Рішення № 57776097, 13.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7782/15-ц 13.05.2016 13.05.2016

Провадження №22-ц/784/975/16

Єдиний унікальний номер 487/7782/15-ц

Номер провадження 22-ц/784/975/16

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Щербина С.В. Доповідач Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Темнікової В.І., Маляренко І.Б.

Із секретарем судового засідання Тищенко Л.С.

За участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення коштів з поточного рахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

28 вересня 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, який згодом уточнив, посилався на те, що 19 березня 2015 року між ними було укладено договір поточного рахунку № 26333-46.3. За умовами договору Банк відкрив на його імя поточний рахунок № 2620072308001. На вказаний рахунок за договором про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ним та юридичною особою від 17 березня 2015 року, було переведено 165122,90 грн. 20.03.2015 року в банку було введено тимчасову адміністрацію. Відповідно до постанови Правління НБУ України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.07.2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку». 10 серпня 2015 року позивач звернувся до банку з листом про виплату коштів, на що отримав відповідь від 26.08.2015 року про те, що його не включено до реєстру вкладників у звязку з тим, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасовою адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» було визнано сумнівною операцію щодо перерахування 19 березня 2015 року коштів в сумі 165122,90 грн. Просив стягнути з ПАТ «Банк «Київська Русь» на його користь залишок коштів на рахунку в сумі 165122,90 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору (а.с. 1-2, 23).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 99-101).

В апеляційній скарзі на вказане рішення суду позивач порушує питання про його скасування та закриття провадження у справі у звязку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає, що суд невірно застосував норми матеріального права при вирішенні спору, висновки суду не відповідають обставинам справи (а.с. 103-105).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги. Просила її задовольнити

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Третя особа, належно повідомлена про розгляд справи, не надала письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2015 року між сторонами було укладено договір поточного рахунку № 26333-46.3, за умовами якого Банк відкрив на імя позивача поточний рахунок № 2620072308001. На вказаний рахунок за договором про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між позивачем та ТОВ «Агро-Юг-Сервіс» 17 березня 2015 року, 19 березня 2015 року вказаною юридичною особою було переведено 165122,90 грн. 19 березня 2015 року Правлінням НБУ прийнято постанову № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийнято рішення №61 про запровадження з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» строком на три місяця з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року. Відповідно до постанови Правління НБУ України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.07.2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку». 10 серпня 2015 року позивач звернувся до банку з листом про виплату коштів, на що отримав відповідь від 26.08.2015 року про те, що його не включено до реєстру вкладників у звязку з тим, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасовою адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» було визнано сумнівною операцію щодо перерахування 19 березня 2015 року коштів в сумі 165122,90 грн.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції, посилаючись на норми ст. 27, 36, 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виходив з того, що Банком не було дотримано обмежень, встановлених ч.2, 3 ст. 36 Закону, оскільки на день укладення договору з позивачем та перерахування коштів на його рахунок було здійснено під час, коли було запроваджено тимчасову адміністрацію, а тому укладений правочин є нікчемним.

Судом першої інстанції були вірно встановлені обставини справи, але висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно пункту 3 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" "кредитор банку" - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Статтею 17 цього ж закону передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Статтею 36 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації, зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до п 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй повноважень має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

Так, ч. 5 ст. 45 вказаного закону передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до п. 4.28 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року N 2, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Таким чином, враховуючи прийняте Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про ліквідацію ПАТ "Банк «Київська Русь", задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 2 ст.26 вказаного закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Матеріали справи свідчать про те, що виконуючи вимоги вказаного Закону, відповідні органи Банку після того, як було введено тимчасову адміністрацію та розпочата процедура ліквідації банку, ніяких рішень щодо виплати чи у відмові у виплаті вкладу з поточного рахунку позивача, чи встановлення правочину нікчемним не приймали.

Оскільки відповідно до постанови Правління НБУ України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.07.2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку», банк був позбавлений банківської ліценції, а тільки за її наявності відповідно до ст.ст. 2, 17, 19, 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк може здійснювати банківську діяльність, банк не має повноважень на здійснення виплат.

Суд наведених положень Закону не врахував, не звернув уваги на те, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції банківська ліцензія банку вже була відкликана, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому підстави для задоволення позову відсутні.

Ті підстави для відмови в задоволенні позову, які зазначив суд в рішенні, стосуються діяльності третьої особи Фонду гарантування вкладників в особі його уповноваженого, в той час як позов заявлено не до Фонду, а до Банку. Позивач в позові дії уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку не оспорював та на них не посилався. Підставою позову була та обставина, що відповідач не повернув йому залишок коштів на рахунку в сумі 165122,90 грн. Тобто судом не були додержані вимоги ст. 11 ЦПК України.

Застосування судом правової позиції, викладеної Судовою колегією у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 20.01.2016 року по справі № 6-3133цс15, не є правильним, оскільки судове рішення по зазначеній справі стосується іншого предмету спору встановлення нікчемності правочину.

Крім того, з пояснень представника позивача в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що дії уповноваженої особи Фонду щодо встановлення нікчемності правочину та не включення позивача до реєстру вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, були предметом оскарження в суді адміністративної юрисдикції, позов задоволено.

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Її доводи про закриття провадження у справі у звязку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не заслуговують на увагу, оскільки позов заявлено щодо захисту цивільного права, який відповідно до ст. 15 ЦПК України розглядається в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення коштів з поточного рахунку відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді