Постанова № 57779658, 27.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ27 листопада 2015 р. cправа № 804/5471/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Разумовій І.О.

за участю представників:

позивача Пристромко М.П.

Шевченко В.В.

відповідача Лісунова В.В.

Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «ГІС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003592203 від 24.09.2014 року, -

в с т а н о в и в:

20 квітня 2015 року Науково-виробниче приватне підприємство «ГІС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0003592203 від 24.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 355, 50 грн., з яких за основним платежем - 6 237 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 118, 50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях зазначив, що податковий орган в акті перевірки № 2040/04-65-22-03/30346338 від 10.09.2014 р. прийшов до необґрунтованого висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 6 237 грн. по операціях з придбання рекламних послуг від ТОВ «Велар-Д» за період березень, травень 2014 року внаслідок відсутності права позивача на формування податкового кредиту за цими операціями через їх не підтвердження стосовно врахування реального часу здійснення операцій, який економічно необхідний для здійснення господарської діяльності. При цьому, зазначені висновки податкового органу обґрунтовуються виключно посиланням на дані зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача, без надання належної оцінки первинним документам бухгалтерського та податкового обліку, що були складені у відповідності до вимог Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», та надані до перевірки податковому органу у повному обсязі. Також, на думку позивача, вказані висновки суперечать положенням ст.ст. 204, 215 ЦК України, якими закріплено принцип презумпції правомірності правочинів, оскільки нікчемність правочинів позивача з його контрагентами відповідачем з посиланням на встановлені юридичні факти, які б прямо вказували на їх недійсність, не доведена. Крім того, висновки відповідача суперечать принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства з боку його контрагентів. Посилаючись на викладене, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003592203 від 24.09.2014 року (а.с. 4-12).

Відповідачем до суду надані заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку НВПП «ГІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Велар-Д» за травень 2014 року, у зв'язку з чим складено акт перевірки № 2040/04-65-22-03/30346338 від 10.09.2014 р. За результатами перевірки, встановлено порушення п. 198.1, 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість по операціях з придбання послуг від ТОВ «Велар-Д» за договором на здійснення рекламних послуг на суму 6 237 грн. Зазначені висновки податковим органом зроблено на підставі даних зустрічної звірки по вищевказаному контрагенту, якою не підтверджено здійснення господарських операцій за вказаний період. Так, згідно акту № 81/08-25-22-012/37748407 від 14.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Велар-Д» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Металозбут» за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 р.», не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу ТОВ «Компанія Металзбут» - ТОВ «Велар-Д» - покупці. У зв'язку з чим, податковим органом зроблено висновок про отримання позивачем від контрагента ТОВ «Велар-Д» у травні 2014 року лише паперових носіїв за формою первинних документів, в яких наведені відомості стосовно здійснених господарських операцій не відповідають фактичним обставинам та не можуть бути підставою для відображення їх у податковому обліку. Посилаючись на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 123-124).

В судовому засіданні 27.11.2015 року представники позивача за довіреністю Пристромко М.П. та Шевченко В.В. позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники відповідача за довіреністю Лісунов В.В. та Чохелі Т.Р. просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях проти прозову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Науково-виробниче приватне підприємство «ГІС» зареєстровано 23.03.1999 р. Дніпропетровським міським управлінням юстиції та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі, як платник податку на додану вартість (а.с. 46).

Основним видом діяльності даного підприємства є «рекламні агентства».

07.07.2014 року відповідачем на адресу позивача направлено запит № 11384/10/04-65-15-016 про надання інформації та документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Велар-Д» за період травня 2014 р. (а.с. 141-142)

На вказаний запит листом від 18.07.2014 р. за вих. № 50 НВПП «ГІС» надано інформацію з долученням первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Велар-Д» (а.с. 143-145)

06.08.2014 року відповідач повторно звернувся до позивача із запитом № 13139/10/04-65-22-03-19, на який позивачем листом від 18.08.2014 р. за вих. № 52 надано додаткові документи по взаємовідносинам з ТОВ «Велар-Д» (а.с. 146-148).

На підставі наказу від 27.08.2014 р. № 710, з посиланням на п.п. 20.1.4 п. 0.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, посадовими особами ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку НВПП «ГІС» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Велар-Д» за березень, травень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2040/04-65-22-03/30346338 від 10.09.2014 р. (а.с. 46-63).

Згідно висновків вказаного акту, податковим органом під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість по операціях з придбання послуг від ТОВ «Велар-Д» за договором на здійснення рекламних послуг на суму 6 237 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0003592203 від 24.09.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 355, 50 грн., з яких, за основним платежем - 6 237 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 118, 50 грн. (а.с. 64).

Не погодившись з вищевказаним рішенням податкового органу, позивач 03.10.2014 року звернувся в порядку адміністративного оскарження зі скаргою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (а.с. 66-72).

За результатами розгляду скарги, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 811/10/04-36-10-08-09 від 01.12.2014 р. про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0003592203 від 24.09.2014 року (а.с. 73-76).

Зважаючи на це, позивачем 19.12.2014 р. за вих. № 67 подано повторну скаргу до Державної фіскальної служби України (а.с. 77-83).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 16188-99-10-01-04-25 від 17.02.2015 р. податкове повідомлення-рішення № 0003592203 від 24.09.2014 року також залишено без змін (а.с. 84-87).

