Постанова № 57779611, 12.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 р. Справа № 804/975/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, -

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, у сумі 43284, 23грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі наказу Харківського національного університету внутрішніх від 15.06.2013 року № 133 о/с ОСОБА_1 відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області для подальшого проходження служби. Проте на підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 474 о/с від 03.11.2015 р., ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114. В порушення вимог ч.6 ст.18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII, ОСОБА_1 не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У зв`язку із тим, що відповідач добровільно не відшкодовує означені витрати, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути заборгованість.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, але надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, в якому також просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що дійсно договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 30.08.2009р. був укладений між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 на виконання вимог Закону України «Про міліцію» та наказу Міністерства внутрішніх справ України №150 від 14.05.2007р. «Про затвердження типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України». Водночас, 02.07.2015р. було прийнято Закон України «Про національну поліцію», який вступив в дію з 07.11.2015р. і саме з цієї дати міліція в Україні, як державний орган виконавчої влади припинила своє існування, а Закон України «Про міліцію» втратив чинність. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015п. «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ліквідовано всі територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, в тому числі і Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області станом на теперішній час перебуває в процесі припинення. При цьому ОСОБА_1 звільнився з органів міліції у зв'язку із ліквідацією міліції 03.11.2015р. та неможливістю продовжувати службу саме в міліції. Крім того, відповідно до п.6.2 умов договору з Харківським національним університетом внутрішніх справ від 30.08.2009р. сторони договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором у разі якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили - ліквідація органів міліції. За наведених обставин відповідач не повинен відшкодовувати позивачу витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII, чинного на час виникнення спірних правовідносин, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 ст.18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII передбачено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Харківського національного університету внутрішніх справ № 323 о/с від 05.08.2009 року ОСОБА_1 було прийнято на службу в органи внутрішніх справ, зараховано курсантом першого курсу до навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання за спеціальністю 6.030402 «правознавство» Харківського національного університету внутрішніх справ з 15.08.2009р. та присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції» (а.с.6).

При цьому між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області та рядовим міліції ОСОБА_1 був укладений договір про підготовку фахівця у Харківському національному університеті внутрішніх справ від 30.08.2009 року (а.с.9-10).

Відповідно до наказу Харківського національного університету внутрішніх справ № 133 від 15.06.2013 р., лейтенант міліції ОСОБА_1, як випускник 4-го курсу факультету з підготовки слідчих за спеціальністю «правознавство» Харківського національного університету внутрішніх справ, був відрахований зі складу курсантів з 15.06.2013р. та відкомандирований до ГУМВС України в Дніпропетровській області для подальшого проходження служби.

Однак, на підставі наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області № 474 о/с від 03.11.2015р. ОСОБА_1, був звільнений в запас Збройних Сил України згідно п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 за власним бажанням (а.с.8).

Так, відповідно до п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням.

Відповідно ч.6 ст.18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 р. № 313, визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Так, п.2 та п.3 Порядку встановлено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Враховуючи, що ОСОБА_1. не відпрацював трирічний термін в органах внутрішніх справ після закінчення навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ і був звільнений за власним бажанням, він, згідно Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року №313, повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.

Тим більше, що з договору про підготовку фахівця у Харківському національному університеті внутрішніх справ від 30.08.2009 року, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області та рядовим міліції ОСОБА_1, вбачається, що відповідач був прийнятий за державним замовленням на денну форму навчання фахівцем освітньо-кваліфікаційного рівня і у відповідності до п.2.3.6 означеного договору, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, встановленими п.3 цього договору, повинен відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Так, згідно довідок-розрахунків витрат, здійснених відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2006 року №964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», а також відповідно до наказів Харківського національного університету внутрішніх справ «Про переведення курсантів ННІПФПСД на наступний курс від 31.08.2010р. №375, від 30.08.2011р. №450 та від 28.08.2012р. №416, сума витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за період з 15.08.2009 року по 15.06.2013 року, а саме витрат на: харчування, теплоенергію, водопостачання та водовідведення, електропостачання, грошове утримання, на медикаменти та прання постільної білизни, складає 43284,06грн. (а.с.38-49).

При цьому відповідачем в добровільному порядку означені витрати не відшкодовані.

Станом на час розгляду справи судом, відповідач, також не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.

При цьому доводи відповідача про безпідставність вимог позивача про стягнення таких витрат не спростовують вищенаведені висновки суду.

Так, посилання ОСОБА_1 про те, що він звільнився з органів міліції у зв'язку із ліквідацією міліції відповідно до Закону України «Про національну поліцію» та неможливістю продовжувати службу саме в міліції не відповідають дійсності, оскільки з письмових пояснень самого ОСОБА_1 від 20.10.2015р., наданих власноручно начальнику СКЗ Жовтневого РВ Криворізького МУ, вбачається, що позивач вирішив звільнитися з органів внутрішніх справ у зв'язку із недостатнім рівнем заробітної плати, матеріально-технічного забезпечення та умовами праці, при цьому йому відомо про те, що згідно з договором, укладеним між навчальним закладом, ним та ГУ МВС у Дніпропетровській області, він як молодий фахівець зобов'язувався відпрацювати в органах внутрішніх справ не менше трьох років і у разі не дотримання цього зобов'язання - компенсувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ (а.с.68).

Також безпідставними є доводи відповідача відносно того, що п.6.2 умов договору з Харківським національним університетом внутрішніх справ від 30.08.2009р. сторони договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором у разі, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, а саме: ліквідації органів міліції.

Так, п.6.2 вказаного договору передбачено, що сторони договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором у разі, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор), якими за умовами п.6.3 цього договору є обставини, які виникли після укладення цього договору в результаті непередбачуваних і непереборних сторонами подій надзвичайного характеру (пожежа, землетрус, повінь, епідемія, військовий конфлікт, блокада), якщо вони перешкоджають виконанню зобов'язань за цим договором.

Отже, ліквідація органів міліції і перебування ГУ МВС України у Дніпропетровській області в процесі припинення до вищевказаних обставин умовами договору не віднесено.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 50001, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (р/р 31258209105066, Державне казначейство України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов'язані з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, у сумі 43284,23грн. (сорок три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 23 копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова