Рішення № 57777311, 14.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/631/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

при секретарі Коноваленко Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Приватбанк на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Приватбанк до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

20.08.2014 року, публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 Приватбанк (далі-Банк) звернулось із позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у сумі 62 733,36 доларів США.

Позов обгрунтовано тим, що 26.06.2008 року між Банком і відповідчем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 14 472,59 доларів США на строк до 25.06.2013 року зі сплатою 16,92% річних за користування кредитними коштами. ОСОБА_5 того, 26.06.2008 року між Банком і ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати разом із позичальником за невиконання або неналежне виконання позичальником умов кредитного договору.

Позичальник належним чином не виконував зобов'язання з повернення кредиту і сплати процентів, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за кредитом та відсотками, крім того, ОСОБА_2 нарахував неустойку у вигляді пені та штрафів й комісію за користування кредитом.

Посилаючись на те, що зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договор, має місце порушення виконання умов зобов'язання, позивач просив позов задовольнити.

Відповідачі позов не визнали, подали заяву про застосування строків позовної давності (а.с.80).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2015 року у позові до позичальника ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності, а до поручителя ОСОБА_4Є.у позові відмовлено у зв'язку із припиненням поруки. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність рішення суду, на невідповідність висновків суду обставинам справи, відсутність підстав для застосування строку позовної давності і підстав для ствердження про припинення поруки.

У засіданні колегії суддів: відповідач ОСОБА_3 і його представник, представники ОСОБА_4скаргу не визнали.

Представник Банка і ОСОБА_4 у засідання колегії суддів не з'явились.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ч.1 п.п. 3,4 ЦПК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п.п. 3, 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Банк просив стягнути солідарно із позичальника ОСОБА_3 і його поручителя ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 26.06.2008 року, яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 9 933,37 доларів США і заборгованості по процентам у сумі 6 130,94 доларів ОСОБА_5 того, за порушення умов зобов'язання ОСОБА_2 нарахував пеню у сумі 39 008,76 доларів США, а також штрафи у сумі 21,03 доларів США \фіксована частина\ і у сумі 2 986,30 доларів США \процентна складова\, а.с.3,4.

Між сторонами виникли виникли правовідносини із зобов'язань, які регулюються нормами ЦК України.

Встановлено, що 26.06.2008 року між Банком і ОСОБА_3 укладено кредитно-заставний договір № OD40A80000107788 (далі-Кредитний договір) за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 14 472,59 доларів США для придбання автомобіля, на строк до 25.06.2013 року, зі сплатою 16,92% річних за користування кредитним коштами. За зазначеним договором у заставу Банка передано автомобіль БМВ 1998 року випуску № НОМЕР_1. Пунктом 13.1 кредитного договору від 26.06.2008 року сторони встановили строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користуваня кредитом і неустойки тривалістю у 5 \п'ять\ років (а.с.1-15,67-75).

26.06.2008 року між Банком і ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає, як солідарний боржник, за виконання зобов'язань за Кредитним договором у тому розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів і пені. Порука припиняється після закінчення 5 \п'яти\ років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором. Предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Кредитним договором від 26.06.2008 року, згідно якого надано кредит у сумі 14 472,59 доларів США з поверненням кредиту у сумі 14 914,07 доларів США у строк з 26.06.2008 року по 25.06.2013 року (а.с.16).

З лютого 2009 року позичальник припинив сплачувати кредит і проценти. У січні 2013 року, у позасудовому порядку, відповідач ОСОБА_3 передав працівникам Банка автомобіль, який є предметом застави за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 10.07.2013 року, на підставі меморіальних ордерів, після реалізаці предмета застави автомобіля БМВ, на погашення заборгованості за Кредитним договором спрямовано 8 132, 12 доларів США (а.с.60-63,248-251).

Разом з тим, після зарахуванням коштів від реалізації автомобіля, станом на 24.06.2014 року за позичальником утворилась заборгованість зі сплати кредиту у сумі 9 933,37 доларів США і процентів у сумі 6 130,94 доларів США. ОСОБА_5 того ОСОБА_2 нарахував неустойку за порушення умов зобов'язання: 39 008,76 доларів США пені, 18,91 \21,03\ доларів штрафу \фіксована частина\ і 2 986,30 \3 074,87\ доларів США \процентна складова\, а.с.3,4,244-247).

21.04.2015 року відповідачі подали до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності (а.с.80).

Зобов'язання повинно виконуватись належним чином і у встановлений, відповідно до умов договору та вимога закону, строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк \термін\ його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк \термін\. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору ( ст.ст. 526 ч.1, 527 ч.1, 530 ч.1, 631 ч.ч.1,4 ЦК України).

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ст.ст. 256 ч.1, 261 ч.5, 267 ч.4 ЦК України).

Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 звернувся із позовом за захистом порушеного права у межах строку позовної давності зважаючи на наступне.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про

збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. ст.257 ч.1, 259 ч.1 ЦК України).

Згідно п. 13.11 Кредитного договору, сторони визначили, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів і неустойки становить 5 років.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 ЦК України. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею своого боргу або іншого обов'язку (ст. ст. 253 ч.1, 260 ч.1, 264 ч.1 ЦК України).

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у суді першої інстанції визнали, що у січні 2010 року, на вимогу представників Банка, у позасудовому порядку передано предмет застави з метою його реалізації на погашення заборгованості по Кредитному договору.

Зазначені обставини відповідач ОСОБА_3С.і представники відповідача ОСОБА_4 визнали у суді апеляційної інстанції.

Факт вилучення предмета застави у січні 2010 року і його реалізації у липні 2013 року та спрямування коштів від реалізації автомобіля на погашення заборгованості за Кредитним договором підтверджується належними та допустимими доказами меморіальними ордерами (а.с.60-63,248-251).

Зважаючи на те, що у січні 2010 року позичальник ОСОБА_3 передав працівникам Банка для реалізації предмет застави автомобіль БМВ з метою його реалізації на погашення кредитної заборгованості, зазначені дії позичальника, у розумінні ст. 264 ч.1 ЦК України, свідчать про визнання ним свого боргу перед Банком, а отже строк позовної давності, у даному випадку, перервався.

Після переривання перебігу строку, строк позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ч.3 ЦК України).

Таким чином, строк позовної давності слід розраховувати не з лютого 2009 року, а з січня 2010 року, при цьому, після переривання, перебіг позовної давності розпочався заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

ОСОБА_6 перебіг позовної давності розпочався заново з січня 2010 року, строк позовної давності, який, відповідно до умов договору, сторони збільшили до 5 років, у даному випадку закінчувався у січні 2015 року.

Банк звернувся із позовом за захистом порушеного права до позичальника у серпні 2014 року, тобто у межах строку позовної давності (а.с.1,2).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі (ст.ст. 554 ч.ч.1,2, 559 ч.1 ЦК України).

З січня 2010 року розпочався новий строк позовної давності для звернення Банка з вимогами про стягнення заборгованості із позичальника ОСОБА_3 і його поручителя ОСОБА_4 за Кредитним договором та договором поруки.

Так, пунктом 12 договору поруки між Банком і ОСОБА_4 визначено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором (а.с.16).

У зв'язку із наведеним, строк позовної давності для вимог Банка про стягнення заборгованості із поручителя закінчувався у січні 2015 року.

Банк звернувся із позовом за захистом порушеного права до поручителя у серпні 2014 року, тобто у межах строку позовної давності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість вимог Банка щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором і договором поруки у частині стягнення заборгованості за кредитом, процентами, крім того, стягненню підлягають штрафи та пеня. Заборгованість підлягає стягненню у доларах США в еквіваленті до гривні - 11,89 гривень за 1 долар США по курсу НБУ станом на 24.06.2014 року, який ОСОБА_6 визначив у позовній заяві (а.с.2).

Зокрема, стягненню підлягають: заборгованість по кредиту у сумі 9 933,37 доларів США еквівалент 118 107,77 гривень \9 933,37х11,89\ ; заборгованість по процентам у сумі 6 130,94 доларів США еквівалент 72 896,88 гривень \6 130,94х11,89\; штраф \фіксована частина\ у сумі 18,91 доларів США \згідно розрахунків Банка, а.с. 246,247\ еквівалент 224,84 гривень \18,9х11,89\; штраф \процентна складова\ 2 986,30 доларів США еквівалент 35 507,11 гривень \2 986,30х11,89\.