Не погодившись з вищевказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між НВПП «ГІС» та ТОВ «Велар-Д» було укладено договір щодо надання рекламних послуг, за яким ТОВ «Велар-Д» взяло на себе зобов'язання провести рекламну кампанію сайту gis-media.com.ua, шляхом закупки контекстних посилань на основні запити, за якими здійснюється пошук послуг рекламного агентства НВПП «ГІС» у мережі Інтернет на території України за визначеним цим договором переліком. За результатами роботи, ТОВ «Велар-Д» зобов'язалося надати на адресу позивача зведений звіт за всіма встановленими угодою запитами (а.с. 13-15).

Сума оплати послуг за вказаним договором була розрахована сторонами та закріплена додатковими угодами № 1 від 03.03.2014 р. та № 2 від 30.04.2014 р. (а.с. 16-19).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Велар-Д» за вказаним договором, позивачем до перевірки надано наступні первинні документи бухгалтерського обліку: податкові накладні № 33 від 26.03.14, № 36 від 31.03.14, № 301 від 30.05.14; рахунки-фактури № 1403156 від 04.03.14, № 1405305 від 30.05.14, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 36 від 31.03.14, № 301 від 30.05.14; виписки по банківському рахунку НВПП «ГІС» № 26000117199001 у ПАТ «КБ «Приватбанк» від 26.03.14, 23.04.14, 29.04.14, 04.06.14 (а.с. 20-26, 31-35).

Також, позивачем до перевірки надано зведений звіт ТОВ «Велар-Д» від 31.03.2014 р., передбачений договором, а також зведений звіт від 30.05.2014 р., та акт звірки взаєморозрахунків між НВПП «ГІС» та ТОВ «Велар-Д» станом на 15.07.2014 р. (а.с. 27-30, 36).

З листів НВПП «ГІС» від 18.07.2014 р. № 50 та від 18.08.2014 р. № 52 вбачається, що послуги, придбані у ТОВ «Велар-Д» в березні та травні 2014 року підприємство використовувало з метою просування власного сайту для своєї господарської діяльності, яку НВПП «ГІС» здійснює за юридичною адресою згідно договору оренди офісного приміщення з ДКПВІ «Дніпроагропроект», який продовжено до 31.12.2014 року.

Суму податку на додану вартість у розмірі 6 237 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Велар-Д», включено позивачем до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року та за травень 2014 року.

Проте, наданим позивачем первинним документам податковим органом під час проведення перевірки не було надано жодної оцінки. Так, акт перевірки № 2040/04-65-22-03/30346338 від 10.09.2014 р. не містить ні оцінки наданих позивачем документів на відповідність їх вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні аналізу подальшого використання придбаних у ТОВ «Велар-Д» послуг у власній господарській діяльності.

Натомість, висновки податкового органу про непідтвердження вчинення позивачем господарських відносин з ТОВ «Велар-Д» зроблено виключно на підставі зустрічної звірки вищевказаного контрагента, а саме, акту ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області № 81/08-25-22-012/37748407 від 14.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Велар-Д» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Металозбут» за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р.», за результатами якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання ТОВ «Компанія Металзбут» - ТОВ «Велар-Д» - покупці (а.с. 50-57).

З цього приводу, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту або валових витрат в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні ст. 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання особою своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це залежало від волі одержувача поставки-застосування відповідних положень Закону стало не передбаченим і свавільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п.69 зазначеного рішення Європейського Суду).

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем до перевірки документи, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», жодних заперечень з цього приводу в акті перевірки податковим органом не наведено.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Велар-Д» на адресу НВПП «ГІС» за березень та травень 2014 року, надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення НВПП «ГІС» сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Придбані послуги використано для просування власного сайту - тобто, з метою здійснення власної господарської діяльності та одержання прибутку.

Жодних інших обставин для невизнання права НВПП «ГІС» на податковий кредит спірного періоду, відповідачем у акті перевірки не наведено, аналізу господарської діяльності між позивачем та його контрагентом у цьому періоді не здійснено, оцінки наданим позивачем первинним документам не надано. Натомість, висновки оскаржуваного акту ґрунтуються виключно на акті про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагентам.

При прийнятті рішення, суд також враховує, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2014 р. по справі № 808/5915/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р., визнано протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення коригувань показників податкової звітності додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Велар-Д» за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р. у автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», що були здійснені на підставі акту № 81/08-25-22-012/37748407 від 14.08.2014 р. (а.с.150-165).

Отже, посилання відповідача в акті перевірки № 2040/04-65-22-03/30346338 від 10.09.2014 р. на обставини, встановлені актом перевірки № 81/08-25-22-012/37748407 від 14.08.2014 р., суд не може прийняти до уваги як підставу для визнання нікчемними правочинів позивача з ТОВ «Велар-Д» за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р.

Вищевикладені обставини у їх сукупності свідчать про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003592203 від 24.09.2014 року, винесене ДПІ Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, є протиправним, та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства «ГІС» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0003592203 від 24.09.2014 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 02 грудня 2015 року.

Суддя В.В. Чорна