Рішення № 57771295, 18.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1516/16-ц 22-ц/774/1148/К/16

Справа № 212/1516/16-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/1148/К/16 інстанції ОСОБА_1.

Категорія 26 (3) Доповідач Л.В. Михайлів

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар - Петренко К.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат(далі ПАТ Кривбасзалізрудком) про відшкодування моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя на виробництві, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці в шкідливих умовах на підприємстві відповідача. Висновком МСЕК від 04.06.2015 року йому було первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванню. Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на його користь моральну шкоду у сумі 120 000 гривень, без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ПАТ Кривбасзалізрудком на його користь 20 000 грн., без врахування податків та обовязкових платежів та на користь держави 551,20 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ Кривбасзалізрудком ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає те, що наявність шкідливих умов праці законодавчо допускається, та того, що позивач при працевлаштуванні був проінформований про шкідливі умови праці проте добровільно виконував такі роботи; відсутність вини відповідача; визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості; відсутність обовязку ПАТ Кривбасзалізрудком відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є субєктом страхування від нещасного випадку на виробництві та позивачем пропущено тримісячний процесуальний строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права. Крім того у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт спричинення моральної шкоди та вину відповідача.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_2, згідно копії трудової книжки працював у підземних умовах праці на підприємстві відповідача у період з 30.08.1983 року по 09.07.2014 рік (а.с. 9-14)

09.07.2014 року звільнений з підприємства відповідача, згідно ст. 38 КЗпП України, у звязку з виходом на пенсію.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 15.01.2015 року ОСОБА_2 було встановлено діагноз: радикулопатія попереково-крижова L5-S1, білатермальна, переважно справа, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, больовим та мязо тонічними синдромоми, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу колінних суглобів, ПФ другого ступеню. Вегеративно сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з двобічним плечолопатковим пері артрозом, ПФ другого ступеню, остеоартрозом та пері артрозом ліктьових суглобів, ПФ першого ступеню. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). Легенева недостатність першого ступеню.

ОСОБА_6 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П - 4 від 31 березня 2015 року, було встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є робота на протязі 35 років 01 місяців, із яких 29 років 04 місяців, в умовах, впливу шкідливих факторів (а.с.-15-18).

Висновком МСЕК від 04.06.2015 року позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням (10% по радикулопатії; 15% -ВСП; та 10% по ХОЗЛ), встановлена дата переогляду 01.05.2016 рік. ( а.с.24).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

ОСОБА_6 ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ОСОБА_6 розслідування хронічного професійного захворювання від 31.03.2015 року, що складено відповідною комісією та затвердженого головним державним санітарним лікарем міста ОСОБА_7, Криворізького та Широківського районів Дніпропетровської області, встановлено що професійне захворювання виникло за наступних обставин: працюючи в підземних умовах на шахті «Гвардійська» підземним електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування, виконував весь комплекс робіт з монтажу, демонтажу, ремонту, випробування й технічного обслуговування механічної та електричної частини гірничошахтного устаткування. При цьому внаслідок недосконалості технології видобутку руди, мавших місце порушень системи вентиляції та режимів експлуатації гірничого шахтного устаткування підпадав під вплив параметрів аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору перешкоджаючому їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням. Загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача склав 35 років 01 місяців.

Відповідно до п.17 вказаного акту причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як убачається з п. 19 ОСОБА_6 про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31.03.2015 року, встановлено, що враховуючи роботу ОСОБА_2І на шахті «Гвардійська» АПТ «Кривбасзалізрудком», впродовж 29 років в умовах впливу шкідливий виробничих факторів, встановити конкретних осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи, є неможливим.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача у звязку з професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Вищенаведене спростовує доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі про обізнаність позивача про умови праці при працевлаштуванні, не знімають з відповідача обовязку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України Про охорону праці .

Доводи апеляційної скарги, про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем також не знімають з відповідача обовязку виконати вимоги закону й нести відповідальність в установленому законом порядку за їх невиконання.

У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Доводи апелянта про недоведеність факту моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоровя, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Колегія суддів відхиляє доводи представника відповідача про відсутність обовязку ПАТ Кривбасзалізрудком відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є субєктом страхування від нещасного випадку на виробництві, оскільки вказаний довід суперечить нормам діючого законодавства, оскільки Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачала у 2015 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоровя Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя ОСОБА_2, повязаного з виконанням трудових обовязків, виникло у позивача з червня 2015 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України Про охорону праці , а не відповідно до положень Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, норми якого є спеціальними.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду з позовною заявою, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції численних рішень судів по цивільних справа відповідної категорії, яким не завжди враховуються конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, є безпідставними, оскільки згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню лише обставини, встановлені судовим рішення у цивільних справах, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Інші доводи представника відповідача викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Проте, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо необгунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом та який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача вважаючи, що він визначений без повного урахування розяснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, виникнення професійного захворювання, тривалості праці позивача в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача, розмір втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 20000 гривень до 15 000 гривень.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2016 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2, зменшивши цей розмір з 20000 (двадцяти тисяч) гривен до 15000 (пятнадцяти тисяч) гривен.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_8