Рішення № 5777804, 09.07.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" липня 2009 р. Справа № 5/116-09

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт Макарів

до Макарівської селищної ради Київської області, смт Макарів

про стягнення 30620 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_2 дов. від 18.03.2009р. № 881

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Макарівської селищної ради Київської області (далі відповідач) про стягнення 30620 грн. основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 01.02.2007р. № 7 відповідно до умов якого, позивач - продавець зобовязався поставити продукти харчування у власність відповідача - покупця, в асортименті та по цінам вказаним в накладних, які є невідємною частиною договору, а останній зобовязався прийняти та своєчасно оплачувати поставлений товар на умовах даного договору.

Згідно п. 3.1 договору відповідач зобовязався провести повний розрахунок за отриманий товар.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунок проводиться шляхом перерахування суми вартості партії товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок позивача.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу передбачений умовами договору товар за який останній в порушення умов договору не розрахувався в повному обсязі, у звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 30620,02 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Вказана сума заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 01.01.2008р. відповідно до якого сальдо на користь позивача становить 30620,02 грн. Зазначений акт звірки підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та завірений їхніми печатками, копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 30620,02 грн. заборгованості за поставлений товар.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30620,02 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач посилаючись на приписи ст. ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача витрати понесені ним на оплату юридичних послуг в сумі 1500 грн.

Згідно вимог ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати понесені позивачем на оплату юридичних послуг не відносяться до складу судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, а тому у суду відсутні правові підстави покладати їх на відповідача.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Макарівської селищної ради Київської області (08000, Київська область, смт Макарів, вул. Фрунзе, 30, код ЄДРПОУ 04362183) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 30620 (тридцять тисяч шістсот двадцять) грн. 02 коп. заборгованості, 306 (триста шість) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя