.2015)

від відповідача - Дяченко Ю.Т.

(діє на підставі довіреності № 23875/08-30-10-024 від 13.10.2015)

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОЛІС ЛТД» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2016 року №00016408301201, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Позов обґрунтовано тим, що податковим повідомленням-рішенням №00016408301201 від 26 лютого 2016 року, прийнятим ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, позивачу збільшено суму податку на додану вартість на 28579 грн. та донараховано штрафних (фінансових) санкцій 14289,50 грн. Позивач вважає, що висновки зроблені податковим органом під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма «ОЛІС ЛТД» є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2016 року №00016408301201 є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач вказує, що взаємовідносини між ТОВ фірма «ОЛІС ЛТД» та його прямим контрагентом - ТОВ «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС» - є правомірними, підтверджені первинними документами, що спростовує висновки податкового органу про неправомірність декларування ТОВ фірма «ОЛІС ЛТД» суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС» за листопад 2015 року у розмірі ПДВ 28579 грн., що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2015 року у сумі 28579 грн.

В судовому засіданні 07 квітня 2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях від 07 квітня 2016 року вх.№11205. Представником відповідача зазначено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ фірма «ОЛІС ЛТД» встановлено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2015 року на загальну суму 28579 грн. Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що докуменально не підтверджується факт придбання гранул з лузги соняшника ТОВ «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС» та подальшу її реалізацію ТОВ фірма «ОЛІС ЛТД». Відповідач вказує, що він як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуане податкове повідомлення-рішення, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав.

В судовому засіданні 07 квітня 2016 року представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 07 квітня 2016 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОЛІС» з питань достовірності нарахування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 200000 грн., відображеної в податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року, за результатами якої складено Акт №4/1201/20478063 від 12 лютого 2016 року.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), а саме завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року на загальну суму 28579 грн.

У акті перевірки №4/1201/20478063 від 12 лютого 2016 року встановлено, що згідно декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року №9258163315 від 21 грудня 2015 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) ТОВ фірма «Оліс ЛТД» включено до складу податкового кредиту за листопад 2015 року суму ПДВ у розмірі 28579 грн. по контрагенту ТОВ «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС». ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області по підприємству ТОВ «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39413276) отримано негативну інформацію від ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області. Враховуючи вищенаведене підприємством ТОВ фірма «Оліс ЛТД» неправомірно задекларовано суму податкового кредиту за листопад 2015 року у розмірі ПДВ 28579 грн., що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2015 року у сумі 28579 грн.

На підставі висновків акту перевірки №4/1201/20478063 від 12 лютого 2016 року відповідачем 26 лютого 2016 року винесене податкове повідомлення-рішення №00016408301201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 28579 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 14289,5 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №00016408301201 від 26 лютого 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ОЛІС ЛТД» звернулося з цим адміністративним позовом до суду.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкове повідомлення-рішення, необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав правовідносини з ТОВ «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС», оформлені договором купівлі-продажу №1711/15 від 17 листопада 2015 року.

Відповідно до вищезазначеного договору ТОВ «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС» - продавець з одного боку зобов'язується поставити, а покупець - ТОВ фірма «ОЛІС ЛТД», прийняти та оплатити товар - гранульовану лузгу соняшника, виробництва Україна, на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу №1711/15 від 17 листопада 2015 року позивачем до суду надано:

- податкові накладні: №4 від 18 листопада 2015 року на загальну суму 27720,00 грн., у тому числі ПДВ 4620,00 грн.; №5 від 19 листопада 2015 року на загальну суму 27720,00 грн., у тому числі ПДВ 4620,00 грн.; №7 від 23 листопада 2015 року на загальну суму 29037,50 грн., у тому числі ПДВ 4839,58 грн.; №8 від 24 листопада 2015 року на загальну суму 28968,50 грн., у тому числі ПДВ 4828,08 грн.; №9 від 26 листопада 2015 року на загальну суму 28957,00 грн., у тому числі ПДВ 4826,17 грн.; №10 від 27 листопада 2015 року на загальну суму 29072,00 грн., у тому числі ПДВ 4845,33 грн.;

- видаткові накладні: №EG-0000067 від 27 листопада 2015 року на загальну суму 29072,00 грн., у тому числі ПДВ 4845,33 грн.; №EG-0000066 від 26 листопада 2015 року на загальну суму 28957,00 грн., у тому числі ПДВ 4826,17 грн.; №EG-0000063 від 24 листопада 2015 року на загальну суму 28968,50 грн., у тому числі ПДВ 4828,08 грн.; №EG-0000062 від 23 листопада 2015 року на загальну суму 29037,50 грн., у тому числі ПДВ 4839,58 грн.; №EG-0000059 від 19 листопада 2015 року на загальну суму 27720,00 грн., у тому числі ПДВ 4620,00 грн.; №EG-0000058 від 18 листопада 2015 року на загальну суму 27720,00 грн., у тому числі ПДВ 4620,00 грн.;

- товарно-транспортні накладні: №2711 від 27 листопада 2015 року; №2611 від 26 листопада 2015 року; №2411 від 24 листопада 2015 року; №2311 від 23 листопада 2015 року; №1911 від 19 листопада 2015 року; №1811 від 18 листопада 2015 року.

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочину між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОЛІС ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС».

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС».

Відповідачем також не надано до суду ані рішень про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (актів тощо), ані інформації про оскарження такого анулювання свідоцтва та результатів такого оскарження щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованим, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Надані позивачем до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОЛІС ЛТД» своїх зобов'язань, реальне здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як з'ясовано судом, позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

Отже, досліджені судом первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків підтверджують здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС».

Тобто, документально підтверджено формування Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОЛІС ЛТД» податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС».

Суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС»: податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банку, що підтверджують переміщення грошових коштів з рахунків платника податку.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОЛІС ЛТД».

Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угоди, укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Отже, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та позбавлення права бюджетного відшкодування.

Як зазначено у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. […] Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначено у пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Як зазначено у пункті 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У пункті 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У пункті 188.1 статті 188 Податкового кодексу України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; […].

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Досліджені судом податкові накладні виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС» з урахуванням інших документів, обставин здійснених позивачем операцій надають право Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ОЛІС ЛТД» на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідачем не надано до суду доказів про те, що підприємницька діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС» припинена або у нього анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних за операціями з постачання товарів, робіт/послуг Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «ОЛІС ЛТД».

Зазначення у акті перевірки щодо отримання відповідачем негативної інформації від іншого податкового органу не може бути підставою для висновку про неправомірне декларування суми податкового кредиту за листопад 2015 року у розмірі 28 579 грн. що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У той же час, позивачем надано до суду податкові накладні, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРАН ПРОМ ПЛЮС» та докази товарності операцій (реальності настання наслідків), результатів господарської діяльності вказаних юридичних осіб.

Наведені обставини спростовують факт завищення Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОЛІС ЛТД» заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року на загальну суму 28579 грн., як це зазначено в акті перевірки №4/1201/20478063 від 12 лютого 2016 року.

З урахуванням зазначеного, досліджених документів, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОЛІС ЛТД» податкового законодавства України, як то зазначено в акті перевірки №4/1201/20478063 від 12 лютого 2016 року.

Отже, зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є необґрунтованим.

З урахуванням приписів частини 3 статті 2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2016 року №00016408301201, прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у частині 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2016 року №00016408301201, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ОЛІС ЛТД» підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі була Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, то саме з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені судові витрати позивачу, документально підтверджені Платіжним дорученням №59 від 14 березня 2016 року про сплату 14 березня 2016 року судового збору у сумі 1378,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2016 року №00016408301201, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОЛІС ЛТД» з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору, у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов