Рішення № 5777606, 25.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.08.09 р. Справа № 37/179

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Прилуцьких М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати, за послуги орендодавця та пені у сумі 2826,88грн.,

за участю уповноважених представників:

від Прокурора Пономарьов А.О. (за посвідченням)

від Позивача Гончаренко Р.В. (за довіреністю від 19.08.2009р.)

від Відповідача не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 16.07.2009р. на 29.07.2009р., з 29.07.2009р. на 25.08.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя (далі Заявник позову) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі Позивач) з вимогами до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати, за послуги орендодавця та пені у загальній сумі 2826,88грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором № 2017-0 на оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться у комунальній власності міста від 25.09.2008р., та за договором № 721-О на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.06.2006р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір № 2017-0 на оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться у комунальній власності міста від 25.09.2008р., договір № 721-О на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.06.2006р., додатковому угоду до нього від 01.04.2008р., розрахунки вартості 1 кв.м. нежитлового приміщення, що здається в оренду, розрахунки пені, рахунки.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані письмові пояснення (а.с.а.с.32, 23), якими наведене додаткове обґрунтування і розрахунок заявлених вимог та зазначено про необхідність стягнення відповідної суми в доход місцевого бюджету.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи на обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду (а.с.а.с.34-50)

Спільною заявою про уточнення позовних вимог від 25.08.2009р. (а.с.31) Позивач та Прокурор внаслідок усунення недоліку у розрахунку пені відмовились від частини позовних вимог у сумі 3,45грн., зазначаючи про необхідність припиненні провадження у справі в цій частині, а решту вимог виклали у наступній редакції: стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету за договором №2017-0: заборгованість з оренди у розмірі 754,06грн., за послуги в розмірі 12,24грн. та пеню у розмірі 11,5грн.; за договором №721-0: заборгованість з оренди 1969,67грн., за послуги в розмірі 36,66грн. та пеню у сумі 39,06грн.

Відповідач у судове засідання 29.07.2009р. зявився, відзиву по суті розглядуваної справи не надав, проте надав до матеріалів справи квитанції за №2657/1 від 08.12.2008р. та від 09.01.2009р. (а.с.28) про здійснення 20.07.2009р. платежів з оренди за грудень 2008р. та січень 2009р. у загальній сумі 1708,4грн.

Прокурор та Позивач у судовому засіданні 28.05.2009р. підтримали свою спільну позицію, викладену у заяві про уточнення позовних вимог від 25.08.2009р. (а.с.31).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданнях Прокурора та сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено та нотаріально посвідчено договір № 721-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення (а.с.а.с. 8 - 11), згідно п.п.1.1, 8.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 50,9кв.м., розташоване за адресою: м. Маріуполь,, пр. Ленінградський, 39 на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: з літ.А/п(А-9), нежитлове приміщення №134 (кімн. 18), підвал для використання під ремонт мяких меблів, строком до 22.06.2016р.

Згідно умов п.п.4.2., 5.1., 5.2. зазначеного договору на Відповідача покладені наступні грошові зобовязання:

- з оплати послуг Орендодавця з обслуговування у розмірі 6,62грн. щомісячно, з розрахунку 0,13грн. за 1кв.м.;

- зі сплати орендної плати з розрахунку 7,79грн. гривень за 1 кв. м. (за перший місяць, в подальшому з урахуванням рішень Маріупольської міської ради та індексу інфляції) не пізніше 20 числа поточного місяця.

Умовами п. 7.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

01.04.2008р. сторони підписали додаткову угоду до зазначеного договору (а.с. 13), проте доказів її нотаріального посвідчення до матеріалів справи не надано. Зазначеною угодою передбачалося збільшення розміру платежів за послуги Орендодавця до 10,69грн. та визначення реквізитів отримувача платежів.

25.09.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір № 2017-О на оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя (а.с.а.с. 5, 6), згідно п.п.1.1, 8.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 17,32кв.м., розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Ленінградський, 39 під місця загального користування строком до 25.09.2009р.

Згідно умов п.п.3.2., 4.1. 4.3. зазначеного договору на Відповідача покладені наступні грошові зобовязання:

- з оплати послуг Орендодавця з обслуговування у розмірі 3,64грн. щомісячно;

- зі сплати орендної плати з розрахунку 12,72грн. гривень за 1 кв. м. (за перший місяць, в подальшому з урахуванням рішень Маріупольської міської ради та індексу інфляції) не пізніше останнього дня поточного місяця.

Умовами п. 6.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, починаючи з 1 числа місяця наступного за звітним.

Як вбачається із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.а.с. 45, 46) нежитлове приміщення, в якому розташований обєкт оренди знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради.

За змістом п. 2.4. Положення про Управління міського майна маріупольської міської ради (а.с.а.с. 41, 42) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Як вбачається із акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 10.05.2005р. (а.с.34) обєкти оренди за вказаними вище договорами знаходилися у користуванні Відповідача на підставі попереднього договору оренди №1566-О від 10.05.2005р.

Задля забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаними договорами оренди та на виконання обовязків, встановлених п.5.3. та п. 4.3. цих договорів відповідно Орендар виписував Відповідачу рахунки зі сплати орендних платежів та послуг з обслуговування зокрема за період з березня по травень 2009р. включно (а.с.а.с.14, 15, 18, 19) у звязку із несплатою яких у Відповідача утворилась заборгованість:

-за договором оренди № 721-0 від 06.06.2006р.: з орендних платежів у сумі 1969,67грн., за послуги Орендодавця 36,66грн.;

-за договором оренди № 2017-О від 25.09.2008р.: з орендних платежів у сумі 754,06грн., за послуги Орендодавця 12,48грн.

Внаслідок несплати зазначених рахунків Відповідачеві була нарахована пеня за кожним договором у сумі 39,06грн. та 14,95грн. відповідно.

За таких обставин Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.

В подальшому спільною заявою про уточнення позовних вимог від 25.08.2009р. (а.с.31) Позивач та Прокурор відмовились від позовних вимог в частині пені у сумі 3,45грн., нарахованої за договором оренди №2017-О від 25.09.2008р., вимагаючи припинення провадження у справі в цій частині, а решту вимог виклали у наступній редакції: стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету за договором №2017-0: заборгованість з оренди у розмірі 754,06грн., за послуги в розмірі 12,24грн. та пеню у розмірі 11,5грн.; за договором №721-0: заборгованість з оренди 1969,67грн., за послуги в розмірі 36,66грн. та пеню у сумі 39,06грн.

Відповідач своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів, надавши квитанцію про сплату орендних платежів (а.с.28) за грудень 2008р. та січень 2009р. у загальній сумі 1708,4грн., які не мають відношення до періоду формування стягуваної заборгованості.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у заяві про уточнення позовних вимог від 25.08.2009р. (а.с.31), оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є грошовими, повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобовязань за договорами оренди відносно повязаних єдиним господарським призначенням приміщень), а їх сумісний розгляд не перешкоджає зясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Водночас, згідно ст.ст. 22, 29 Господарського процесуального кодексу України Прокурор та Позивач вправі до прийняття рішення відмовитися від частини вимог і така відмова судом приймається, оскільки зумовлена усуненням недоліків у розрахунку, а отже не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договорам оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договорів № 721-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.06.2006р. та № 2017-О на оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя від 25.09.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з оплати послуг з обслуговування узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладені між Позивачем та Відповідачем договори № 721-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.06.2006р. та № 2017-О на оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя від 25.09.2008р. є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених їх умовами.

При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що правовідносини сторін за договором № 721-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.06.2006р. регламентуються саме його умовами без застосування положень додаткової угоди від 01.04.2008р. (а.с. 13), оскільки вона, на відміну від договору, нотаріально не посвідчена. Між тим, за змістом ч.1 ст.209 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, договір, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню. В свою чергу, відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України за загальним правилом зміна договору вчинюється у тій самій формі, що і договір, а за змістом ст. 639 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення віднесено до елементів форми договору.

Таким чином, зміни до нотаріального посвідченого договору № 721-0 від 06.06.2006р., запроваджені додаткової угодою від 01.04.2008р. також мали бути нотаріально посвідчені. Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України недотримання вимог закону щодо натурального посвідчення певної угоди зумовлює її нікчемність. Відтак, за висновком суду, на правовідносин між Позивачем та Відповідачем не розповсюджуються положення додаткової угоди від 01.04.2008р. до договору № 721-0 від 06.06.2006р

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу за послуги з обслуговування на користь Орендодавця та з орендної плати відповідно до умов договорів № 721-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.06.2006р. та № 2017-О на оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя від 25.09.2008р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобовязань за період з березня по травень 2009р. включно утворилась та має місце заборгованість за договором оренди № 721-0 від 06.06.2006р. та за договором оренди № 2017-О від 25.09.2008р.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати і за послуги Орендодавця умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню к такому обсягу заборгованість:

-за договором оренди № 721-0 від 06.06.2006р.: з орендних платежів у сумі 1969,67грн.;

- за договором оренди № 2017-О від 25.09.2008р.: з орендних платежів у сумі 754,06грн., за послуги Орендодавця у сумі 12,48грн.

Вимоги про стягнення заборгованості за послуги Орендодавця за договором оренди № 721-0 від 06.06.2006р. у сумі 36,66грн. судом відхиляються як недоведені, оскільки ґрунтуються на зобовязаннях, визначених додатковою угодою від 01.04.2008р., висновок про нікчемність якої обґрунтований судом вище. В свою чергу, відповідних вимог про стягнення заборгованості за послуги Орендодавця за зазначений період формування у відповідності до чинних положень договору оренди № 721-0 від 06.06.2006р. ані Прокурором, ані Позивачем не заявлено, що у світлі приписів ст.ст. 22, 54 Господарського процесуального кодексу України відносно повноважень на формування предмету позову унеможливлює самостійне вирішення судом цього питання.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 7.3. договору оренди № 721-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення та п.6.3. договору № 2017-О на оренду нежитлового приміщення від 25.09.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача з орендних платежів, яка сформувалась протягом вказаного Прокурором та Позивачем періоду, використання у розрахунку (а.с.13) ставки пені, що не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, та врахування меж нарахування пені, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені:

-за договором оренди № 721-0 від 06.06.2006р. у сумі 39,06грн.;

-за договором оренди № 2017-О від 25.09.2008р. у сумі 11,5грн.

В свою чергу, провадження у справі в частині вимог про стягнення пені за договором оренди № 721-0 від 06.06.2006р. у сумі 3,45грн. підлягає припиненню відповідно до ч. 4 ст. 78 та п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку із прийняттям судом відмови Позивача, узгодженої із Прокурором, про відмову від вимог в цій частині.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно суми задоволених вимог та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати, за послуги орендодавця та пені у сумі 2826,88грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Жовтневого району, код ЄДРПОУ 34686694, р/р 33213871700052, ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401 заборгованість за договором оренди № 721-0 від 06.06.2006р. з орендних платежів у сумі 1969,67грн. та заборгованість за договором оренди № 2017-О від 25.09.2008р. з орендних платежів у сумі 754,06грн., за послуги Орендодавця у сумі 12,48грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Жовтневого району, код ЄДРПОУ 34686694, р/р 33213871700052, ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401 пеню за договором оренди № 721-0 від 06.06.2006р. у сумі 39,06грн. та пеню за договором оренди № 2017-О від 25.09.2008р. у сумі 11,5грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення пені за договором за договором оренди № 721-0 від 06.06.2006р. у сумі 3,45грн.

У задоволені решти вимог щодо заборгованості за договором оренди № 721-0 від 06.06.2006р. зі сплати послуг Орендодавця відмовити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 100 грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 308 грн.07 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.08.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя