Ухвала суду № 57767131, 18.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/2921/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/986/16 Головуючий в 1-й інстанції: Урупа І.В.

Єдиний унікальний №320/2921/14-к Доповідач у 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.212, ч.4 ст.358,

ч.1 ст.366 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м.Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Прямілова Н.С., розглянувши матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2016 року,

встановила:

16.05.2016р. судді-доповідачу передана апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2016 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виправдано за ч.1 ст.212, ч.4 ст.358, ч.1 ст.366 КК України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.393 КПК України прокурор має право подати апеляційну скаргу, яка повинна відповідати вимогам ст.396 КПК України.

Відповідно до ст.7 КПК України однією із засад кримінального провадження є змагальність сторін, яка згідно ст.22 КПК України передбачає самостійне обстоювання як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.396 КПК України в апеляційній скарзі зазначаються: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) прізвище, імя та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу звязку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; 4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; 5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів; 6) перелік матеріалів, які додаються.

Відповідно до положень ст.ст.7, 22, 396, 404 КПК України апелянт повинен самостійно визначити межі перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції та навести належні та достатні доводи і мотиви на обґрунтування апеляційних вимог, які повинні узгоджуватися з положеннями кримінального процесуального закону.

Однак з тексту апеляційної скарги вбачається, що вона не відповідає вищезазначеним вимогам кримінального процесуального закону.

Так, прокурор, посилаючись на неповноту судового розгляду, як на підставу скасування вироку, не вказує в чому полягає неповнота та не вказує, які суттєві обставини не були зясовані судом першої інстанції під час судового розгляду і з яких причин. Також при цьому всупереч положенням ст.410 КПК України апеляційна скарга не містить посилань на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання сторони обвинувачення про дослідження певних доказів або про вчинення інших процесуальних дій. Крім того, в скарзі не наведені доводи того, як це вплинуло на прийняття судового рішення.

Посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор, в той же час, не зазначає в чому конкретно полягає невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виходячи з положень ч.1 ст.411 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор на обґрунтування своєї вимоги посилається на те, що суд першої інстанції не проаналізував всі докази, які містяться в матеріалах провадження.

Однак відповідно до положень ст.ст.94, 370 КПК України суд не аналізує докази, а оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Проте в апеляційній скарзі не зазначено яким доказам суд у вироку не дав оцінку відповідно до вимог ст.ст.94, 370 КПК України, також не наведені будь-які доводи та мотиви того, що дослідженим доказам суд дав неналежну оцінку з посиланням на відповідні норми закону та їх положення.

Поставлене в апеляційній скарзі питання про повторне дослідження доказів не узгоджується з положеннями ч.3 ст.404 КПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції може дослідити виключно лише ті докази, про дослідження яких учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, але суд необґрунтовано відхилив клопотання учасників судового провадження про дослідження певних доказів для підтвердження чи спростування обставин, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції може дослідити й ті докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, оскільки стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Однак в апеляційній скарзі не зазначено, що ті докази, про дослідження яких ставиться питання, стали відомі стороні обвинувачення після ухвалення судового рішення.

Крім того, зазначена норма закону (якою визначені межі апеляційного перегляду та відповідно повноваження апеляційної інстанції) не передбачає можливості повторного дослідження доказів, які були досліджені судом першої інстанції, оскільки однією з основних засад кримінального судочинства відповідно до ст.ст.7, 22 КПК України є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.

Відповідно до положень ч.3 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобовязаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, але за умови, що вони були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Однак в апеляційній скарзі не зазначено які саме обставини справи були досліджені не повністю і що саме не було встановлено. Крім того, в скарзі не наведені будь-які порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом під час зясування фактичних обставин вчинення злочинів.

Зазначене свідчить про те, що апеляційна скарга прокурора не відповідає вимогам, передбаченим ст.396 КПК України, тому підлягає залишенню без руху з наданням апелянту строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.399 КПК України

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2016 року залишити без руху.

Надати прокурору строк для усунення недоліків апеляційної скарги 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Н.С. Прямілова