Вирок № 57772807, 18.05.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/756/16-к

Номер провадження 1-кп/623/104/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю прокурора Красиля І.І.,

секретарів Бобриш М.С., Довгополої І.В.,

захисника ОСОБА_1

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізюм кримінальне провадження №12016220320000162 від 06.02.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кобилки, Глушковського району, Курської області, РФ, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

1) 17.05.2013 року Ізюмським міським судом Харківської області за ст.185 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік;

2) 04.12.2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.2 КК України до 1 року 6 місяцям позбавленні волі, згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 05.06.2014 року в силу ст.1 п. «а» ЗУ «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року звільнений 13.06.2014 року з Куряжської виправної колонії Харківської області;

3) 26.10.2015 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.2 КК України до 3 років позбавленні волі з випробувальним строком на 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.296 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4,уродженця м. Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 6 лютого 2016 року, близько 00 годин 45 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу торгівельного кіоску, розташованого біля будинку №1 по вул. Калініна у м. Ізюм, Харківської області, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи своє нехтування до існуючих правил та норм поведінки у суспільстві, безпідставно, приєднався до розпочатих хуліганських дій з боку ОСОБА_3, при цьому, діючи з особливою зухвалістю, наніс ОСОБА_4 декілька ударів кулаком в область голови та поваливши ОСОБА_4 на землю і не припиняючи свої хуліганські дії, продовжив наносити удари ногами по тулубу потерпілого, завдавши при цьому відповідно до висновку судово-медичної експертизи №38-И3/І6 від 06.02.2016 року тілесні ушкодження у вигляді саден голови, синця на слизовій оболонці нижньої губи, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Таким чином ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.

Також, ОСОБА_2, повторно 6 лютого 2016 року, приблизно в 00 годин 45 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу торгівельного кіоску, розташованого біля будинку №1 по вул. Калініна у м. Ізюм, Харківської області, після вищевказаних хуліганських дій, діючи з раптово виниклих корисливих мотивів, з правого зовнішнього карману куртки потерпілого ОСОБА_4, відкрито викрав 4 пачки цигарок «Прилуки Класичні», вартістю 12 грн. 41 коп. за пачку, на суму 49 гривень 64 копійки, завдавши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України - грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

ОСОБА_3 06 лютого 2016 року, близько 00 годин 45 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу торгівельного кіоску, розташованого біля будинку №1 по вул. Калініна у м. Ізюм, Харківської області, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи своє нехтування до існуючих правил та норм поведінки у суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, використовуючи малозначний привід, наніс ОСОБА_4 декілька ударів кулаком в область голови. В цей час до розпочатих хуліганських дій ОСОБА_3, приєднався ОСОБА_2, які спільно продовжили наносити удари кулаками ОСОБА_4, поваливши останнього на землю та не припиняючи свої хуліганські дії, продовжили наносити удари ногами по тулубу потерпілого, завдавши при цьому відповідно до висновку судово-медичної експертизи №38-И3/І6 від 06.02.2016 року тілесні ушкодження у вигляді саден голови, синця на слизовій оболонці нижньої губи, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Після чого, ОСОБА_3 не припиняючи своїх хуліганських дій, з особливою зухвалістю, наніс один удар невстановленим досудовим розслідуванням гострим предметом в ліве стегно ОСОБА_4, завдавши при цьому потерпілому відповідно до висновку вказаної судово-медичної експертизи тілесне ушкодження у вигляді колотого поранення лівого стегна, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.296 КК України визнав повністю, пояснив суду, що вчинив злочини за вищезазначених обставин. У скоєному щиро розкаявся. Попросив в суді пробачення у потерпілого. Цивільний позов прокурора, заявлений в інтересах держави визнав у повному обсязі. Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_3 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України визнав повністю, пояснив суду, що вчинив злочини за вищезазначених обставин. У скоєному щиро розкаявся. Поросив в суді пробачення у потерпілого. Цивільний позов прокурора, заявлений в інтересах держави визнав у повному обсязі.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_4 підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та повідомив суд, що претензій до обвинувачених немає. Цивільний позов не заявляв.

Згідно ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3, та потерпілий ОСОБА_4 правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає. Крім того, обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_4 було роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до п.16 ППВСУ №7 від «Про практику призначення судами кримінального покарання» визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями КК, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК. У разі призначення покарання за кількома вироками суд на підставі ст. 71 КК до додаткового покарання, призначеного за новим вироком, приєднує повністю або частково те додаткове покарання (або його невідбуту частину), яке було призначене за попереднім вироком. При цьому загальний строк додаткового покарання одного й того ж виду не може перевищувати максимального строку, встановленого законом для такого виду покарання.

Досліджені по кримінальному провадженню докази, достовірність і істинність яких ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисник не оскаржують, у їх сукупності дають підставу суду зробити висновок, що вина обвинувачених у інкримінованих злочинах доведена повністю, а тому знаходить правильною кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст. 296 КК України, як - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб. Також знаходить правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Скоєний злочини відповідно класифікації злочинів, зазначених у ст. 12 КК України, а саме ч.2 ст.186 КК України є тяжким злочином, ч.2 ст. 296 КК України є злочином середньої тяжкості. Відповідно до п.4 ППВСУ №7 від «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, досліджувати судам необхідно всебічно матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочинів стані алкогольного сп'яніння.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

П.1 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_2, суд вбачає, що ОСОБА_2 офіційно не працює, має постійне місце реєстрації, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посереднє, раніше судимий, останній раз 26.10.2015 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.2 КК України до 3 років позбавленні волі з випробувальним строком 2 роки, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, перебуває на обліку в Ізюмському МРВ КВІ, військову службу не проходив, про що свідчать копії: паспорту громадянина України, копія вироку 26.10.2015 року, довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, довідка з військового комісаріату.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_3 суд вбачає, що ОСОБА_3 офіційно не працює, має постійне місце реєстрації, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, раніше не судимий, військову службу не проходив, про що свідчать копії: паспорту громадянина України, довідки лікарів, характеристика з місця проживання та навчання, вимога щодо судимості, довідка з військового комісаріату.

Відповідно до ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи частково складання призначених покарань.

Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд враховує період перебування обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою протягом досудового розслідування та судового розгляду згідно Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року.

Призначаючи покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які за законом віднесений до категорії тяжких та злочинів середньої тяжкості, особи винних, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання, те що обвинувачені відшкодували потерпілому завдану йому шкоду.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 не можливе без ізоляції його від суспільства, оскільки він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив корисливий злочин в період іспитового строку. Щодо ОСОБА_3, то суд вважає, що виправлення та перевиховання останнього можливе без ізоляції його від суспільства із звільненням останнього від відбування покарання за ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

В порядку ст. 128 КПК України, розглядаючи цивільний позов, поданий прокурором Ізюмсьскої місцевої прокуратури Харківської області про стягнення заподіяної шкоди державі в сумі 910 грн. 70 коп. суд вбачає наступне. Згідно довідки Ізюмської ЦМЛ від 10.03.2016 року №467 ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в хірургічному відділені з 06.02.2016 року по 11.02.2016 року, а вартість проведених ОСОБА_4 в стаціонарі Ізюмської ЦМЛ 5 ліжко-днів складає 910 грн. 70 коп. Обвинувачені даний позов визнали в повному обсязі, тому розмір шкоди, завданої злочином підлягає стягненню з обвинувачених у розмірі зазначеним державним обвинувачем.

Витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 60, 63, 65-67, 70, 71, 72, 75, 76 ч.2 ст.186, ч.2 ст.296 КК України, ст. ст. 2, 94, 128, 351 368-371, 373-376, 395 КПК України, ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.186 та ч.2 ст.296 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст.186 КК України 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі;

за ч.2 ст.296 КК України 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання, не відбуте за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.10.2015 року та остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходуОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишити без змін - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27.

Строк покарання з 06.02.2016 року по 18.05.2016 року рахувати згідно ч.5 ст.72 КК України із розрахунку 1 день перебування в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27 за 2 дні позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі п.п.2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися до для реєстрації в кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишити без змін - домашній арешт.

Цивільний позов Ізюмсьскої місцевої прокуратури Харківської області, поданий в інтересах держави - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану злочином у розмірі 970 грн. 70 коп. на користь держави в особі Ізюмської ЦМЛ. ГУДКСУ в Харківській області р/р 31551360148516, МФО 851011, код 02003304.

Речові докази: чоловічі брюки, сіро-зеленого кольору, 1 чоловічі брюки, синього кольору, з пошкодженням тканини та нашаруванням їх поверхні речовини бурого кольору, 2 запаковані пачки цигарок «Прилуки Класичні», 2 відкриті пачки цигарок «Прилуки Класичні» із залишком сигарет в кількості 7 штук, що належать потерпілому ОСОБА_4, 3 конверти зі змивами плям бурого кольору, мобільний телефон ТМ «ВQМ-1818 Dublin» ІМЕІ 1: НОМЕР_3, ІМЕІ 2: НОМЕР_4 з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС» з номером НОМЕР_5, флеш-картою на 8 Гб, що належать ОСОБА_3, мобільний телефон ТМ «Samsung GТ-С3530» ІМЕІ НОМЕР_6 з сім-картою оператора мобільного зв'язку України «МТС» з номером НОМЕР_7, 1 коробка сірників, що належать ОСОБА_2 здані 11 березня 2016 року на зберігання до камери зберігання речових доказів Ізюмського відділу поліції (квитанція № 732 від 11 березня 2016 року), купюра номіналом 10 гривень серії КЙ 9254786, що належить ОСОБА_3 - повернути власникам.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко