Ухвала суду № 57773830, 22.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/738/16 Головуючий

Справа № 638/4396/15-к 1-ї інстанції: Шишкін О.В.

Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України

УХВАЛА

Іменем України

22 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Каплієнка І.І.,

суддів - Люшні А.І., Очеретного С.С.

при секретері - Попсуйшапка М.А.,

за участю прокурора - Криворучко І.І.,

потерпілого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4,

обвинуваченого - ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова 8 жовтня 2015 року, відповідно до якого

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4

року народження, уродженець м. Миргород Полтавської області, громадянин України, з середньою освітою, до затримання працював на ДП «Галузевий експертно-технічний центр» ПРАТ «ВТП «Укренергочормет» кур'єром, інвалід 2 групи, проживає у цивільному шлюбі, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючий за адресою АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, останній раз 12.11.2001 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст. 94, ч. 2 ст. 106, ст.42 КК України (1960р.) на 9 років позбавлення волі зі штрафом 4500 грн. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 1.07.2002 року вирок змінено і призначено за ст. 94, ч. 1 ст. 125, ст.42 КК України (1960р.) на 9 років позбавлення волі зі штрафом 450 грн.,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди потерпілого, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягнути з ОСОБА_5 на користь місцевого бюджету 3 271.68 грн. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3

ОСОБА_5 визнано винним, у тому, що 31 січня 2015 року близько 23-30 годин він, знаходячись у себе вдома, вийшов з квартири до тамбуру під'їзду, де зустрів малознайомого ОСОБА_3, який жив у цьому ж під'їзді. Під час короткочасного спілкування між ними виник словесний конфлікт, вході якого у ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 з мотивів особистої неприязні. Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_5, кухонним ножем, який, під час конфлікту перебував у нього у правій руці, наніс ОСОБА_3 один удар в область живота, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, а другий, коли потерпілий виставив руку - в область передпліччя правої руки, спричинивши легке тілесне ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України 8 років позбавлення волі.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений заперечував проти її задоволення і наполягав на скасуванні вироку і направленні справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить, по суті, вирок змінити та перекваліфікувати його дій на ст. 128 КК України, а в доповнені до апеляційної скарги - вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

В судовому засіданні ОСОБА_5 заявив, що він наполягає на скасуванні вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував факт спричинення тілесних ушкодження потерпілому ОСОБА_3, але стверджував, що зробив він це не умисно, а з необережності і що його дій необхідно кваліфікувати за ст. 128 КК України, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 увірвалися до нього (ОСОБА_5) в квартиру і розпочали його бити і він автоматичним рухом правої руки зверху вниз наніс різану рану передпліччя правої руки ОСОБА_3, коли той схопив за ліве плече, а потім в процесі боротьби сам наткнувся на ніж.

Також обвинувачений пояснив, що він на досудовому слідстві і в суді давав послідовні покази щодо обставин події, а потерпілий свої покази змінював. Тому він (обвинувачений) і просив викликати до суду для допиту експерта Літкевича Н.С., який проводив судово-медичну експертизу ОСОБА_3, для з'ясування чиї показання - його чи потерпілого є правдивими.

Відповідно до висновку суду винуватість ОСОБА_5 у злочині, вчиненому при обставинах, викладених у вироку, підтверджується такими доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив суду, що 31 січня 2015 року приблизно о 23-00 годині, він, шукаючи свою дружину, увійшов до тамбуру, де побачив ОСОБА_5 на порозі квартири останнього. Коли він зробив зауваження ОСОБА_5 з приводу того, що той ображав свою мати, то ОСОБА_6, висловившись нецензурною лайкою, раптово наніс удар ножем у живіт, а другий - в передпліччя правої руки, коли він (потерпілий), захищаючись від дій ОСОБА_5, виставив руку. Отримавши поранення, він залишив тамбур ОСОБА_5. Йому була викликана швидка медична допомога і його доставили до лікарні, де він у подальшому проходив лікування.

Показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив суду, що 31 січня 2015 року у вечірній час у нього в квартирі знаходився ОСОБА_3, який близько 23-00 години пішов додому, але через декілька хвилин повернувся і сказав, що ОСОБА_6 наніс йому поранення ножем у живіт та руку. Він (свідок) викликав швидку медичну допомогу і ОСОБА_3 був доставлений до лікарні. Після цього в під'їзді бачив ОСОБА_5, який намагався вийти на вулицю, але він його не пустив. Пізніше дізнався, що ОСОБА_6 вийшов на вулицю через свій балкон.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердили, що 31 січня 2015 року близько 23-00 години вони бачили ОСОБА_3 з пораненнями животу та руки і який пояснив, що ці поранення йому завдав ножем їх сусід ОСОБА_6. ОСОБА_3 доставили до лікарні, а ОСОБА_6 втік.

З протоколів огляду місця події від 01 лютого 2015 року вбачається, що в тамбурі та на порозі квартири ОСОБА_5 були виявлені та вилучені плями червоно кольору, біля під'їзду АДРЕСА_2 у ОСОБА_5 вилучений ніж.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_3 у зв'язку з подією 31.01.2015 року мали місце проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки з пошкодженням передньої стінки шлунку та наскрізним пораненням 3-го сегменту печінки, внутрішньочеревна кровотеча, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, а також різана рана на правому передпліччі, що відноситься до категорії легким тілесних ушкоджень.

З висновків судової медико-криміналістичної експертизи вбачається, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого ОСОБА_3, відповідають наданим експерту предметам одягу та спричинені наданим експерту ножем.

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи походження плям крові, вилучених при огляді місця події, від потерпілого не виключається.

Протоколами слідчих експериментів за участю ОСОБА_5 від 13.02.2015 року та за участю ОСОБА_3 від 03.03.2015 року щодо механізму утворення тілесних ушкоджень та висновками судово-медичної експертизи, що ці тілесні ушкодження могли утворитись при обставинах, вказаних потерпілим, в ході проведення слідчого експерименту.

Дії обвинуваченого кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 121 КК України як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що є небезпечним для життя в момент його заподіяння.

Перевіряючи доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що тілесні ушкодження потерпілому він наніс з необережності, колегія суддів дійшла наступного.

Обвинувачений ОСОБА_5 визнав, що наніс потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження ножем з необережності, після того як потерпілий напав на нього, схопивши правою рукою за ліве плече, інстинктивно відбивши цю руку своєю правою рукою, в якій був ніж. При цьому поранив зап'ястя правої руки потерпілого. Але ж потерпілий не відпустив, а ще потягнув на себе, внаслідок чого, він (ОСОБА_6) по інерції, тримаючи ножа в правій руці, посунувся вперед і попав ножем у живіт потерпілому.

Потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що він лише зробив зауваження ОСОБА_5 щоб той не ображав свою мати, на що останній відповівши грубими словами, наніс удар ножем в область живота, а потім намагався нанести ще один удар, але він (потерпілий) закрився правою рукою і отримав поранення внутрішньої поверхні передпліччя.

Згідно висновків судово-медичної експертизи № 182-А/15, встановленні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження, могли утворитись як при обставинах, вказаних в ході слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5, так і при обставинах, на які посилався в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_3

З огляду на викладене, а також беручи до уваги, що тілесні пошкодження у потерпілого утворились в результаті дворазової дії колюче-ріжучого предмету - ножу (довжина леза складає 14 см), представленого на експертизу, у тому числі, в життєво-важливий орган - живіт, проникаючого поранення передньої черевної стінки з пошкодження передньої стінки шлунку і наскрізним пораненням печінки, що експерт посилався на пояснення обвинуваченого, даними їм під час слідчого експерименту, які останній не оспорював, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_5 в даному випадку діяв з умислом на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а не з необережності.

Тому вважати показання потерпілого ОСОБА_3 неправдивими, як про це зазначає в апеляційній скарзі обвинувачений, підстав немає.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що пояснення обвинуваченого щодо обставин нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, на які він посилався, не спростовують висновків суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України, а тому підстави для виклику судово-медичного експерта, на допиті якого наполягав обвинувачений, відсутні.

Доводи обвинуваченого про те, що тілесні ушкодження потерпілий отримав у нього (обвинуваченого) в квартирі є безпідставними, оскільки згідно протоколу огляду місця події від 01.02.2015 року плями бурого кольору були виявлені біля вхідних дверей квартири обвинуваченого, в квартирі одна, а інші в під'їзді та на сходах, що не суперечить встановленим у справі обставинам щодо місця спричинення цих тілесних ушкоджень потерпілому - у тамбурі, біля квартири обвинуваченого, двері якої були відчинені.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5, що 31 січня 2015 року під час вчинення злочину він був тверезий є безпідставними, оскільки вони суперечать показам в суді свідка ОСОБА_11 про те, що цього дня вони спільно вживали спиртні напої.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо м'якості покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_5, та апеляційної скарги обвинуваченого щодо неправильності вирішення цивільних позовів прокурора і потерпілого, то колегія суддів дійшла наступного.

З вироку суду вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_5 суд врахував характер, ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, тяжкість скоєного правопорушення, фактичні обставини скоєного злочину, наявність матеріальних і моральних претензій з боку потерпілого, матеріальних - з боку держави, дані, що характеризують особу обвинуваченого - раніше судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом 2-ї групи, на час вчинення кримінального правопорушення працював, перебував у цивільному шлюбі, виховував доньку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3. Обставин, що пом'якшують покарання не встановлено, а що обтяжують - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Тобто, покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд призначив у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, таке, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд, в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8 141,05 грн., залишив цей позов без задоволення у зв'язку недоведеністю спричинення шкоди здоров'ю на зазначену суму. Заявлений потерпілим позов про стягнення з обвинуваченого 150 000 грн. на відшкодування моральної шкоди суд задовольнив частково та стягнув з обвинуваченого на користь потерпілого 50 000 грн., визнавши цю суму достатньою для відшкодування моральних страждань, завданих потерпілому неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_5

Цивільний позов прокурора, поданий в порядку ст. 128 КПК України, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 суд задовольнив у повному обсязі в сумі 3271,68 грн. згідно представлених прокурором до суду калькуляції про фактичні витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_3 та відповідно до ст. 1206 ЦК України стягнув цю суму з ОСОБА_5 на користь місцевого бюджету, з якого фінансується лікувальний заклад.

Таким чином, враховуючи наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України, розміру призначеного йому покарання та визначеного стягнення за цивільними позовами прокурора та потерпілого, а доводи апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого правильності цього висновку не спростовують, а тому підлягають залишенню без задоволення.

Доводи обвинуваченого про те, що він не розуміє української мови є безпідставними, оскільки ОСОБА_5 народився в Україні у м. Миргород Полтавської області, є громадянином України.

Зі звукозапису процесу суду першої інстанції встановлено, що підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_5, відповідаючи на запитання учасників процесу та суду, не розуміє української мови, немає.

Таким чином, в процесі розгляду судом першої інстанції кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли скасування судового рішення, не допущено.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_12 у цьому кримінальному провадженні в період з 01 лютого 2015 року - дня його затримання по 22 березня 2016 року - дня набрання вироком законної сили, перебував у місцях попереднього ув'язнення, то цей строк на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховується у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядав вирок суду в межах апеляційних скарг.

На підставі викладеного, ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_5 - без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 строк його попереднього ув'язнення з 01 лютого 2015 року по 22 березня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Головуючий -

Судді: