Ухвала суду № 57768512, 19.05.2016, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/4590/13-к

Номер провадження 1-кп/676/199/16

У Х В А Л А

19 травня 2016 року м.Кам'янець - Подільський

Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі :

головуючого - судді Черепахіна В.О.

а участю секретаря судового засідання Білецької А.О.

прокурора Лисюка І.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_8,

представника потерпілого ОСОБА_9 ОСОБА_10,

обвинуваченого ОСОБА_11,

захисника ОСОБА_12,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Кам'янець-Подільському в режимі відеоконференції підготовче судове засідання кримінального провадження по обвинуваченню

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Камянець-Подільського Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, не працюючого, раніше судимого вироком апеляційного суду Хмельницької області від 16 липня 2002 року за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі; вироком Кам'янець-Подільського міського суду Хмельницької області від 27 листопада 2002 року за ч.ч. 2, 3 ст.185, ч.2 ст.190,ст..304, ст.ст.70, 71 КК України до чотирьох років позбавлення волі; вироком Кам'янець-Подільського міського суду Хмельницької області від 20 лютого 2007 року за ч.3 ст.186, ч.2 ст.70, ч.1 ст. 71 КК України до шести років шести місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 4 січня 2012 року на підставі постанови Вінницього районного суду Вінницької області від 23 грудня 2011 року згідно із ст.82 КК України у зв'язку з заміною невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді виправних робіт строком на один рік чотири місяці та 4 дні, із стягненням в дохід держави 20% заробітної плати,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

З апеляційного суду Хмельницької області до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області надійшли матеріали кримінальних проваджень №12013240070001779 та №12013240070000419по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,із затвердженими обвинувальними актами.

В наданому слові прокурор, потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинувачений та його захисник орієнтували суд призначити судовий розгляд на підставі обвинувальних актів.

Представники потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_9 - ОСОБА_8 та ОСОБА_10, відповідно, заперечили проти призначення справи до судового розгляду та просили повернути обвинувальні акти прокурору, мотивуючи тим, що вони не відповідає вимогам КПК України, а також невірно кваліфіковані діяння ОСОБА_11 за епізодами заволодіння належними їм довірителям транспортними засобами.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальні акти, суд уважає, що їх необхідно повернути прокурору, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Статтею 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема, відноситься законність, що в силу ч.2 ст.9 КПК України передбачає обов'язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

В силу імперативного припису, викладеного у п.«а» ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За змістом цієї норми закону фактичні обставини та формулювання обвинувачення повинні бути викладені з урахуванням вимог ст.ст.91 і 374 КПК України, якими визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тобто, виходячи із системного аналізу кримінального процесуального законодавства, у викладені фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення обов'язково зазначається місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, його форми вини і мотиви.

Проте, обвинувальні акти вищевказаній конвенційній нормі та нормам чинного кримінального процесуального закону не відповідають.

Так, в обвинувальних актах взагалі відсутнє формулювання обвинувачення.

Оскільки вимогами ч.3 ст.374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку окрім іншого обов'язково зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнано судом недоведеним у разі визнання особи виправданою, або ж визнане судом доведеним у разі визнання особи винуватою, суд за наявності вказаних порушень фактично позбавляється можливості винесення рішення у кримінальному провадженні.

Більш того, у п.34-35 рішення від 9 жовтня 2008 року у справі «Абрамян проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд зазначив, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (також див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином, відсутність формулювання обвинувачення в обвинувальних актах слід визнати істотним порушенням кримінального процесуального закону, які перешкоджають та можуть перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є підставою для їх повернення прокурору. Крім того, у в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12013240070000419 фактичні обставини події викладені не повно та не розкрито в повному обсязі об'єктивну сторону кримінального правопорушення.

Зокрема, в обвинувальному акті зазначено, що дії ОСОБА_11 кваліфікуються за ч.2 ст.190 КК України в т.ч. за кваліфікуючою ознакою вчинення шахрайства, що завдало значної шкоди потерпілому.

Проте, викладаючи фактичні обставини справи слідчим не зазначено, яким саме потерпілим було завдано значну шкоду, та в чому вона виразилась.

Поряд з цим, приміткою до ст.185 КК України зазначається, що у статтях 185,186,189 та 190 КК України значна шкода визначається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням зазначених законодавчих вимог, слідчий зобов'язаний був в обвинувальному акту зазначити, яким саме потерпілим було завдана діяннями обвинуваченого значна шкода та як зазначені діяння оцінюються з урахуванням їх матеріального становища.

Крім того, в цьому ж обвинувальному акті зазначено, що діями ОСОБА_11 завдано шкоду усім потерпілим на загальну суму 393123 грн. 29 коп., у зв'язку з чим є незрозумілою та обставина, чи значна шкода, яка інкримінується обвинуваченому як кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, визначається відносно окремих потерпілих, чи загалом до усіх.

Відсутність формулювання обвинувачення із зазначенням всіх складових, передбачених ч. 2 ст. 291 КПК України, суперечливий виклад фактичних обставин справи позбавляють обвинуваченого можливості користуватися гарантованим йому державою та Конституцією України правом на захист, що полягає у викладенні своїх показів та заперечень, в тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень, а суд належним чином роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення відповідно до вимог ч.1 ст.348 КПК України, встановити істину у провадженні, повно та всебічно розглянути кримінальне провадження, а також провести і завершити судовий розгляд протягом розумного строку.

При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що перевірені обвинувальні акти підлягають безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

При цьому, судом враховується також та обставина, що прокурор упродовж тривалого періоду розгляду кримінального провадження попереднім складом суду - упродовж більш ніж двох років та шести місяців, не скористався своїм процесуальним правом щодо зміни обвинувачення та приведення обвинувальних актів відповідно до вимог діючого кримінального процесуального законодавства, тому є сумнівною можливість зміни обвинувачення прокурором у випадку призначення судового розгляду на підставі обвинувальних актів, які не відповідають вимогам КПК України.

Враховуючи вище наведене, обвинувальні акти у відповідності до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України необхідно повернути прокурору.

Керуючись п.3 ч.3 ст.314, ст.ст.369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Повернути обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12013240070001779 та №12013240070000419по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, прокурору.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через Кам'янець - Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Кам'янець-Подільського

міськрайонного суду Черепахін В.О