Збитки Банка \заборгованість по кредиту та процентам\ становлять 16 064,31 доларів США.

Разом з тим, ОСОБА_6 просить стягнути пеню у сумі 39 008,76 доларів США (а.с.1,2).

Відповідно до ст. 551 ч.3 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

ОСОБА_6 розмір неустойки у вигляді пені значно перевищує розмір збитків, колегія суддів зменшує розмір пені, у зв'язку з чим з відповідачів на користь Банка підлягає стягненню пеня у сумі 16 000 доларів США еквівалент 190 240 гривень \16 000х11,89\.

Вимоги Банка у частині стягнення комісії за користування кредитним коштами у сумі 4 652,96 доларів задоволенню не підлягають зважаючи на наступне.

Встановлено, що 26.06.2008 року між Банком і ОСОБА_7 укладено Кредитний договір, крім того, 26.06.2008 року між Банком і ОСОБА_4 укладено договір поруки (а.с.10-16,67-75).

Згідно п.4.5 Кредитного договору, з метою виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості, ОСОБА_6 має право на відшкодування, зокрема, комісій (а.с.10 зворот, 68).

Ні Кредитний договір, ні розрахунки заборгованості не містять детального розпису сукупної вартості кредиту, вартості всіх супутних послуг і зобов'язань споживача із визначенням переліку, розміру та бази розрахунку всіх комісій \тарифів\ Банка, що пов'язані із наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій тощо.

Банк, всупереч ст. ст. 57-60 ЦПК України, належними і допустимими доказами не довів, що він надавав супутні послуги, зокрема не надано доказів про вартість та період надання таких послуг, перелік, розмір й база розрахунку всіх комісій, а також, що за надані Банком послуги фінансового характеру комісія становить саме 4 652,96 доларів США.

Між тим, послуги повинні надаватись реально, а не декларуватись.

Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян регулюються, зокрема, Законом України Про захист прав споживачів.

Положення Закону України Про захист прав споживачів від 19.05.1991 року з наступними змінами у взаємозв'язку із положеннями ст. 42 ч.4 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником \споживачем\ за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп\2011).

Відповідно до п.п.3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з врахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов'язанні в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обгрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).

Між тим, згідно із п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банка (прийняття платежу від споживача тощо) або, що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.

Разом з тим, споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп\2011).

Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.

Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.

ОСОБА_6 не має права встановлючати платежі \комісії\, які споживач повинен сплатити на користь Банка за дії, які ОСОБА_6 здійснює на власну користь або за дії, які споживач здіснює на користь Банка, Кредитний договір сторін не містить детального розпису сукупної вартості кредиту і вартості усіх супутних послуг \комісій\ Банка, а також фінансових зобов'язань споживача \переліку, розіміру і бази розрахунків комісій\, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність вимог Банка у частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 4 652,96 доларів США і відмовляє Банку у позові про стягнення заборгованості по комісії.

Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК України, з відповідачів на користь Банка підлягають стягненню судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої і у суді апеляційної інстанцій, які документально підтверджені на суму 7 308 гривень (а.с.22,91).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові у повному обсязі, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванрню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.п.1,2, 308, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Приватбанк задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2015 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Приватбанк задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН № НОМЕР_2 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІІН №3041105777 на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Приватбанк (код ЄРПОУ 14360570) заборгованість за кредитно-заставним договором № OD40A80000107788 від 26.06.2008 року і договором поруки від 26.06.2008 року № 7788 станом на 24.06.2014 року у сумі 35 069,52 доларів США еквівалент 416 976,60 гривень, з яких: 9 933,37 доларів США еквівалент 118 107, 77 гривень заборгованість по кредиту; 6 130,94 доларів США еквівлент 72 896,88 гривень заборгованість по процентам; 16 000 доларів США еквівалент 190 240 гривень пеня; 18,91 доларів США еквівалент 224,84 гривень штраф \фіксована частина\ і 2 986,30 доларів США еквівалент 35 50711 гривень штраф \процентна складова\.

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_8 на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Приватбанк судові витрати, з кожного по 3 654 гривень.

Відмовити публічному акціонерному товариству ОСОБА_2 Приватбанк у позові до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення комісії за користування кредитом у сумі 4 652,96 доларів США.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справи протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_9

ОСОБА_10